Рішення № 10319234, 21.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

21.01.2010Справа №2-1/3668-2009 за позовом Алупкінської міської ради, (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Красногвардійська, 32),

до відповідачів:

1.          Ялтинської міської ради, (98600, АР Крим, м. Ялта, пл. Радянська, 1),

2.          Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, (98600, АР Крим, м. Ялта, пл. Радянська, 1),

3.          Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4),

про визнання права власності,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача Будан К.Г. – представник, дов .від 06.07.2009р.,

від відповідачів:

1.          не з’явився, повідомлений належним чином,

2.          не з’явився, повідомлений належним чином,

3.          не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Алупкінська міська рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинської міської ради, її виконавчого комітету та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю готелю площею 445,8 кв.м., яка розташована в м. Алупка по вул. Амет-Хана Султана, 27.

Заявою від 14.12.2009р. позивач змінив позовні вимоги, просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.02.2005р. №212 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за Ялтинською міською радою та видачу свідоцтва про право власності», в частині оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю готелю по вул. Амет-Хана Султана, 27, м. Алупка та видачі свідоцтва про право власності на цей об’єкт нерухомого майна. Також, позивач просить визнати право власності на об’єкт нерухомого майна - будівлю готелю площею 445,8кв.м., розташовану в м. Алупка по вул. Амет-Хана Султана, 27 за Алупкінською міською радою та зобов’язати КП Ялтинське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на зазначений об’єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення прийняте відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень та всупереч положенням Конституції України та Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому, позивач вказує, що спірне рішення порушує права ради на місцеве самоврядування.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, у відзиві на позовну заяву зазначили, що позивачем не надано належних доказів наявності у останнього права власності на спірний об’єкт. Крім того, відповідачі звертають увагу на рішення Ялтинської міської ради від 29.10.1992р. «Про формування комунальної власності міста та селищ», відповідно до якого у Ялтинської міської ради виникло право комунальної власності на спірний об’єкт.

В судовому засіданні 21.01.2010р. оголошено перерву до 25.01.2010року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив:

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №212 від 11.02.2005року за Ялтинською міською радою оформлено право власності на ряд об’єктів нерухомого майна, до складу яких входить й спірне майно - будівля готелю площею 445,8кв.м., що розташована в м. Алупка по вул. Амет-Хана Султана, 27. Також, вирішено видати Ялтинській міській раді відповідні свідоцтва про право власності на вищевказане майно.

Пунктом 2 рішення Виконкому Ялтинської міської ради №212 зобов’язано Бюро технічної інвентаризації провести правову реєстрацію права власності на спірне майно.

На підставі оскаржуваного рішення Ялтинським бюро технічної інвентаризації оформлено, а заступником міського голови Ялтинської міської ради підписано свідоцтво про право комунальної власності міської ради серії САА № 136590 від 02.03.2005р.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним рішення Виконкому Ялтинської міської ради та визнання права власності на певне майно.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Позивач у позовній заяві як на підставу визнання недійсним спірного акту посилається на порушення його права, як власника спірного майна

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 86 Цивільного кодексу УРСР власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Право комунальної власності визначене Законом Української РСР від 07.12.1990р. «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».

Відповідно до статті 35 Закону від 7 лютого 1991р. №697-XII «Про власність» об’єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів. Право комунальної власності виникає з підстав, визначених законом, або не заборонених законом.

На час набрання чинності Законами «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 8 січня 1991 року і «Про власність» від 15 квітня 1991 року спірна будівля знаходилася у комунальній власності Алупкинської міської ради на підставі рішення Алупкинського міськвиконкому від 27.10.1970р. № 22/5, (аркуш справи 12).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю і зобов’язано міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком (п. 2).           

Згідно додатку до вказаної Постанови КМУ - переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) до власності областей передано, зокрема, готельне господарство-майнові комплекси готельних об'єднань та окремі готелі, підпорядковані місцевим Радам народних депутатів.

Пунктом 3 вищевказаної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Верховна рада Республіки Крим на виконання постанови КМУ 29 червня 1992р. прийняла постанову за №110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)», пунктом 2 якої затверджено перелік майна підприємств, організацій, установ, яке віднесено до державної (Республіки Крим) власності (додаток №1).

Пунктом 3 вказаної постанови встановлено, що підприємства, організації, установи, які не увійшли до додатку № 1, розташовані на території міської ради народних депутатів, віднесено до комунальної власності за виключенням підприємств, організацій, установ, які відображено у додатку № 2.

Статтею 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розкритий зміст права комунальної власності.

