Рішення № 10319486, 22.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2010Справа №2-23/273-2010 За позовом Приватного підприємства «Супутник Сервіс Плюс», АР Крим, Сімферопольський район

До відповідача Шкільненської селищної Ради, АР Крим, Сімферопольський район, с.Шкільне

про стягнення 7 366,97 грн.

                                                                                 Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Штурцев Ю.Ю., представ. за довір. б/н від 01.07.2009 р.

Від відповідача – Єресько В.В., представ. за довір. б/н від 26.01.2010 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню в розмірі 7366,97 грн.; також просить стягнути з відповідача суму судових витрат в розмірі 309,00 грн., а саме: суму державного мита в розмірі 102,00 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

У судовому засіданні 27.01.2010р. представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8676,89 грн. та судові витрати.

          27.01.2010р. представниками відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому суму позовних вимог вважають сумнівною у зв’язку із безпідставністю їх розрахунку, просять претензії позивача відхилити в повному обсязі.

          У судовому засіданні 04.02.2010р. представник позивача надав заперечення на відзив, в яких з доводами, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, вважає їх необґрунтованими та необ’єктивними, оскільки відповідач у повному обсязі визнав факт отримання послуг з водопостачання та водовідведення. Позивач вказує, що використовував тариф, який був затверджений самим відповідачем. Крім того, позивач зазначив, що на момент затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення вимоги про обов’язковість їхнього узгодження з Державною інспекцією по контролю за цінами в АР Крим було відсутнє.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

          Встановив :

01.07.2008р. між Приватним підприємством «Супутник Сервіс Плюс» та Шкільненською селищною Радою був укладений концесійний договір.

Згідно п.1.1 цього договору відповідач надає на 10 років позивачу право на управління та експлуатацію об’єктів концесії з метою надання населенню с.Шкільне житлово-комунальних послуг, а також здійснення благоустрою населеного пункту.

Відповідно до п.44 договір укладено на 10 років: з 01.07.2008р. по 01.07.2018р.

З січня по грудень 2009р. позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення для об’єктів відповідача: будівлі Шкільненської селищної Ради та дитячого учбового закладу «Зіронька».

Позивач, з врахуванням уточнених позовним вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.01.2010р. у розмірі 8676,89грн.

Суд вважає, що доводи позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Так, Приватне підприємство «Супутник Сервіс Плюс» протягом 2009р. надало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 8676,89грн.

На оплату спожитих об’єктами відповідача послуг з водовідведення та водопостачання позивач виставляв рахунки за період з січня по грудень 2009р.

Також на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення складалися акти, в яких вказано показання водолічільників, якими зафіксовано факт отримання відповідачем послуг.

Однак, відповідачем оплата за виставленими рахунками не проводилась.

Факт отримання послуг з водовідведення та водопостачання відповідач не заперечував, також ним не було заявлено претензій до якісних або кількісних показників послуг, які були спожиті.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Суд критично розцінює доводи відповідача щодо необґрунтованості застосування тарифів за послуги водопостачання та водовідведення на підставі наступного.

Рішенням Виконавчого комітету Шкільненської селищної Ради від 19.09.2006р. №1/65 були затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, які й були застосовані позивачем при складанні рахунків на оплату наданих послуг.

Крім того, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. №959 зі змінами від 27.02.2007р. №297, згідно якої висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки, є неправомірними, оскільки вказані зміни набрали сили 01.03.2007р.

Тобто на момент затвердження тарифів вимога про узгодження їх з Державною інспекцією з контролю за цінами не існувала.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а відповідно до ч.2 ст. 22 Закону виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 №2918-III, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача пропозиції укласти договір на водовідведення та водопостачання, які залишені відповідачем без задоволення.

          Таким чином, заборгованість у розмірі 8676,89грн. обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

          Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

          Згідно п. 3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 22.02.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.03.2010 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Шкільненської селищної Ради (97541, АР Крим, Сімферопольський район, сел.Шкільне, вул.Мира, буд.24, р/р 35413023001534 в ГУ ДКУ у Сімферопольському районі, МФО 324026, ЗКПО 26177782) на користь Приватного підприємства «Супутник Сервіс Плюс» (97541, АР Крим, Сімферопольський район, с.Шкільне, вул.Мира, 6, р/р 26000054908835 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЗКПО 35655122) 8676,89 грн. заборгованості, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.