Рішення № 10319632, 02.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-2/774-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Атоменергокомплект» (02099, м.Київ, вул..Санаторна, 9-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстрой - 406" (98302, м.Керч, вул..Єрьоменко, 7)

про стягнення 132628грн92коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Басюк - предст, довір у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про стягнення 132628грн92коп, з яких 116035грн20коп основного боргу та 16593грн72коп штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2009 року між TOB «СтройСоюзТорг» та TOB «Спецстрой-406» було укладено договір поставки № 118, на виконання умов якого TOB «СтройСоюзТорг» було поставлено Продукцію TOB «Спецстрой-406» загальною вартістю 116035,20 грн, але не оплачено TOB «Спецстрой-406». 30 вересня 2009 року між ТОВ «СтройСоюзТорг» та ВАТ «Атоменергокомплект» було укладено договір № 26 про відступлення права вимоги згідно якого первісний кредитор (TOB «СпецСоюзТорг») передає новому кредиторові (ВАТ «Атоменергокомплект»), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки №118 від 03 серпня 2009 року, укладеним між Первісним кредитором та TOB «Спецстрой-406», що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між TOB «СтройСоюзТорг» та TOB «Спецстрой-406» було укладено договір поставки № 118 від 03 серпня 2009 року, відповідно до п. 1.1. якого TOB «СтройСоюзТорг», що є постачальником, зобов'язується виготовляти і передавати бетонні розтвори і суміші (далі «Продукцію»), а замовник - TOB «Спецстрой-406» зобов’язується забезпечити належний прийом продукції та її оплату у розмірі та порядку передбачених договором та узгоджених у додатку до нього.

Згідно п. 3.2., даного договору, TOB «Спецстрой 406» зобов'язується забезпечувати належний прийом Продукції і її оплату в розмірі і порядку, передбачених договором і погоджених додатків до нього.

На виконання умов вищевказаного договору TOB «СтройСоюзТорг» було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною від 31 серпня 2009 року підписаною сторонами та скріпленою їх печатками, згідно якої представник TOB «Спецстрой-406» Євченко Олег Едуардович на підставі Довіреності № 56 від 31.08.2009р. отримав від TOB «СтройСоюзТорг» продукцію, а саме бетон марки М-150 в кількості 189,60куб.м загальною вартістю 116 035,20 грн.

Але у порушення норм діючого законодавства та укладеного між TOB «СтройСоюзТорг» та TOB «Спецстрой-406» договору поставки № 118 від 03 серпня 2009 року, продукція замовником оплачена не була, в результаті чого за відповідачем перед TOB «СтройСоюзТорг» виникла заборгованість у розмірі 116 035,20грн, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі Актом звірки взаєморозрахунків від 28.9.2009 року підписаним головними бухгалтерами даних підприємств та скріпленому печатками.

Між ТОВ «СтройСоюзТорг» та ВАТ «Атоменергокомплект» було укладено договір № 26 від 30 вересня 2009 року про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор (TOB «СпецСоюзТорг») передає новому кредиторові (ВАТ «Атоменергокомплект»), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 118 від 03 серпня 2009 року, укладеним між Первісним кредитором та TOB «Спецстрой-406».

Згідно п.1.2. Договору № 26 від 30 вересня 2009 року про відступлення права вимоги ВАТ «Атоменергокомплект» одержує право вимагати від TOB «Спецстрой-406» належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки № 118 від 03 серпня 2009 року, що на момент укладення вказаного договору (про відступлення права вимоги) становить 116 035,20 грн. відповідно до Акту звірки від 28.09.2009 року між TOB «Спецстрой-406» та Первісним кредитором.

Відповідно до ст. 512, 513, 514 ЦК України кредитор в зобов'язанні може бути замінений іншою особою в результаті передачі ним своїх прав іншій особі по правочину. Правочин по заміні кредитора в зобов'язанні здійснюється в такій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові і до нового кредитора переходять права первинного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу права, якщо інше не встановлене договором або законом. Зміна кредитору у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

14 грудня 2009 року позивачем було спрямовано відповідачу претензію №С-88 з вимогою погасити наявну заборгованість, на яку відповіді отримано не було, сума боргу у розмірі 116035грн20коп за поставлену продукцію відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 116035грн20коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 116035грн20коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 16593грн72коп штрафних санкцій, але вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог договору від 30.09.2009 р. №26 позивачу відступлено вимогу про стягнення з відповідача 116035грн20коп. (п.1.2 договору), що не суперечить ст. 514 ЦК України.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно з ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 05.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстрой - 406" (98302, м.Керч, вул..Єрьоменко, 7, ЄДРПОУ 33117730) на користь Відкритого акціонерного товариства «Атоменергокомплект» (02099, м.Київ, вул..Санаторна, 9-А, ЄДРПОУ 19122591) 116035грн20коп. боргу, 1 160,35грн. державного мита, 206,47грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 16593грн72коп штрафних санкцій відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.