ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
РІШЕННЯ
Іменем України
02.03.2010Справа №2-2/91-2010 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28)
до Фізичної особи - підприємця Морозової Любові Василівни (95051, м. Сімферополь, вул.. Лексіна, буд. 46, кв. 56)
про стягнення 56 146,77 грн.
Суддя Толпиго В.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Тріфонов – пом.дир, довіреність у справі.
Від відповідача: не з’явився.
Суть спору:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк" звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Морозової Любові Василівни про стягнення достроково суми боргу за кредитним договором №42-064 від 16.4.2008р у сумі 56146грн77коп, з яких 37030грн11коп заборгованість за кредитом, 8965грн19коп прострочена заборгованість по відсоткам, 802грн32коп поточна заборгованість по відсоткам, 949грн15коп пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 8400,00грн штраф за порушення строків подання звітності за ІІ та ІІІ квартали 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №42-064 від 16.4.2008р про надання кредиту на поточну діяльність. Банк своє зобов’язання виконав у повній мірі. Проте, відповідач не виконав умови договору, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору
Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.
Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк", та Фізичною особою - підприємцем Морозовою Любовью Василівною, як позичальником, було укладено кредитний договір №42-064 від 16.4.2008р. та договір №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р.
Відповідно до п.3.1 договору №42-064 від 16.4.2008р банк відповідно до умов та положень договору надає позичальнику кредит у розмірі 50000,00грн строком по 15.4.2010р.
Пунктом 3.5.1. договору передбачено, що Позичальник за користування кредитом зобов’язався сплачувати банку відсотки у розмірі 26% річних. Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. Строки передбачені цим договором, є обов'язковими для позичальника.
Відповідно до п. 3.7.3. договору, якщо сума що вноситься у рахунок погашення кредиту та сплати відсотків, недостатня для погашення кредиту разом з відсотками, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту.
Обов'язкове дострокове погашення Кредиту, відсотків за Договором буде невідкладно відбуватися в разі порушення Позичальником строків сплати заборгованості за кредитом, в т.ч. за відсотками та/або іншими платежами. Якщо сума, що вноситься у рахунок погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів недостатня для погашення Кредиту разом з відсотками та іншими платежами, то платежі за Договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають комісійні винагороди, в другу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума Кредиту. Якщо за цим Договором виникає прострочена заборгованість по сплаті Кредиту, відсотків або інших платежів, то погашення здійснюється в наступному порядку: прострочені платежі по погашення комісійних винагород;пеня за несвоєчасну сплату комісійних винагород;прострочені платежі по сплаті відсотків за користування кредитом;пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом;штрафи за порушення умов цього Договору; прострочені платежі по погашенню основного боргу; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу. (п.3.6.2, 3.7.3 договору №42-064 від 16.4.2008р. у редакції договору №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р.)
Відповідно до п.5.3.1 договору протягом строку чинності цього Договору Позичальник повинен: - не пізніше 25-го числа кожного першого місяця кварталу подавати у Банк копії фінансових звітів за попередній квартал. Річна звітність має бути подана не пізніше 20-го лютого року наступного за звітним.
Пунктом 6.2 договору №42-064 від 16.4.2008р. у редакції договору №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р передбачено, що якщо виникла і триває Подія невиконання зобов'язань, то у Банка виникло право вимоги дострокового розірвання цього Договору та/або дострокового задоволення вимог Банку, що випливають з цього Договору, в тому числі дострокового стягнення заборгованості за цим Договором.
У разі порушення строків погашення Кредиту, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за Кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за Кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.7.4 договору).
Відповідно до п. 7.5. кредитного договору у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.7 договору №42-064 від 16.4.2008р. у редакції договору №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р у разі порушення строків подання звітності зазначеної п.5.3.1 кредитного договору Банк має право стягнути з Позичальника штраф в розмірі 150,00 грн за кожен день порушення строку подання звітності, включаючи день подання.
Судом встановлено, що на виконання положень кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 50000,00грн, що підтверджується заявою на видачу готівки №26782019 (#26782019) від 16.04.2008р.
Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору №42-064 від 16.4.2008р. та договору №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов кредитного договору, кредитні кошти і відсотки за користування кредитом належним чином у встановлені строки не сплачував, так ФОП Морозова Любов Василівна частково погасила основний борг по кредиту в сумі - 12 969,89 грн.; сплатила відсотки нараховані за період з 16.04.2008р. по 30.11.2008р. у сумі 7138грн09коп; в рахунок погашення заборгованості по пені було сплачено - 86,45 грн.
В наслідок вищенаведеного у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникли заборгованість за кредитом у сумі 37030грн11коп, прострочена заборгованість по відсоткам у сумі 8965грн19коп (з яких прострочена заборгованість по відсоткам за період з 01.12.2008р по 30.10.2009р у сумі 8959грн23коп та заборгованість по відсоткам нарахованим до 01.12.2008р у сумі 5грн96коп) та поточна заборгованість по відсоткам за період з 01.11.2009р по 31.11.2009р у сумі 802грн32коп, що підтверджується матеріалами справи
Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед банком, порушення кредитного договору в частині несплати процентів за користування кредитом.
Тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за кредитом у сумі 37030грн11коп, простроченої заборгованості по відсоткам у сумі 8965грн19коп та поточної заборгованості по відсоткам у сумі 802грн32коп., та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.
Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р. у редакції договору №1 від 27.3.2009р про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.4.2008р щодо прийнятих на себе зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, а також строків подання звітності зазначеної п.5.3.1 договору, тому нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 949грн15коп за період з 01.5.2008р по 31.11.2009р (з урахуванням п.7.4 договору) та штрафу за порушення строків подання звітності зазначеної п.5.3.1 договору у сумі 8400,00грн. (оскільки звітність за ІІ квартал 2009 року була надана 14.8.2009 року, а звітність за ІІІ квартал 2009р була надана лише 12.02.2010р), позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору та умов діючого законодавства України.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.
В засіданні суду оголошувалась перерва на 02.3.2010р для підготовки рішення.
Рішення оголошене 02.3.2010р.
Керуючись ст. ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Морозової Любові Василівни (95051, м. Сімферополь, вул.. Лексіна, буд. 46, кв. 56, код 2345023500) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код 19357516) 37030грн11коп заборгованість за кредитом, 8965грн19коп прострочена заборгованість по відсоткам, 802грн32коп поточна заборгованість по відсоткам, 949грн15коп пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 8400,00грн штраф, 561грн47коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.
Судове рішення № 10319489, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 02.03.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 91-2010. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: