Рішення № 10319491, 01.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2010Справа №2-18/34-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврика», м. Сімферополь (вул. Світла, буд.1-А, с.м.т. Комсомольське, м. Сімферополь, 95494)

До відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь (вул. К. Лібкнехта, б. 3, м. Сімферополь, 95000).

Про стягнення 14080,17 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Чернєта А.О. – представник, довіреність від 16.09.2009р..

Від відповідача – Сорокіна О.П. – нач. відділу, довіреність від 29.09.2008р..

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврика», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 14080,17 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 316, 317, 319, 321, 387, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 29.05.2008р., 03.06.2008р., 06.06.2008р. та 10.06.2008р. відповідачу були надані послуги по ремонту автомобілів відповідача. Позивач виконав свої зобов’язання по ремонту автомобілів належним чином та у повному обсязі, на загальну суму у розмірі 14080,17 грн., але відповідач не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 14080,17 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

19.01.2010р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи. Також, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Суд залучив відзив відповідача до матеріалів справи.

16.02.2010р. від ТОВ «Еврика» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач змінює підставу позову та зазначає, що між сторонами 10.01.2008р. було укладено Договір № 11/65 та 02.04.2008р. – Договір № 72/82/1, згідно яких позивач надавав відповідачу послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

01.03.2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву, в якій відмовляється від стягнення з відповідача судових витрат.

Суд приймає дану заяву до свого розгляду.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еврика» (виконавець) та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (замовник) укладено договір № 72/82/1.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець надає замовнику послуги по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів замовника у продовж строку дії договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що він діє з моменту його підписання і до 31.12.2008 року.

Виходячи з предмету договору від 02.04.2008 року, між сторонами був укладений договір про дання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору, виконавець зобов’язується приймати автотранспорті засоби замовника, уточнивши об’єм ремонтних робіт і технічного обслуговування відповідно до попередньої заявки замовника.

У пункті 1.2 договору зафіксований перелік автомобілів замовника, які підлягають технічному обслуговуванню і ремонту виконавцем, зокрема: № 97-902 КР, та № 800-98 КР.

Судом встановлено, що позивач надавав відповідачу послуги у вигляді технічного обслуговування і ремонту автомобілів з державними номерами 97-902 КР, та 800-98 КР на загальну суму 14080,17 грн.

Ремонт та технічне обслуговування вищевказаних транспортних засобів здійснювалося на підставі замовлень-нарядів № 683 від 29.05.2008 року на суму 8611,40 грн., № 710 від 03.06.2008 року на суму 3624,88 грн., № 728 від 06.06.2008 року на суму 893,64 грн., № 746 від 10.06.2008 року на суму 950,25 грн.

Вказані замовлення-наряди підписані представниками двох сторін.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата замовником фактично наданих послуг здійснюється у національній валюті України відповідно до виставленого рахунку, у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця, у продовж 5 днів з дати отримання рахунку на оплату, проте не раніше підписання акту виконаних робіт (замовлень-нарядів).

Судом встановлено, що позивач направляв на адресу відповідача наступні рахунки-фактури: №№ СФ-0000140 від 27.03.2009 року, СФ-0000141 від 27.03.2009 року, СФ-0000142 від 27.03.2009 року, СФ-0000143 від 27.03.2009 року, що підтверджується супровідним листом ТОВ «Еврика» за вих. № 34 від 21.04.2009 року (а.с. 8). Факт отримання таких рахунків підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим за вих. № 3734/07-16 від 18.05.2009 року (а.с. 9).

Крім того, замовлення-наряди № 683 від 29.05.2008 року на суму 8611,40 грн., № 710 від 03.06.2008 року на суму 3624,88 грн., № 728 від 06.06.2008 року на суму 893,64 грн., № 746 від 10.06.2008 року на суму 950,25 грн. підписані представниками двох сторін.

Суд звертає увагу, що між сторонами без заперечень був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 року на суму заборгованості відповідача у розмірі 14080,17 грн.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Проте у порушення пункту 3.2 договору та статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги у сумі 14080,17 грн., доказів оплати таких коштів суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 14080,17 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 14080,17 грн. підлягають задоволенню.

У частині стягнення судових витрат з відповідача суд приймає відмову позивача від позовних вимог у частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і у цій частині провадження у справі припиняє по пункту 4 статті 80 ГПК України.

01.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.03.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, 78, п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь (вул. К. Лібкнехта, б. 3, м. Сімферополь, 95000; код ЄДПРОУ 19003828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврика», м. Сімферополь (вул. Світла, буд. 1-А, смт. Комсомольське, м. Сімферополь, 95494, код ЄДПРОУ 30120562) 14080,17 грн. заборгованості.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Прийняти відмову позивача від стягнення з відповідача державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Провадження у справі щодо стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу припинити по пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.