Рішення № 10319299, 16.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2010Справа №2-29/5309-2009 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, буд. 5, код ЄДРПО України 20671506).

До відповідача – Виробничого управління житлово–комунального господарства (97505, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Стадіонна, 25; 97505, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Белова, 1, код ЄДРПО України 30535068).

Про стягнення 85 963,47 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Марков Д. О., довіреність № 6 від 19.01.2010р., представник.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Виробничого управління житлово – комунального господарства про стягнення заборгованості в розмірі 85963,47 грн., з яких: 83199,64 грн. – сума основного боргу, 3% річних в розмірі 459,88 грн., індекс інфляції в сумі 228,80 грн. та пеня в розмірі 2075,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов’язання за договором на водопостачання по оплаті за спожиту воду та водовідведення стоків.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду відзив на позов від 08.12.2009р. вих. №67, згідно якого зокрема посилається на те, що жодних правовідносин з позивачем немає, а договір №943 від 15.01.2004р. за яким позивач нараховував заборгованість втратив свою дію у зв'язку з призупиненням діяльності підприємства відповідача та передачі об’єктів водопостачання та водовідведення іншому підприємству за рішенням Мирнівської сільської ради 04 сесії 5 – го скликання «Про передачу об’єктів жилого фонду, інженерних мереж і споруд із балансу Виробничого управління житлово – комунального господарства Комунальному підприємству «Сельсервіс». Також, відповідач зазначив, що рішенням Мирнівської сільської ради від 01.02.2009р. зазначені об’єкти знову були передані на обслуговування відповідачу, в зв'язку з чим останній спрямував позивачу пакет документів для укладення договору, однак позивач відмовив в укладенні договору так як відповідач відмовився від визнання боргів підприємств, які раніше обслуговували ці об’єкти.

Позивач у свою чергу наполягає на тому, що договір №943 від 15.01.2004р., на даний час, діє так як останній в установленому порядку не був розірваний, тим більш факт дії договору встановлений рішенням господарського суду АР Крим від 24.09.2009р. по справі №2-4/3422-2009. Також, позивач зазначив, що жодних пропозицій від відповідача щодо укладення нового договору на його адресу не надходило та договір який був укладений із КП «Сельсервіс» був укладений 01.04.2002р., тобто раніше ніж з відповідачем, та зазначений договір укладався відносно інших об’єктів, а ніж ті які зазначені в договорі №943 від 15.01.2004р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України та строк розгляду справи було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений Договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію № 943 від 15.01.2004 р. на підставі якого відповідачем скидалися стоки.

Відповідно до п. 1.1 нового статуту Кримське республіканське підприємство Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Таким чином, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 ЦК України, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства за договором на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 943 від 15.01.2004 року.

Відповідно до п. 3.2 договору остаточний розрахунок за отримані послуги проводиться в триденний термін з дня отримання рахунку.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення за вищевказаним договором позивач виставляв рахунки № 943 від 23.06.2009 року на суму 20 799,91 грн., № 943 від 23.07.2009 р. на суму 20 799,91 грн., № 943 від 21.08.2009 р. на суму 20 799,91 грн., № 943 від 17.09.2009 р. на суму 20 799,91 грн., які відповідачем не оплачені.

З цих рахунків вбачається, що на них знаходиться підпис з боку абонента та печатка, що свідчить про згоду відповідача із сумами вартості спожитих послуг.

Суд встановив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за послуги, отримані у період з 27.05.2009 р. по 17.09.2009 року складає 83 199,64 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Позивачем розраховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 228,80 грн. та 3% річних в сумі 459,88 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню за прострочення сплати за послуги в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 2 075,15 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 14-16).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність договірних відносин між ним та позивачем, оскільки договір №943 від 15.01.2004р. втратив свою дію в наслідок припинення діяльності підприємства ВУ ЖКГ та передачі об’єктів водопостачання та водовідведення іншим підприємствам.

Доказами передачі об’єктів водопостачання та водовідведення іншим підприємствам, на думку відповідача, є договір на експлуатацію житлового фонду інженерних мереж та споруд розташованих на території Мирнівської сільської ради укладений між КП «Сільсервіс» та ПП «Дюша» та договір від 01.08.2007р. укладений між Мирнівською сільською радою та ПП «Дюша» про надання права на управління та експлуатацію об’єктів інженерних мереж та споруд системи водопостачання та водовідведення.

Дослідивши надані відповідачем документи, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими у зв’язку з наступним:

Відповідно до пункту 19 договору №943 від 15.01.2004р. укладеного між позивачем та відповідачем встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде надіслана заява однієї із сторін про відмову від договору або не сплинув строк дії індивідуальних норм. Кількість пролонгацій не обмежена. При достроковому розірванні договору за ініціативою «Абонента» - відповідача, останній зобов’язаний попередити «Водоканал» - позивача за місяць та здійснити повну оплату за отриману воду та відведення стоків.

Слід звернути увагу на те, що відповідачем не надані докази надіслання позивачу відповідної заяви, чи інші докази відповідного звернення до позивача з пропозиціями припинення дії договору чи його дострокового розірвання.

Крім того, факт дії договору №943 від 15.01.2004р. встановлений рішенням господарського суду АР Крим від 24.09.2009р. по справі №2-4/3422-2009.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стосовно посилання відповідача про укладення договорів про надання прав на управління та експлуатацію об’єктів інженерних мереж та споруд системи водопостачання та водовідведення ПП «Дюша» та КП «Сіль сервіс», суд вважає їх безпідставними.

Аналіз змісту вказаних договорів свідчить про те, що договір укладений між Мирнівською сільською радою та ПП «Дюша» про надання права на управління та експлуатацію об’єктів інженерних мереж та споруд системи водопостачання та водовідведення взагалі не містить умов водопостачання із комунального водопроводу та водовідведення в комунальну каналізацію.

Відносно договору на експлуатацію житлового фонду інженерних мереж та споруд розташованих на території Мирнівської сільської ради укладений між КП «Сільсервіс» та ПП «Дюша» то також слід зазначити те, що умови вказаного відповідачем договору також не містять відомостей стосовно водопостачання та відведення стоків.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

          З врахуванням викладеного, суд вважає, що заперечення відповідача спростовуються наданими позивачем доказами та матеріалами справи а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства (97505, Сімферопольський район, м. Мирне, вул. Стадіонна, 25; Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Белова, 1, код ЄДРПО України 30535068) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053, код в ЄДРПО України 20671506, рахунок 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 324021) заборгованість в сумі 83199,64 грн., 3% річних в розмірі 459,88 грн., індекс інфляції в сумі 228,80 грн., пеню в розмірі 2075,15 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 859,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.