Рішення № 10319627, 02.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-18/100-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія», м. Сімферополь (вул. Жені Дерюгіної, 6, м. Сімферополь, 95022)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста», м. Сімферополь (вул. Севастопольська, 31-А/ пров. Гренажний, 2, м. Сімферополь, 95015)

Про стягнення 16243,18 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кадуха П.В. – представник, довіреність від 01.09.2008р..

Від відповідача – Міндіч М. О. – представник, дов. від 05.01.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія», м. Сімферополь – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 16243,18 грн., з яких 15034,24 грн. – сума основного боргу, 693,54 грн. – сума пені, 101,49 грн. – сума 3% річних, 413,91 грн. – сума інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 15.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 6268/6. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, за період з 20.08.2009р. по 10.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16030,83 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач виконав свої зобов’язання не в повному обсязі. Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 15034,24 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

01.02.2010р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

02.02.2010 року від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що на момент подачі позову до суду сума боргу відповідача за договором складає лише 5034,19 грн. Крім того вказує, що таку залишкову суму у розмірі 5034,19 грн. відповідач сплатив у процесі розгляду справи. Також пояснює, що договором не визначений строк оплати коштів за поставлений товар, у зв’язку із чим відповідач не погоджується з сумою пені та 3% річних, нарахованих позивачем.

02.03.2010 року позивач у судовому засіданні надав суду розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача пеню у сумі 107,55 грн. та 3% річних у сумі 15,75 грн. Також вказує, що сума основного боргу станом на дату подання позову складала 5034,19 грн.

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декоста» (покупець) укладено договір поставки № 6268/6

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставити товар, відповідно заявці (замовленню) покупця, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна товару можуть обумовлюватися у додатках (специфікаціях) до даного договору, які після належного оформлення (підпису і печатки сторін), є його невід’ємною частиною.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 5.1 договору, загальна вартість договору складає вартість товару, отриманого по усім накладним.

У виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 16030,83 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №№ К2008-0025 від 20.08.2009 року на суму 5761,46 грн., К2708-0106 від 27.08.2009 року на суму 2277,26 грн., К0509-0001 від 05.09.2009 року на суму6638,84 грн., К1009-0034 від 10.09.2009 року на суму 1353,27 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ «Декоста» у графі «отримав» вищевказаних видаткових накладних. Підпис особи скріплений печаткою ТОВ «Декоста».

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15034,24 грн.

Проте у ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується позивачем у його розрахунку суми позовних вимог (а.с. 80), що дійсна сума заборгованості відповідача за товар, поставлений у виконання договору поставки від 15.06.2006 року, на підставі накладних №№ К2008-0025 від 20.08.2009 року, К2708-0106 від 27.08.2009 року, К0509-0001 від 05.09.2009 року, К1009-0034 від 10.09.2009 року становить саме 5034,19 грн.

Таким чином, суд відмовляє у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10000,05 грн. (15034,24 грн.: сума боргу вказана позивачем у позовній заяві – 5034,19 грн.: дійсна сума боргу на момент подачі позову до суду), як безпідставно нарахованої:

Крім того, у ході вирішення спору відповідач сплатив залишкову суму боргу за договором поставки від 15.06.2006 року у розмірі 5034,19 грн., у зв’язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 413,91 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем у продовж 21календарного дня.

Суд звертає увагу, що у договорі поставки від 15.06.2006 року вказаний період оплати, а саме: 21 календарний день, проте не вказаний момент, з якого починає перебіг такий строк.

Оскільки між сторонами не було погоджено початок перебігу строку, з якого починається відстрочка платежу у 21 календарний день, то суд застосовує положення статті 530 ЦК України.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 25.11.2009 року позивач направив на адресу відповідач претензію про погашення боргу, яка була отримана відповідачем 25.11.2009 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаній претензії (а.с. 21).

Таким чином, враховуючи 7-й денний строк відстрочки платежу, передбачений статтею 530 ЦК України, зобов’язання відповідача щодо оплати суми боргу виникло з 02.12.2009 року.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Таким чином, інфляційна сума повинна розраховуватися з суми заборгованості у розмірі 5034,19 грн. та лише за грудень 2009 року, при цьому суд враховує, що позивач у своєму уточненому розрахунку визначив кінцевий строк нарахування санкцій – 28.12.2009 року, що є його правом. У зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення суми інфляції підлягають задоволенню лише у сумі 45,31 грн.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 101,49 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

02.03.2010 року позивач у судовому засіданні надав суду уточнений розрахунок суми позовних вимог, згідно якого уточнив період розрахунку та просить стягнути 3% річних за період з 02.12.2009 року по 28.12.2009 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 02.12.2009 року по 28.12.2009 року у сумі 15,75 грн. (враховуючи, що сума боргу на момент звернення позивача до суду становила 5034,19 грн.).

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 693,54 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 6.5. вищевказаного договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прос рочки товару.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приймаючи до уваги, що сума боргу на момент подачі позову до суду становила 5034,19 грн., та те, що зобов’язання відповідача щодо оплати суми боргу виникло з 02.12.2009 року, з відповідача підлягає стягненню пеня лише у сумі 107,55 грн. за період з 02.12.2009 року по 28.12.2009 року (як вказує позивач у своєму уточненому розрахунку).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню інфляційна сума у розмірі 45,31 грн., 3% річних у сумі 15,75 грн. та пеня у сумі 107,55 грн. Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 5034,19 грн. суд припиняє по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У іншій частині позовних вимог суд відмовляє у зв’язку з невірним розрахунком позивача та відсутністю правових підстав.

Судові витрати відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд враховує, що заборгованість у сумі 5034,19 грн. була сплачена відповідачем вже після порушення провадження у справі.

02.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.03.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 78, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста», м. Сімферополь (вул. Севастопольська, 31-А/ пров. Гренажний, 2, м. Сімферополь, 95015; код ЄДПРОУ 33077206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія», м. Сімферополь (вул. Жені Дерюгіної, 6, м. Сімферополь, 95022; код ЄДПРОУ 31284550) інфляційну суму у розмірі 45,31 грн., 3% річних у сумі 15,75 грн., пеню у сумі 107,55 грн.; 52,03 грн. державного мита та 75,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 5034,19 грн. припинити по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.