Рішення № 10319386, 16.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2010Справа №2-23/322-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга», м. Дніпропетровськ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», м. Сімферополь

про стягнення 16 765,39 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за усним договором поставки товару від 27.12.2007р. у розмірі 16765,39 грн., а саме: 16171,51 грн. основної заборгованості, 423,75 грн. інфляційних витрат, 170,13 грн. 3% річних; також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, позивач просив у якості засобу забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, направив клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 27.01.2010р. та 16.02.2010р. не з’явився, документи витребувані судом не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

За період з 27.12.2007р. по 05.11.2008р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 95174,82 грн. (а.с.20-86).

Продукція була отримана відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та печатками на накладних.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 63643,57грн., що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками, та було здійснено повернення товару на суму 11359,74грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме накладними на повернення (а.с.87-137).

Таким чином, відповідно до первинних бухгалтерських документів, станом на 27.07.2009р. заборгованість ТОВ «Декоста» на користь ТОВ «Ковбасна Ліга» склала 16171,51грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Відповідно до ст.11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій договорів та інших правочинів, а також дій осіб, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У вищевказаних накладних на поставку товару зазначені всі необхідні умови договору поставки – асортимент, кількість, ціна товару.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.07.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №0002-п/09, що містила вимогу про сплату 16171,51грн. боргу.

Однак, оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, сума основного боргу складає 16171,51 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем у розрахунку інфляційні витрати у розмірі 423,75 грн. та 3% річних у розмірі 170,13 грн. є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.

Клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Також не вказав, на яке саме майно, необхідно накласти арешт. Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає вимогу позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та відмовляє позивачу в її задоволенні.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул. М.Залкі, 17а, р/р 26004056710800 у АКБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 24700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга» (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 38а, р/р 26002050804633 у КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 34408853) 16171,51 грн. основного боргу, 423,75 грн. інфляційних втрат, 170,13 грн. 3% річних, 167,65грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.