Рішення № 10319635, 02.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-18/305-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053)

До відповідача – Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, 1 – б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 96500)

Про стягнення 104179,89 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Марков Д.О. – представник, довіреність від 19.01.2009р.

Від відповідача – Банніков К.В. – представник, довіреність від 21.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача 104179,89 грн., з яких 101502,51 грн. – сума основного боргу; 210,85 грн. – 3% річних; 568,45 грн. - сума інфляції; 1898,08 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 04.05.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2247 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню відповідача питною водою, а відповідач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання за вищевказаним Договором позивачем було виставлено рахунків на загальну суму 101502,51 грн. В порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання по належній сплаті за спожиті послуги. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за період з 23.09.2009р. по 19.11.2009р. складає 101502,51 грн., що і стало підставою звернення до суду.

02.03.2010 року у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки. Клопотання мотивоване тим, що ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-4/3862-2008 на підставі частини 8 статті 5 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», було припинено справу про банкрутство Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради і тим, що ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим було накладено арешт на усі кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємства.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами —юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

04.05.2009 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради укладено договір № 2247 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

Згідно з п. 14.1 Договору № 2247 від 04.05.2009р. даний договір укладений строком до 04.05.2010 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору (тобто з 04.05.2009 року).

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж "Водоканалу" (позивача), через які "Абоненту" проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі "Абонента", прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 2.2 договору, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Позивач виставив відповідачеві рахунки на загальну суму 101502,51 грн., а саме: рахунок № 2247 від 20.10.2009 року на суму 51677,35 грн. та рахунок № 2247 від 19.11.2009 року на суму 49825,16 грн.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору, остаточний розрахунок за отримані послуги за водовідведення проводяться протягом 3 днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 101502,51 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 101502,51 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору, остаточний розрахунок за отримані послуги за водовідведення проводяться протягом 3 днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми та 3% річних, наданий позивачем, відповідно до якого інфляційна сума підлягає нарахуванню лише за листопад 2009 року та становить 568,45 грн., а 3 % річних нараховані по двом виставленим рахункам та становлять 210,85 грн., суд знаходить його вірним. У зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню інфляційна сума у розмір 568,45 грн. та 3% річних у сумі 210,85 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 23.09.2009 року по 10.12.2009 року у сумі 1898,08 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 11.1.1 договору, водоканал має право у разі порушення абонентом строку внесення платежу, стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, а саме: пеня нарахована за період з 23.09.2009 року по 10.12.2009 року у сумі 1898,08 грн.

02.03.2010 року у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки. Клопотання мотивоване тим, що ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-4/3862-2008 на підставі частини 8 статті 5 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», було припинено справу про банкрутство Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради і тим, що ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим було накладено арешт на усі кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємства.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду.

Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що дійсно, Постановою ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим від 12.03.2009 року було накладено арешт на кошти у сумі 3117977,16 грн., які належать відповідачу у справі, а також постановлено, що усі кошти, які знаходяться у касі підприємства, перераховувати на рахунок ВДВС Сімферопольського району.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача пеню у сумі 949,04 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

02.03.2010р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.03.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 24, 49, 82 – 85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, 1 – б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 96500; код ЄДПРОУ 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; п/р 2600113192 КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 101502,51 грн. заборгованості, 568,45 грн. інфляційної суми, 3% річних у сумі 210,85 грн. та пеню у сумі 949,04 грн.; 1041,80 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.