Рішення № 10319418, 25.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2010Справа №2-22/5418-2009 За позовом – ЗАТ «Теодосія», м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б

до відповідача – ПП «Технопласт плюс», м. Феодосія, вул. Українська, 44

про стягнення 52721,16 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ЗАТ «Теодосія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «Технопласт плюс», просить суд стягнути з відповідача 52721,16 грн. заборгованості, у тому числі: 45477,30 грн. основного боргу, 2256,08 грн. – пені, 1072,65 грн. – 3% річних та 3915,13 грн. – збитків від інфляції, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору комісії № 109/К від 28 лютого 2007 року, відповідач не здійснив належним чином прийняті на себе зобов’язання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 47477,30 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд позов задовольнити частково.

03 грудня 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 грудня 2009 року строк вирішення даного спору продовжено відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням сторін.

Крім того, в судовому засіданні 03 грудня 2009 року відповідач надав суду доповнення до заперечень, просить суд позов задовольнити частково.

18 січня 2010 року позивач надав суду письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 09 лютого 2010 року було оголошено перерву до 25 лютого 2010 року до 14 години 10 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

25 лютого 2010 року, після перерви, розгляд справи продовжено, представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи були повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії 109/К від 28 лютого 2007 року, відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комісіонер (позивач) зобов'язується за дорученням Комітента (відповідач) за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента договір купівлі-продажу (постачання) природного газу та передавати в 2007 році природний газ Комітенту для потреб споживання за актами приймання-передачі.

Згідно п. 2.1.1. вказаного Договору позивач зобов'язався провести необхідну комерційно - маркетингову роботу, знайти постачальників, провести всю переддоговірну роботу й укласти з постачальником угоду з постачання газу відповідно до вказівок комітента (відповідача) на найбільш вигідних для останнього умовах в строк до 30 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

Згідно п. 2.1.2. вказаного Договору Комісіонер зобов'язався виконати всі обов'язки здійснити всі права, які випливають з угоди з постачання газу.

Відповідно до п.п. 3.1.1. та 3.1.2. Комітент зобов'язався прийняти та затвердити звіт Комісіонера, що передбачений п.п. 2.1.4. цього Договору та оплатити витрати Комісіонера на закупівлю газу для потреб Комітента шляхом стовідсоткової передплати необхідних обсягів газу до 01 числа місяця, в якому відбувається отримання природного газу за цим Договором, включаючи комісійну винагороду.

Згідно п. 5.1. Договору за виконання доручення відповідно до умов цього Договору Комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі 20,16 грн., в тому числі ПДВ, за 1 тис.м.куб.

Згідно до п. 6.1. договору, всі витрати Комісіонера, здійснені ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за цим Договором, відшкодовуються Комітентом, у тому числі вартість газу та послуги з його транспортування.

Надалі умови вказаного договору змінювалися, виходячи зі зміни ціни на газ та послуг з його транспортування, що підтверджується укладеними між сторонами додатковими угодами, а.с. 28-39.

Відповідно до додаткової угоди № 7 від 22 серпня 2008 року газ для потреб відповідача з 01 вересня 2008 року, за виконання доручення відповідно до умов цього Договору, Комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі 35,76 грн. в тому числі ПДВ, за 1 тис.м.куб.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за актами приймання-передачі газу та за звітами комісіонера передав відповідачу у вересні 2008 року 1115 м. куб. газу на суму 1734,11 грн. згідно акту приймання-передачі газу №9 від 30 вересня 2008 року, в жовтні 2008 року в об'ємі 1763 куб.м на суму 2741,92 грн. Згідно акту приймання-передачі газу №10 від 31 жовтня 2008 року, в листопаді 2008 року - 5954 куб.м на суму 10405,22 грн., що підтверджується актом приймання-передачі газу №11 від 30 листопада 2008 року, за грудень 2008 року - 2823 куб.м. на суму 5344,14 грн. згідно акту приймання-передачі газу №12 від 31 грудня 2008 року, за січень 2009 року в об'ємі 4457 куб.м. на суму 11616,99 грн., у лютому 2009 року - в об'ємі 2463 куб.м. на суму 6419,71 грн., в березні 2009 року - в об'ємі 2809 куб.м. на суму 7253,29 грн., про що свідчать акти, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 40-57.

Але, відповідач умови договору виконував неналежним чином, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 45477,30 грн.

