Рішення № 10319574, 02.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-18/121-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», смт. Приморський, м. Феодосія (вул. Десантників, б. 1, смт. Приморський, м. Феодосія, 98176)

До відповідача – Державного підприємства «Склопластик», смт. Приморський, м. Феодосія (вул. Десантників, б. 1, смт. Приморський, м. Феодосія, 98176)

Про стягнення 8239,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мазур О.А. – представник, дов. від 14.07.2009 року.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», смт. Приморський, м. Феодосія (далі – позивач), звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Склопластик», смт. Приморський, м. Феодосія (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8239,00 грн., з яких 8000,00 грн. – сума основного боргу, 239,00 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 20.02.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на надання послуг № 191/07-001. Згідно з Договором, позивач надавав відповідачу певні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, але відповідач, порушуючи умови Договору, не виконав свої зобов’язання. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 8000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

02.03.2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання тричі не з’явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не надав.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (виконавець) та Державним підприємством «Склопластик» (замовник) укладено договір № 191/07-001 про надання послуг.

Даний договір було підписано сторонами з Протоколом розбіжностей (а.с. 13).

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору, в редакції протоколу розбіжностей, вартість послуг, що надаються у 2007 році, сторони приймають у розмірі 8000,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги саме на суму 8000,00 грн., що підтверджується наступними Актами виконаних робіт, які підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками: від 01.04.2007 року на суму 2000,00 грн., від 30.06.2007 року на суму 2000,00 грн., від 30.09.2007 року на суму 2000,00 грн. та від 28.12.2007 року на суму 2000,00 грн.

Складання таких Актів виконаних робіт передбачено пунктом 1.13 договору, відповідно до якого, виконавець надає замовнику щоквартально Акти виконаних робіт за надані послуги у строку, обумовлені пунктом 3.3 договору.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.3 договору, розрахунки за послуги здійснюються на розрахунковий рахунок виконавця – 25% від загальної суми щоквартально. Оплата за квартал здійснюється до 10 числа першого місяця наступного за квартальним.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві наступні рахунки-фактури: від 01.04.2007 року на суму 2000,00 грн., від 26.06.2007 року на суму 2000,00 грн., від 28.09.2007 року на суму 2000,00 грн., від 26.12.2007 року на суму 2000,00 грн.

Проте у порушення пункту 3.3 договору та статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги у сумі 8000,00 грн., доказів оплати таких коштів суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 8000,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8000,00 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у своєму розрахунку ціни позову просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 239,00 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року (що є правом позивача).

Враховуючи те, що відповідач у порушення пункту 3.3 договору не сплатив кошти за надані йому послуги, то з нього підлягає стягненню 3% річних у сумі 239,00 грн.

Судові витрати відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 господарського процесуального кодексу України.

02.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.03.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Склопластик», смт. Приморський, м. Феодосія (вул. Десантників, б. 1, смт. Приморський, м. Феодосія, 98176; код ЄДПРОУ 25146165) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», смт. Приморський, м. Феодосія (вул. Десантників, б. 1, смт. Приморський, м. Феодосія, 98176, код ЄДПРОУ 14309008) 8000,00 грн. заборгованості, 239,00 грн. – 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.