Рішення № 10319572, 24.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2010Справа №2-31/291.1-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (98600, м.Ялта, вул.Горького, 30)

до відповідача – Лучистівської сільської ради (98530, м. Алушта, с. Лучисте, вул. Шосейна, 22)

про визнання незаконними дій та бездіяльності і спонукання до виконання певних дій

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Руденко В.П., дов. у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Лучистівської сільської ради, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача про залишення без розгляду клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га, та зобов’язати відповідача у місячний строк з дати набрання рішення суду законної сили розглянути клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га., а також стягнення судових витрат.

Рішенням господарського суду АРК від 19.06.2009р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р., у справі №2-21/2501-2009 в частині вимог про зобов’язання Лучистівської сільської ради в місячний строк з дати набрання рішення господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га, відмовлено. В частині вимог про визнання незаконною бездіяльність відповідача провадження по справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2009р. рішення господарського суду АРК від 20.08.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі №2-21/2501-2009 про відмову в частині вимог про зобов’язання Лучистівської сільської ради в місячний строк з дати набрання рішення господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га, скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду АРК. В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду АРК від 28.12.2009р. справа прийнята до провадження з присвоєнням номеру №2-31/291.1-2010 та призначена до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача звернувся до сільради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки під берегоукріплюючими спорудами у постійне користування, проте сільрада не розглянула заяву у встановлений законом строк, що є порушенням норм чинного законодавства і прав та законних інтересів позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у переданий на новий розгляд частини.

Представник відповідача у судові засідання 18.01.2010р. та 24.02.2010р. явку свого представника не забезпечив, письмових заперечень на позовну заяву суду не надсилав, про день час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Клопотанням від 18.01.2010р. відповідач просив розгляд справи відкласти з огляду на неможливість явки свого представника. Клопотанням від 23.02.2010р. представник відповідача просив розгляд справи відкласти з підстав заміни представника та неможливістю ознайомитися з матеріалами справи та належними чином підготуватися.

Представник позивача у судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечує, вказуючи на затягування розгляду справи відповідачем. Надав письмові заперечення на надіслане відповідачем клопотання, в якому вказує на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 ГПК України, наявність у справі письмової позиції відповідача на позовну заяву та повторність розгляду справи. Представник позивача наполягає на розгляді справи у визначений процесуальним законом двомісячний строк, проти його продовження заперечує.

Повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється судом, оскільки відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи ведуть свої справи у господарському суді через керівника, повноваження якого визначені законодавством або установчими документами, або через представників, повноваження яких підтверджується довіреністю, виданою керівником цієї юридичної особи.

При цьому судом береться до уваги, що ухвалою суду від 18.01.2010р. розгляд справи відкладався саме для можливості участі відповідача у судовому розгляді справи, але своїм правом відповідач не скористався. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на зміну представника і неможливість підготуватись, оскільки така обставина не є підставою для відкладення розгляду справи відповідно до приписів ст.77 ГПК України. Тим більш, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що явка у судове засідання це право сторони, а не обов’язок, явка відповідача обов’язковою судом не визнавалась, суд, керуючись принципом розумності строку вирішення справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Cкасовуючи рішення господарського суду АРК від 19.06.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. по даній справі в частині відмови в позові, Вищий господарський суд України в своєї постанові від 02.12.2009р. звернув увагу на те, що при вирішенні даного спору судами були неправильно застосовані норми матеріального права в частині відмови в позові, зокрема не враховано те, що на момент виникнення спірних правовідносин сторін була чиною редакція ч.15 ст.151 Земельного кодексу України, вимоги якої позивач при подачі клопотання з додатком необхідних документів дотримався в повному обсязі.

Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Судом встановлено, що позивач 02.07.2008р. звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу у постійне користування земельної ділянки загальною площею 6,469га, що знаходиться під берегоукріплювальними спорудами.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України (в редакції станом на 02.07.08р.) юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у постійне користування з земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до відповідної сільської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч.15 ст.151 земельного кодексу України матеріали погодження місця розташування об’єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав разом із клопотанням наступні документи: схеми розташування берегоукріплювальних споруд, пояснювальну записку, копії актів державного приймання в експлуатацію вказаних берегоукріплювальних споруд, копію рішення постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим стосовно оформлення документів для отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками під берегоукріплювальними спорудами.

25.07.2008р. відповідач запропонував позивачу надати оригінали документів, які підтверджують статус позивача, як балансоутримувача берегоукріплювальних споруд, на що позивач 05.08.2008р. додатково надав відповідачу копії Статуту та свідоцтва про реєстрацію (а.с.11, 28-34).

Проте у місячний термін з дати надання клопотання вказане клопотання відповідачем не розглянуто, що сторони не оспорюють і підтверджується відповідачем у письмових поясненнях (а.с.63).

