Рішення № 10319253, 11.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2010Справа №2-7/6205-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон» (03039, м. Київ, вул.. Саперно-Слобідська, б.25; 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, ідентифікаційний код 30178883)

До відповідача Приватного підприємства «Ангели Еліт» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 30, кв.8, ідентифікаційний код 33713721)

Про стягнення 14328,40 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився (клопотання).

Від відповідача - не з’явився.

Сутністьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Девілон» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ангели Еліт» 14328,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті поставленого на його адресу товару за договором №В/526 від 11.04.2006 р., через що заборгованість Приватного підприємства «Ангели Еліт» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон» складає 14328,40 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката у сумі 2 900,00 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за наявними доказами без участі представника. Надане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

11.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девілон» (Товариство) та Приватним підприємством «Ангели Еліт» (Покупець) був укладений договір №В/526, пунктом 1.1 якого передбачено, що на підставі цього Договору Товариство зобов’язується передати у власність Покупця товар народного споживання: вироби зі скла, вази, надалі товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього договірну вартість згідно з п.1.8.

Купівля кожної окремної партії товару оформлюється на підставі письмового замовлення Покупця та опорядковується видатковою накладною, де вказується найменування, асортимент кількість товару, його ціна, ПДВ та загальна вартість товару (п.1.2 Договору).

Згідно з п.1.3 Договору після підписання представниками сторін видаткових накладних про приймання товару, вказані видаткові накладні є невід’ємною частиною Договору і свідчать про факт передачі товару.

В п.1.7 Договору передбачено, що покупець оплачує продукцію за ціною, що зафіксована в видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється згідно з п.1.8.2, тобто по мірі реалізації збуту товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Девілон» був поставлений відповідачу товар на загальну суму 39 296,97 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- видаткова накладна №В/2424 від 17.06.2006 р. на суму 3974,29 грн.;

- видаткова накладна №В/2708 від 27.04.2006 р. на суму 7449,82 грн.;

- видаткова накладна №В/4974 від 04.08.2006 р. на суму 3015,74 грн.;

- видаткова накладна №В/1572 від 20.03.2007 р. на суму 6264,78 грн.;

- видаткова накладна №В/1807 від 30.03.2007 р. на суму 3996,08грн.;

- видаткова накладна №В/3592 від 04.04.2007 р. на суму 2224,52 грн.;

- видаткова накладна №В/5141 від 13.09.2007 р. на суму 3429,72 грн.;

- видаткова накладна №В/1333 від 04.03.2008 р. на суму 3477,46 грн.;

- видаткова накладна №В/2141 від 15.04.2008 р. на суму 2337,82 грн.;

- видаткова накладна №В/2258 від 21.04.2008 р. на суму 3126,74 грн.

Проте, вартість придбаного товару на суму 3568,57 грн. була повернута продавцю, про що свідчить відповідна накладна на повернення товару №071 від 22.12.2008 р. та № 072 від 22.12.2008 р. Частина товару була сплачена відповідачем частково на суму 21400,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

          Таким чином, загальна сума заборгованості Приватного підприємства «Ангели Еліт» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Девілон» складає 14328,40 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 14 328,40 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №В/526 від 11.04.2006 р. товару, через що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 328,40 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 2 900,00 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розглді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-чким представникам.

В матеріалах справи наявне свідоцтво, що підтверджує право Норика М.В. на зайняття адвокатською діяльністю. Також представником позивача був наданий суду договір на юридичне обслуговування №1/2008 від 08.01.2008 р., відповідний акт наданих послуг та квітанція про сплату гонорару.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про адвокатуру» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобовязань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.

Ч. 2 ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом №6/УІ від 1-2.10.1999 р., передбачено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. Причому, в ч. 3 вказаної статті встановлено, що фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

В пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» закрпілено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, в порушення вказаних вимог, представник позивача не надав суду детальний та обгрунтований розрахунок суми вартості послуг адвоката та не зазначив за яким принципом було здійснено обчислення суми правової допомоги у розмірі 2 900,00 грн., через що суд вважає за доцільне зменшити зазначену суму судових витрат на 50% до 1450,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Ангели Еліт» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 30, кв.8, ідентифікаційний код 33713721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон» (03039, м. Київ, вул.. Саперно – Слобідська, б.25; 03680, м. Київ, вул.. Машинобудівна, 44, ідентифікаційний код 30178883) суму заборгованості у розмірі 14 328,40 грн., 143,29 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1450,00 грн. вартості наданих адвокатських послуг.

3.          В частині стягнення 1450,00 грн. вартості адвокатських послуг відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.