Рішення № 10319637, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-2/5731-2009 за позовом Споживчого кооперативу з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" (98510, м. Алушта, вул.. Таврійська, 31; 98500, м.Алушта, вул..Леніна, 15, а/с 87)

до Партенітської селищної Ради (98542, м. Алушта, смт Партеніт , вул.. Паркова, 1)

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову з боку відповідача - Садове товариство «Рассвет» (юридична адреса: м. Алушта, с. Партеніт, вул.. Фрунзенське шосе, буд. 18 кв. 16, поштова адреса: 98542, м. Алушта, с. Партеніт, а/с №46)

про визнання недійсним рішення та його скасування

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Горін – голова правління, протокол №4 від 14.6.2008р у справі.

Від відповідача : Гончарова - представник, довіреність у справі.

Від третьої особи: не зявився.

Суть спору:

Позивач – Споживчий кооператив з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" звернувся до суду із позовом до Партенітської селищної Ради про визнання недійсним рішення 14 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №14-12 від 17.8.2000 р. «Про передачу в колективну власність садовому товариству «Рассвет» земель, що займаються» та відмінити його.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 19 сесії 5 скликання Партенітської селищної ради №19-1 від 23.04.2007 р. був затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки СК «Рассвет». Цим же рішенням ділянка була надана позивачу в довгострокову оренду для розміщення дачного району. Відповідно до укладеного договору оренди від 30.5.2007 р. членами кооперативу були зроблені страхові внески за 2008-2009 у сумі 22290грн.08коп. За час дії договору у якості орендної плати до бюджету Партенітської селищної ради сплачено 121897грн73коп. Проте, відповідач порушуючи умови договору оренди від 30.5.2007 р., не виконує договірні зобов’язання, більш того, своїми діями чинить перешкоди позивачу в користуванні орендованої земельної ділянки. Крім того, позивач зазначає, що Садове товариство «Рассвет» не проходило державної реєстрації і, відповідно, не має статусу та прав юридичної особи, а отже, згідно вимог чинного законодавства діяльність вказаного товариства забороняється. Вищевказане і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

07.12.2009 р. від позивача надійшло клопотання, яким просять суд витребувати у третьої особи додаткові документи у справі.

15.12.2009 р. від Клушина А.С. та Тарасова В.І. надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Клушин А.С. та Тарасов В.І. з позовом не згодні та зазначають, що Споживчий кооператив з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" створено на підставі сфальсифікованих протоколів загальних зборів.

26 січня 2010 року до суду від позивача надійшли доповнення та уточнення до позовної заяви, відповідно до якого уточнює та додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення 14 сесії 23 скликання №14-12 від 17.8.2000 р. «Про передачу в колективну власність садового товариства «Рассвет» земель, що займаються» та відміни його.

29 січня 2010 року до суду від Головного Управління статистики в АРК на запит суду від 17.12.2009р надійшла відповідь 05.3-8.1/224 від 26.01.2010р, у якій вказано, що Садове товариство «Рассвет» на обліку у ЄДРПОУ по АР Крим не значиться.

1 лютого 2010 року від Тарасова В.І. надійшли доповнення до заперечень, відповідно до яких додатково обґрунтовує свої первісні заперечення та просить суд закрити провадження по справі.

9 лютого 2010 року від позивача надійшли пояснення по суті заперечень Клушина А.С. та Тарасова В.І., відповідно до якого просить суд прийняти до уваги відсутність державної реєстрації у третьої особи, а отже, і відсутність у нього статусу та прав юридичної особи, та задовольнити позов.

11 лютого 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Горіна - голова правління, протокол №4 від 14.6.2008 р. у справі, та представника відповідача Гончарової, довіреність у справі, представник третьої особи у судове засідання не з’явився.

У судовому засіданні 11.02.2010р представник відповідача надав суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає та підтримує у повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Крім того, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, що встановлює шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні, заперечування або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рішенням позачергової 19 сесій 5 скликання Партенітської селищної ради № 19-1 від 23.4.2007р. був затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки Споживчого кооперативу з будівництва та експлуатації дачного поселення «Рассвет». Цим же рішенням ділянка площею 4,4000 га надана кооперативу в довгострокову оренду для розміщення дачного району за адресою: смт. Партеніт, у Північно-Східній окраїні д/о «Айвазовське». Договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію 10 грудня 2007 року (запис №040700200014) і вступив в законну силу.

Але ще 17.08.2000 року Партенітською селищною радою було прийнято рішення №14-12 «Про передачу в колективну власність садового товариства «Рассвет» займаних земель» та, як випливає з вказаного рішення, дане рішення прийнято відповідно до роз'яснень Держкомзему від 24.12.2000 року №22-11-7/3199, згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 22.12.1992р. і керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач – Споживчий кооператив з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" звернувся до суду із позовом до Партенітської селищної Ради про визнання недійсним рішення 14 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №14-12 від 17.8.2000р. «Про передачу в колективну власність садовому товариству «Рассвет» земель, що займаються» та відмінити його, мотивуючи тим, що відповідач порушуючи умови договору оренди від 30.5.2007 р., не виконує договірні зобов’язання, більш того, своїми діями чинить перешкоди позивачу в користуванні орендованої земельної ділянки.

