Рішення № 10319481, 18.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2010Справа №2-1/114-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 14),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський», (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9),

про стягнення 35691,60 грн.

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача – Федотова Г.С. - представник, довіреність від 14.10.2009р.

від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» про стягнення заборгованості у розмірі 31397,50грн. та річних в сумі 4294,10грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором поставки № 64/1 від 01.04.2009р. в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не представив, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (покупець) укладений договір поставки № 64/1, (аркуш справи 9, далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у підписаних сторонами специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Позивач відповідно до умов договору на підставі довіреностей ЯПА № 896954 від 10.07.2009р. та ЯНЖ № 37 від 26.06.2009р. відповідачу автозапчастини на загальну суму 31397,50 грн., що зокрема підтверджується накладними №5700 від 26.06.2009р. на суму 6641,80 грн., № 5714 від 26.06.2009р. на суму 2582,40 грн., № 31-409 від 30.06.2009р. на суму 1323,00 грн., № 6382 від 10.07.2009р. на суму 58,14 грн., № 6330 від 10.07.2009р. на суму 17242,13 грн., № 48-709 від 24.07.2009р. на суму 1170,00 грн., № 8156 від 27.08.2009р. на суму 2380,03 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищезазначених накладних, (аркуш справи 11-17).

У пункті 3.1 договору сторони обумовили, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання за договором №64/1 від 01.04.2009р. в частині оплати вартості поставленого товару не виконав. У зв’язку з чим заборгованість відповідача на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз» до суду становить 31397,50грн.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором поставки суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 31397,50грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строку сплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в сумі 0,3% від простроченої суми, за кожен день прострочки.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені у розмірі 4294,10грн., яка обчислена правомірно, через що підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності зі ст.49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський», (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9; банківські реквізити: рахунок 26005000131287 в АКБ ЧБРР, м. Сімферополь, МФО 384577, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32945562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 14; банківські реквізити: рахунок 26001001314600 в АТ ОТП Банк, м. Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24869333) заборгованість в сумі 31397,50грн, пеню в сумі 4294,10грн., державне мито в розмірі 356,92грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.