Рішення № 10319570, 03.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2010Справа №2-24/433-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22235688)

до відповідача - Приватного підприємства "Стиль-М", (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Трубаченко/вул. Поповкіна, 10/22, ідентифікаційний код 31681049)

про стягнення 682,52 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Герасименко В.О. - представник, довіреність № б/н від 22.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Стиль-М" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" суми заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 627,26 грн., індексу інфляції у розмірі 16,56 грн., 3 % річних у розмірі 8,80 грн., пені у розмірі 29,90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за Договором про надання телекомунікаційних послуг № 7813 від 28.11.2003р. щодо повної та своєчасної оплати наданих Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" послуг, у зв’язку з чим у Приватного підприємства "Стиль-М" за період з 01.04.2009р. до 01.08.2009р. сформувалась заборгованість у розмірі 627,26 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови договору № 7813 від 28.11.2003р. на підставі порушення відповідачем зобов’язань просить стягнути з Приватного підприємства "Стиль-М" пеню, індекс інфляції та три відсотки річних.

Позивач позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи були відправлені відповідачу за юридичною адресою, відповідно до витягу з ЄДРПО України, яка співпадає з адресою, вказаною у позові, проте кореспонденція була повернута до суду із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28 листопада 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Підприємство зв’язку) та Приватним підприємством "Стиль-М" (Споживач) був укладений Договір № 7813 про надання послуг електрозв’язку (а.с.7-10).

Згідно розділу 1 вказаного Договору, Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані у додатку № 1, та безкоштовні послуги, перераховані у додатку № 2.

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, сплачуються за тарифами, які узгоджені відповідно діючому законодавству (п. 4.1 Договору).

Споживач сплачує послуги електрозв’язку по сумісній узгодженій кредитній системі із наданням рахунків (п. 4.2 Договору).

Розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим. За отримані у кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата у розмірі двох процентів вартості наданих послуг (п. 4.5 Договору).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п. 7.1 Договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона не повідомить про його припинення, договір вважається діючим на той ж строк (п. 7.2 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, отже суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Додатковою угодою № 1 від 16.07.2007 р. до договору № 7813 від 28.11.2003 р. сторони погоди, що рахунки на оплату телекомунікаційних послуг по особовому рахунку № 7813 Споживач кожного місяця отримує на ділянці розрахунків ЦТУ КФ ВАТ «Укртелеком» (а.с.12).

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.04.2009 р. по 01.08.2009 р. у розмірі 627,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за телекомунікаційні послуги за спірний період (а.с. 45-48), розшифровками по міжміських розмовах за спірний період (а.с. 20-25) та стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 627,26 грн. заборгованості за договором № 7813 про надання послуг електрозв’язку від 28.11.2003 р., яка склалася за період з 01.04.2009 р. по 01.08.2009 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 627,26 підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 16,56 грн. та 8,80 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Стиль-М" інфляційних витрат у розмірі 16,56 грн. за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Стиль-М" 3% річних у розмірі 8,80 грн. за період з 21.05.2009 р. по 23.12.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 29,90 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.8 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за надані послуги електрозв’язку поверх встановлено строку ( з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню у розмірі 1 % від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно з діючим законодавством.

Розглянувши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нараховувалась позивачем виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 29,90 грн., нарахована за загальний період з 21.05.2009 р. по 23.12.2009 р. на кожну суму заборгованості, що утворилась по кожному розрахунковому місяцю за період з 21.09.2008 р. по 20.11.2008 р.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Стиль-М", (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Трубаченко/вул. Поповкіна, 10/22, ідентифікаційний код 31681049) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030 м. Київ, вул. Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург,11; ідентифікаційний код 22236588; р/р260002257 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) 627,26 грн. заборгованості, 29,90 грн. пені, 16,56 грн. інфляційних втрат, 8,80 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.