11.02.2010 р. у судовому засданні позивач конкретизував предмет позову та просить суд визнати недійсним рішення 14 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №14-12 від 17.8.2000 р. «Про передачу в колективну власність садовому товариству «Рассвет» земель, що займаються».

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Позовні вимоги Споживчого кооперативу з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" до Партенітської селищної Ради про визнання недійсним рішення 14 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №14-12 від 17.8.2000 р. «Про передачу в колективну власність садовому товариству «Рассвет» земель, що займаються» підлягають задоволенню, оскільки судом в ході розгляду спору встановлено, що вказане рішення суперечить чинному законодавству України і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Згідно до ст.13, 41 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власності від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Ця ж норма закріплена і в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлений виключний перелік повноважень сільських, селищних, міських рад, серед яких, зокрема, передбачено право представницького органу місцевого самоврядування на прийняття рішень. Також до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, крім іншого, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом ст. 143 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить нерухоме майно, управління (володіння, користування, розпорядження) яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Під час прийняття Партенітською селищною Радою рішення №14-12 від 17.08.2000 р. були порушені вимоги земельного законодавства, що визначало порядок і послідовність дій з передачі земельних ділянок в колективну власність. А саме:

Статтею 19 Земельного кодексу України (у редакції від 18.12.1990 р. №561- XII зі змінами на час прийняття спірного рішення) був визначений порядок (механізм) надання земельних ділянок в користування. Нею, зокрема, встановлено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається коллективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ст..22, 23 Земельного кодексу України у редакції від 18.12.1990 р. №561- XII зі змінами на час прийняття спірного рішення).

Судом встановлено, що дана процедура не була здійснена: всупереч встановленому законом порядку не розроблялася ніяка землевпоряджувальна документація, в першу чергу - проект відведення, на земельну ділянку, що пердавалася. Також, оспорюване рішення не містить в собі визначення площі передаваної земельної ділянки, точного місця розташування земельної ділянки, кількість членів садового товариства «Рассвет», факту встановлення меж земельної ділянки, категорії земель, цільового призначення, тобто посилання на розроблену землевпоряджувальну документацію в рамках ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції від 18.12.1990 р. №561- XII зі змінами на час прийняття спірного рішення).

Крім того, в Декреті Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 22.12.1992р, згідно з яким прийнято спірне рішення, відсутні посилання по питаннях передачі земельних ділянок в колективну власність садовим товариствам. Даний Декрет визначав порядок передачі земельних ділянок в індивідуальне користування громадянам, для цілей передбачених земельним законодавством.

Із змісту ст. 57 Земельного кодексу України у редакції від 18.12.1990 р. №561- XII зі змінами на час прийняття спірного рішення витікає, що виділення земельних ділянок для колективного садівництва передбачалося кооперативам. Кооператив, як суб'єкт господарської діяльності, підлягає державній реєстрації.

Оскільки державна реєстрація Садівничого товариства «Рассвет» не проводилася, то це означає, що вказане товариство ніколи не мало статусу і прав юридичної особи. Отже, воно не володіє цивільною правоздатністю зі всіма витікаючими наслідками, зокрема не може бути суб'єктом господарської діяльності.

До того ж, здійснена рішенням Партенітської селищної Ради №13-12 від 23.06.2000 р. реєстрація статуту Садівничого товариства «Рассвет» була скасована рішенням Партенітської селищної Ради №16-8 від 06.10.2000 р.

Садівниче товариство «Рассвет» не представили до суду встановлених законодавством документів, що засвідчують право користування або право власності на земельну ділянку, що займається його членами.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сторонами не заявлено застосування позовної давності.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 16.4.2004р. № 7 за заявою сторони, яка не згодна з рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо земельного спору суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті, при оскарженні рішень органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення недійсним, зобов’язує їх виконати певні дії.

Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування України").

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.5.1997р. №280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У зв'язку з викладеним, рішення Партенітського селищної Ради №14-12 17.8.2000 р. підлягає відміні в судовому порядку, що також відповідає рішенню Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.4.2009 р. у справі №1-9/2009.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

У судовому засіданні була оголошена перерва на 04.3.2010р. для підготовки рішення.

Рішення оголошено 04.3.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача, яка заявлена в суді 11.02.2010 р.

2.          Позов задовольнити.

3.          Визнати недійсним рішення 14 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №14-12 від 17.8.2000 р. «Про передачу в колективну власність садовому товариству «Рассвет» земель, що займаються».

4.          Стягнути з Партенітської селищної Ради (98542, м. Алушта, смт Партеніт , вул.. Паркова, 1, ЄДРПОУ 34740913)на користь Споживчого кооперативу з будівництва та експлуатації дачного поселення "Рассвет" (98510, м. Алушта, вул.. Таврійська, 31, 98500, м.Алушта, вул..Леніна, 15, а/с 87, ЄДРПОУ 24410560) 85,00грн держмита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.