Рішення № 10319594, 03.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2010Справа №2-24/435-2010 За позовом Приватного підприємства "Колор-Хім" ( 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13 (Спецтехніка), представник – Тітов С.С.: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 23, кв. 87, ідентифікаційний код 32206028)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федотова, 25, ідентифікаційний код 31591956)

про стягнення 9 631,60 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Тітов С.С., довіреність б.н. від 01.10.2008 р., у справі

Від відповідача – Мандзюк М.В. – представник, довіреність б/н від 15.04.2009р., паспорт.

Обставини справи: Приватне підприємство "Колор-Хім" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" про стягнення з відповідача на користь Приватного підприємства "Колор-Хім" суми індексу інфляції у розмірі 9 631,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов договору не було своєчасно сплачено вартість отриманого товару та у подальшому ця сума не була сплачена після прийняття ГС АР Крим відповідного рішення про стягнення вказаної суми заборгованості, у зв’язку з чим позивачем за період з січня 2007 р. по червень 2009 р. було нараховано індекс інфляції у розмірі 9631,60 грн., який позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. у справі № 2-23/11020-2008 рішення господарського суду АР Крим від 12.02.2009 р. за позовом Приватного підприємства "Колор-Хім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" про стягнення 17543,04 грн. основного боргу, 12517,61 грн. пені скасовано частково в частині стягнення 10441,29 грн. пені. У зв’язку з чим з відповідача стягнуто 17543,04 грн. заборгованості та 2076,32 грн. пені.

Так, вказаними рішеннями встановлено, що 01.08.2006р. сторони уклали договір на поставку хімічної сировини №01/08/06-5, відповідно до якого позивач продає, а відповідач придбає хімічну продукцію, в кількості та асортименті згідно накладних, виписаних позивачем. Загальна сума договору складає 500000,00грн.(п.п.1.1, 1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору відповідач повинен оплатити товар по факту відвантаження протягом 10 банківських днів.

Згідно вищевказаному договору по видатковим накладним: №РН-06/05-1 від 06.05.2006р. на суму 19985,58грн., №РН-16/05-4 від 16.05.2006р. на суму 3610,08грн., №РН-27/12-4 від 27.12.2006р. на суму 1359,36грн., №РН-18/01-1 від 18.01.2007р. на суму 2718,72грн., №РН-13/03-2 від 13.03.2007р. на суму 8216,64рн., №РН-14/03-2 від 14.03.2007р. на суму 5666,88грн. та №РН-14/09-1 від 14.09.2007р. на суму 2536,14грн. позивачем було відвантажено, а відповідачем прийнято відповідний товар.

Також судом встановлено, що відповідачем всупереч умовам договору, зокрема строків сплати, було сплачено лише частку вартості отриманого товару, у зв’язку з чим за відповідачем існує заборгованість у розмірі 17543,04 грн., яка була у подальшому стягнута за рішенням суду.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

05.05.2009 р. був виданий наказ ГС АР Крим на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. по справі № 2-23/11020-2009.

З матеріалів справи вбачається, що суми за зазначеним наказом суду були сплачені відповідачем на користь позивача протягом липня 2009 р. та серпня 2009 р.

Проте, як стверджує позивач за період з січня 2007 р. по червень 2009 р. за відповідачем існувала заборгованість зі сплати вартості отриманого товару, а тому позивач на підставі ст. 652 ЦК України нарахував індекс інфляції у розмірі 9631,60 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, збитки від інфляції підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Крім того, застосування положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з чим, після спливу строку, визначеного договором для оплати вартості отриманого товару, а також з набранням законної сили судового рішення про стягнення суми основної заборгованості, у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми інфляційних витрат за період з дати настання прострочення за договором до часу фактичного виконання рішення суду.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Проте, суд вважає за необхідним зменшити період нарахування індексу інфляції з огляду на наступне.

Як було встановлено, остання поставка товару за договором була здійсненна позивачем 14.09.2007 р., про що свідчить видаткова накладна №РН-14/09-1 від 14.09.2007р. на суму 2536,14грн.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен оплатити товар по факту відвантаження протягом 10 банківських днів, тому останнім днем виконання зобов’язання щодо сплати вартості товару слід вважати 28.09.2007 р.

Отже періодом прострочення зобов’язання щодо сплати вартості отриманого товару слід вважати з жовтня 2007 р. по червень 2009 р., а тому сума інфляційних витрат складає:

17543,04 грн. (сума заборгованості) * 1,426 (середній індекс інфляцій за період з жовтня 2007 р. по червень 2009 р.) – 17543,60 грн. = 7473,34 грн.

Отже задоволенню підлягає індекс інфляції у розмірі 7473,34 грн.

В частині стягнення 2158,26 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федотова, 25, ідентифікаційний код 31591956) на користь Приватного підприємства "Колор-Хім" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13 (Спецтехніка); ідентифікаційний код 32206028) 7473,34 грн. інфляційних витрат, 79,14 грн. державного мита та 183,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2158,26 грн. інфляційних витрат у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.