Рішення № 10319362, 16.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2010Справа №2-18/3976-2009 За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим», м. Сімферополь (вул. Г. Сталінграда, 12, м. Сімферополь, 95047).

До відповідача - Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь вул. Толстого, 15)

Про внесення змін до умов договору.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Ткаченко Т.В. - нач. юр. відділу, довіреність від 14.09.2009р. Від відповідача - Халаімов В.Г. - гол. спец., довіреність від 13.08.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Пивобезалкогольний комбінат «Крим», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд винести судове рішення, яким змінити умови Договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач передав позивачу у тимчасове користування земельну ділянку, площею 0,2527 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. М. Донського, 6а.

18.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з проханням переглянути розмір орендної плати, яка, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства, але відповідач не відреагував на звернення позивача, що і стало приводом звернення позивача до суду.

15.10.2009р. у судовому засіданні відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а/с 41), в якому заперечує проти доводів позивача, вказуючи, що такий договір оренди земельної ділянки був підписаний з боку позивача без будь — яких заперечень, тому просить суд відмовити ПБК «Крим» у задоволенні його позовних вимог та припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

21.10.2009р. у судовому засіданні відповідач заявив клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду справи.

У справі судом оголошувалися перерви відповідно до статті 77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

На підставі рішення 24-ї сесії Сімферопольської міської ради № 341 від 26.07.2007 року відповідач надав позивачу у оренду земельну ділянку площею 0,2527 га з метою несільськогосподарського використання: для обслуговування та експлуатації гуртожитку за адресою: м. Сімферополь, вул. М.Донського, 6-а, між позивачем та відповідачем 29.11.2007 року був укладений Договір оренди земельної ділянки № 147-Р, факт реєстрації якого засвідчений виконавчим комітетом міської ради та зареєстрований у комітеті по управлінню земельними ресурсами міської ради 18.12.2007 року за № 1485.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Кримської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району за № 040800100069 від 11.12.2008 року.

11.12.2008 року між сторонами по договору оренди земельної ділянки був підписаний Акт прийому - передачі земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування на умовах оренди строком на 10 років до 26.07.2017року земельну ділянку площею 0,2527га по вул.. М.Донського, 6 -а.

У подальшому, 04.08.2008 року за згодою сторін між орендодавцем по договору та орендарем була підписана Додаткова Угода № 1, згідно якої сторони домовилися викласти пункт 4.1 Договору оренди земельної ділянки у наступній редакції: «орендна плата встановлюється у розмірі 6772 грн. 36 коп. на рік та вноситься у грошовій формі наступним чином: щомісячно зо 30 числа, місяця наступного за розрахунковим -564 грн. 36 коп.», яка була підписана з боку як позивача, так і відповідача без будь-яких зауважень (а/с 14).

Така Додаткова Угода була підписана сторонами на підставі Довідки -Розрахунку, яка була також узгоджена між сторонами (а/с 16).

У липні 2009 року позивач звернувся до господарського суду АРК з позовом до Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, в якій просить суд винести судове рішення, яким змінити умови Договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 18.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з проханням переглянути розмір орендної плати, яка, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства, але відповідач не відреагував на звернення позивача, що і стало приводом звернення позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, при цьому суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок укладання договорів оренди земельних ділянок регулюється Законом України «Про оренду землі».

Згідно ст. 15 цього Закону одним із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку їх внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за з г о д о ю сторін у договорі оренди.

Пунктом 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін, також у випадках зміни умов господарювання, погіршення стану Земельної Ділянки не з вини Орендодавця і Орендаря, в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Пунктом 7.2 цього ж Договору оренди земельної ділянки передбачено, що зміна умов договору виконується у письмовій формі за взаємною угодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Статтею 11 Господарського Процесуального Кодексу України встановлено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Також і статтею 188 Господарського Кодексу України встановлений порядок з м і н и та розірвання господарських договорів, частинами 2-4 якої встановлено, що

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про надіслання своєї пропозиції відповідачу про зміну умов договору оренди земельної ділянки, а саме його пункту 4.1, надав до матеріалів справи свій Лист № 901/1 від 22.12.2008 року (а/с 17) на ім'я заступника міського голови Чернової М.О., в якому просить дану посадову особу п е р е г л я н у т и розрахунок розміру орендної плати та внести відповідні зміни у такий договір оренди земельної ділянки.

Суд критично відноситься до такого Листа позивача за № 901/1 та вважає, що позивачем так і не був дотриманий встановлений законом порядок внесення змін у діючий господарський договір, та враховує наступне:

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає:

Територіальну громаду;

Сільську, селищну, міську раду;

Сільського, селищного, міського голову;

Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

Районі та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

Органи самоорганізації населення.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 вищевказаного Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 19 Конституції України та статтею 24 ч. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є, в тому числі, - пп. 34, 35 - вирішення

відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону розмірів плати за користування природними ресурсами.

Суд звертає увагу, що стороною по договору оренди земельної ділянки, про зміни у який і просить позивач, є саме Сімферопольська міська Рада.