Так, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Положення статей 13, 41 Конституції України встановлюють, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтями 140-145 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

При цьому, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності та в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Приписи пункту 8 статі 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачають, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про власність», який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Верховної ради Республіки Крим від 29.06.1992р. № 110-1 та п. 1 рішення 18 сесії 21 скликання Ялтинської міської ради народних депутатів від 29.10.1992р. № 118 (4) «Про формування комунальної власності міста та селищ» у власність Ялтинської міської ради прийняте певне майно, яке знаходиться на території Алупкинської міської ради, згідно переліку № 1, (аркуш справи 13-14).

Пунктом 3 рішення Ялтинської міської ради народних депутатів від 29.10.1992р. № 118(4) доручено Фонду комунального майна спільно з виконкомами Алупки і Ялти, виконкомами селищних рад визначити та погодити перелік об'єктів комунальної власності, які передаються у власність Алупкінської міської та селищних рад, з врахуванням фінансової змоги їх утримування, та спільно з БТІ провести реєстрацію об'єктів комунальної власності, які не зареєстровані в БТІ.           

При цьому, жодних згадувань про будівлю готелю «Магнолія», що розташована в м. Алупка по вул. Амет -Хана Султана 27, вищевказаний перелік №1 не містить.

Слід зробити висновок, що при розмежуванні комунальної власності міста Ялти та міста Алупка спірне майно – будівля готелю «Магнолія» залишилось у комунальній власності Алупкінської міської ради, право на яку діяло на підставі рішення Алупкінського міськвиконкому № 22/5 від 27.10.1970р., про що є запис в інвентарній справі № 3119/4209, (аркуш справи 12).

Крім того, відповідачами не надано суду жодних доказів скасування або визнання у встановленому законом порядку недійсними рішення Алупкінського міськвиконкому № 22/5 від 27.10.1970р.

Не надано, також, доказів скасування або визнання недійсним рішення 33 сесії 23 скликання Алупкінської міської ради №37 від 07.05.2001р. «Про оформлення права власності на об’єкт, розташований за адресою: м. Алупка, вул. Амет-Хана Султана, 27».

В свою чергу, неспроможними є посилання Ялтинської міської ради на укладену між Алупкінською та Ялтинською міськими радами мирову угоду, за умовами якої позивач визнав право власності Ялтинської міської ради на спірне майно з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, вищевказана мирова угода укладена в рамках справи № 2-5\2371.1-2005, розглянутої за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 113 КАС України встановлено, що у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чим-небудь права, свободи або інтереси.

Втім, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року у справі № 2-5/2371.1-2005, примирення сторін не відбулось, судова колегія, після перевірки законності умов мирової угоди, відхилила клопотання про закриття провадження у справі, у зв’язку з бажанням сторін укласти мирову угоду.

Отже мирова угода, на яку посилається Ялтинська міська рада не набрала законної сили.

У зв’язку із чим, суд констатує, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №212 від 11.02.2005року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за Ялтинською міською радою та видачу свідоцтв про право власності» не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв’язку із чим порушує права Алупкінської територіальної громади на місцеве самоврядування, що є підставою для визнання вказаного акту недійсним.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Виконкому Ялтинської міської ради №212 від 11.02.2005року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до основних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності.

Відповідно до статей 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом.                                                   

Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.           

Частиною 2 статті 393 вищевказаного кодексу передбачено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи те, що позивач володіє спірним майном правомірно, незаконність такого володіння не встановлена судом, у той час як відповідачі своїми діями перешкоджають Алупкінській міській раді вільно володіти, користуватись та розпоряджатись ним, суд вважає, що наявні підстави для визнання за позивачем права власності на будівлю готелю площею 445,8 кв.м., яка розташована в м. Алупка по вул. Амет-Хана Султана, 27.

Рішення суду про визнання права власності відповідно до додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002 р. із змінами та доповненнями (п. 10 додатку – переліку) відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідні положення містяться і у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Також, суд приходить до висновку, що відсутність реєстрації прав власності на зазначене майно тягне порушення прав позивача відносно володіння, розпорядження, та користування майном.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, позовні вимоги Алупкінської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 лютого 2005 року № 212 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за Ялтинською міською радою та видачу свідоцтв про право власності», в частині оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю готелю по вул. Амет-Хана Султана № 27 в м. Алупка та видачу свідоцтва про право власності на цей об'єкт нерухомого майна.

Визнати за Алупкінською міською радою, (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Красногвардійська, 32, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25150893) право власності на об’єкт нерухомого майна - будівлю готелю площею 445,8 кв.м., розташовану в м. Алупка по вул. Амет -Хана Султана, буд. 27.

Зобов'язати Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03347721) зареєструвати за Алупкінською міською радою, (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Красногвардійська, 32, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25150893) право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю готелю площею 445,8 кв.м., розташовану в м. Алупка по вул. Амет -Хана Султана, буд. 27.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.