Так, згідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1014 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати 45477,30 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2256,08 грн. – пені, 1072,65 грн. – 3% річних та 3915,13 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору комісії встановлено, що за прострочення перерахування комісіонеру грошових коштів за придбаний газ комітент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, відповідач вказує на те, що за актами прийому – передачі газу та звітам комісіонера, за твердженнями позивача, відповідач має суму основної заборгованості у розмірі 45477,30 грн., в той час як на думку відповідача згідно акту прийому – передачі газу за січень 2009 року та звіту комісіонера, поставка газу здійснювалась у обсязі 4457 куб.м. на суму 8437,42 грн., а не на 11616,99 грн. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування та стягнення 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідач також посилається на те, що згідно вказаним позивачем в позові актам прийому-передачі газу і звітам комісіонера сума заборгованості з вересня 2008 року по березень 2009 року період значно менший, а саме 42297,98 грн.

Згідно акту прийому-передачі газу за січень 2009 року позивач надав відповідачеві 4457 куб. м. природного газу і відповідно до звіту комісіонера наданий природний газ за січень 2009 рік складає в сумі 8437,42 грн., тобто на 3179,57 грн. менше ніж вказаного в позовних вимогах ЗАТ «Теодосия».

Посилання позивача на те, що в травні 2009 року між ЗАТ «Теодосия» і ПП «Технопласт плюс» був підписаний договір на постачання природного газу, де сума по постачанню газу збільшується з січня 2009 року, на думку відповідача є не спроможною, оскільки договір підписаний тільки в травні 2009 року, і відповідно, коректування по поставленому газу за попередні періоди повинне було проводитися тільки після підписання договору, а саме за червень 2009 рік.

Але, слід зауважити, що згідно п. 2.1.2. договору комісіонер зобов'язався виконати всі обов'язки та здійснити всі права, які випливають з угоди з постачання газу.

Відповідно до п.п. 3.1.1. та 3.1.2. комітент зобов'язався прийняти та затвердити звіт Комісіонера, що передбачений п.п. 2.1.4. цього Договору та оплатити витрати Комісіонера на закупівлю газу для потреб Комітента шляхом стовідсоткової передплати необхідних обсягів газу до 01 числа місяця, в якому відбувається отримання природного газу за цим Договором, включаючи комісійну винагороду.

Згідно п. 5.1. Договору за виконання доручення відповідно до умов цього Договору Комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі 20,16 грн. в тому числі ПДВ, за 1 тис. м. куб.

Згідно до п. 6.1. всі витрати Комісіонера, зроблені ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за цим Договором, відшкодовуються Комітентом, у тому числі вартість газу та послуги з його транспортування.

Надалі умови вказаного договору змінювалися, виходячи зі зміни ціни на газ та послуг з його транспортування.

Так, ціна газу з 01 січня 2009 року відповідно до постанов НКРЕ України №1391 від 19 грудня 2003 року, №387 за одну тисячу кубічних метрів складає 2519,34 грн. (з ПДВ), без врахування тарифів на транспортування природного газу , тариф на транспортування природного газу встановлюється Постановою НКРЕ України та складає 87,12 грн. за тисячу куб.м. природного газу. Таким чином, ціна природного газу за січня 2009 року склала 2606,46 грн. (з ПДВ) за тис куб.м. Тобто, за січень 2009 року відповідачу було передано природного газу в об'ємі 4457 куб.м. на суму 11616,99 грн.

Як зазначив позивач, вказані тарифи на постачання природного газу та його транспортування, прийняті відповідними нормативними актами уповноважених на це органів були прийняті відповідачем за договором постачання природного газу від 20 травня 2009 року, який розповсюджував свою дію на правовідносини, що склались з 01 січня 2009 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ПП «Технопласт плюс» (м. Феодосія, вул. Українська, 44, рахунок № 26004052000208 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 32641735) на користь ЗАТ «Теодосія» (м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, рахунок № 26009044450002 в ФАКБ «Імексбанк», МФО 308308, ЄДРПОУ 30689644) 52721,16 грн. заборгованості, у тому числі: 45477,30 грн. основного боргу, 2256,08 грн. – пені, 1072,65 грн. – 3% річних та 3915,13 грн. – збитків від інфляції.

3.          Стягнути з ПП «Технопласт плюс» (м. Феодосія, вул. Українська, 44, рахунок № 26004052000208 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 32641735) на користь ЗАТ «Теодосія» (м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, рахунок № 26009044450002 в ФАКБ «Імексбанк», МФО 308308, ЄДРПОУ 30689644) 527,21 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ПП «Технопласт плюс» (м. Феодосія, вул. Українська, 44, рахунок № 26004052000208 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 32641735) на користь ЗАТ «Теодосія» (м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, рахунок № 26009044450002 в ФАКБ «Імексбанк», МФО 308308, ЄДРПОУ 30689644) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.