Відсутність рішення відповідача про розгляд клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 6,469га, яка знаходиться під гідротехнічними спорудами згідно доданих схем їх розташування, для їх обслуговування та експлуатації, стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача у місячний строк з дати набрання рішення суду законної сили розглянути клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га, посилаючись на порушення відповідачем приписів ст.123 Земельного кодексу України щодо обов’язку в місячний строк розглянути клопотання і прийняти рішення.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 2-6 статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки із земель комунальної власності, звертається з клопотанням у відповідну раду. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною 15 статті 151 цього Кодексу, документи, що обгрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Як вже зазначалось вище, листом від 02.07.2008р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу у постійне користування земельної ділянки загальною площею 6,469га, що знаходиться під берегоукріплювальними спорудами, та додав до нього необхідні документи. Наявність такого звернення відповідачем не спростовується.

Відповідач у своїх поясненнях вказує, що відсутність усіх документів до клопотання, перелік яких встановлений статтею 151 Земельного кодексу України, є підставою для залишення без розгляду такого клопотання.

Але таке твердження відповідача не ґрунтується на нормах законодавства.

Приписи ст.123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не надавали права органу місцевого самоврядування не розглядати взагалі клопотання юридичної особи, зацікавленої у одержанні земельної ділянки. Навпаки, частина 5 цієї статті встановлювала обов’язок відповідної ради розглянути клопотання у місячний строк, а частина 9 цієї статті передбачала право юридичної особи оскаржити в судовому порядку залишення клопотання без розгляду або відмову в наданні земельної ділянки.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виняткової компетенції і виключно на пленарних засідання місцевих рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частина 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок – не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, законодавством передбачено, що єдиними способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

З наведених приписів законодавства вбачається, що голова відповідної ради не наділений повноваженнями особисто розглядати клопотання зацікавлених осіб, направлених до ради в порядку ст.123 Земельного кодексу України, оскільки виключно до компетенції відповідної ради законом віднесено право вирішення цих питань. Тому лист голови Лучистівської сільської ради від 25.07.08р. №255/02-4, адресований позивачу, щодо необхідності надання додаткових документів, не можна вважати належним розглядом звернення позивача в порядку ст.123 Земельного кодексу України.

Таким чином, комплексний аналіз наведених статей дає підстави зробити висновок про те, що клопотання Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки під берегоукріплюючими спорудами у постійне користування повинно бути розглянуто на пленарному засіданні Лучистівської сільської ради.

Однак, в порушення пункту 34 частині 1 статті 26, частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 123 Земельного кодексу України відповідач не виконав вимоги закону щодо обов’язковості розгляду земельних питань на пленарних засіданнях, клопотання позивача у місячний строк не розглянув, будь-якого рішення за наслідками такого розгляду не виніс.

При таких обставинах, суд вважає, що для правильного вирішення даного спору не має значення коли відповідач отримав від позивача додатково затребувані листом від 25.07.08р. №255/02-4 документи (статут), тому досліджувати питання дійсної дати на поштовому повідомленні вручення відповідачу поштового відправлення позивача (копії статуту) є недоцільним.

Слід зазначити, що позивач дотримався в повному обсязі вимог ч.15 ст.151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і при подачі клопотання додав до нього усі необхідні документи, тому додатково затребувати від позивача документи, які не входять до переліку обов’язкових додатків до клопотання, відповідач не мав права. Втім, позивач виконав вимогу відповідача та надав йому копію статуту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 9 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спору) відмову органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Такий спосіб захисту прав передбачений, зокрема, у пункті 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Лучистівська сільська рада порушила приписи закону щодо не розгляду клопотання позивача від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469га, тому вимога позивача про зобов’язання відповідача розглянути зазначене клопотання є обґрунтованою, відповідає визначеним законом способам захисту порушених прав, заснована на законі і підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України, беручі до уваги, що справа передана на новий розгляд тільки в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача розглянути клопотання позивача.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 24.02.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 01.03.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Лучистівську сільську раду (98530, м. Алушта, с. Лучисте, вул. Шосейна, 22; код ЗКПО 04367370) у місячний строк з дати набрання рішенням суду у справі №2-31/291.1-2010 законної сили розглянути клопотання Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (98600, м. Ялта, вул. Горького, 30; код ЗКПО 03348324) від 02.07.2008р. №1582 про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 6,469 га.

3.          Стягнути з Лучистівської сільської ради (98530, м. Алушта, с. Лучисте, вул. Шосейна, 22; код ЗКПО 04367370) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (98600, м. Ялта, вул. Горького, 30; код ЗКПО 03348324) держмито в сумі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін та третьої особи рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.