Дійсно, самий текст Договору оренди земельної ділянки від імені міської ради як орендодавця був підписаний заступником міського голови Черновою М. О., яка діяла на підставі Розпорядження міського голови від 12.06.2006 року № 221-р «Про розподіл функціональних обов'язків між Сімферопольським міською головою, секретарем міської ради, першим заступником і заступниками міського голови по питанням діяльності виконавчих органів ради, управляючими справами виконавчого комітету міськради», згідно якого посадова особа виконкому Сімферопольської міської ради Чернова М.О. забезпечує виконання повноважень виконавчими органами міської ради в сфері регулювання земельних відношень.

Тобто Чернова М.О. як представник виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, на виконання рішення Сімферопольської міської ради № 341 від 26.07.2007 року (а/с 15) - відповідача по справі - лише була уповноважена на п і д п и с а н н я такого Договору оренди земельної ділянки від імені орендодавця.

Ні яких повноважень у заступника міського голови Чернової М.О. на право одноособово вирішувати питання про внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки не має та не може бути в зв'язку з тим, що таке право надано лише міській раді, тому саме тільки міська рада на своєму пленарному засіданні і має повноваження розглядати таке питання.

Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста.

Але у ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач саме на адресу міського голови як головної посадової особи Сімферопольської міської ради не надсилав письмової пропозиції про внесення змін до умов договору , долучивши б до такого Листа ще і проект Додаткової угоди у двох примірниках, які б були б вже підписані з боку позивача.

Крім того, із тексту самого такого Листа позивача на ім'я Чернової М.О. вбачається, що позивач чітко так і не сформував - у якій же новій редакції він бажає викласти діючий пункт 4.1 Договору оренди, у тексті Листа лише в загалі заявивши про своє бажання переглянути розмір орендної плати та внести відповідні зміни у договір оренди земельної ділянки.

Тому суд, виходячи з вищевикладеного, прийшов до висновку, що позивач не надсилав на адресу саме відповідача - Сімферопольської міської ради - відповідної письмової пропозиції про внесення конкретних змін у договір, а одразу ж звернувся з даним позовом до суду, отже ВАТ «ПБК «Крим» не дотримався встановленого законом порядку знесення змін у діючий договір, чим порушив вимоги діючого законодавства України.

Суд вважає, що якщо особа, яка бажає змінити або розірвати господарський договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони по д о г о в о р у, то відсутні підстави стверджувати про існування самого спору між сторонами.

Крім того, розглядаючи даний спор по суті, суд вважає необхідним зауважити наступне:

Стаття 188 Господарського Кодексу України, яка регулює порядок внесення змін у господарські договори, не встановлює самих підстав для такої зміни або розірвання договору, тому розглядаючи даний спор, суду необхідно враховувати загальні положення статті 651 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, необхідно враховувати положення і статті 652 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 3.          У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. 4.          Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто законотворець чітко встановлює підстави для внесення змін у умови діючого договору у судовому порядку:

договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі: 1) істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленим договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Під терміном «шкода» при цьому слід розуміти не тільки можливі додаткові витрати, неодержання прибутку, а й інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони (поставка товарів, якість яких не відповідає діючих стандартам та ін.); 2) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Тобто зміна обставин повинна бути настільки суттєвою, що підриває саму основу зобов'язання, мету, заради якої укладався такий договір.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивача та пояснень позивача при розгляді справи правовою підставою даного позову на думку позивача є невірний розрахунок орендної плати на підставі ч.4 ст. 27 Закону України «Про плату за землю».

Як встановлено судом та підтверджено позивачем у своїх письмових поясненнях суду № 5-39 юр від 16.02.2010 року вказана норма закону, на яку посилається позивач, діє у одній і той же редакції як на момент укладання такого договору оренди земельної ділянки, так і на момент подання до суду цього позову.

Єдиною причиною свого звернення до суду позивач вказує на свою необізнаність та недостатність своїх знань у області земельних правовідношень.

Але саме таких підстав для внесення змін у умови будь-якого діючого договору, які вказує позивач у своєї позовної заяві, законодавством України не передбачено.

За відсутності правової підстави для зміни умов договору суд не може своїм рішенням примушувати одну із сторін до продовження договірних відносин вже на інших умовах, тобто необхідно розрізняти право сторони на звернення до суду з вимогою про зміну господарського договору та право на задоволення позову.

Якщо позивач вважає, що ще при укладанні того чи іншого господарського договору були порушені норми діючого законодавства України, він як сторона по договору не позбавлений права надати позов про визнання будь - якого пункту договору недійсним, але така обставина не може бути правовою підставою саме для внесення змін у умови такого договору, враховуючи те, що законом чітко передбачений перелік обставин, на підставі яких можуть вноситися зміни у договір, а також те, що позивач вважає, що ще на момент укладення такого договору оренди земельної ділянки (станом на 29.11.2007 року) вже були порушенні норми діючого на той час законодавства України, які (норми) не змінилися і до теперішнього часу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України суд відносить на позивача.

При цьому суд повертає позивачу зайве сплачену суму витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 грн., враховуючи той факт, що на момент звернення позивача з позовом до суду (23.07.2009 року) такі витрати складали лише 118 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені за згодою сторін у судовому засіданні 16.02.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 19.02.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Повернути Відкритому акціонерному товариству «Пивобезалкогольний комбінат «Крим», м. Сімферополь (вул. Г. Сталінграда, 12, м. Сімферополь, 95047, код ЄДРПОУ 05513847, банківські реквізити не відомі) з державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЗКПО 34740405, МФО 824026) суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.