Рішення № 10319201, 10.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2010Справа №2-22/267-2010 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Банк «фінанси та кредит», м. Київ, вул. Артема, 60 Філія «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3

до відповідача – ТОВ «Кримінвестрой – 5», м. Євпаторія, вул. Караєва, 1

про стягнення 423672,60 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Боголюбов А.В., представник, дов від 26 жовтня 2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «фінанси та кредит» Філія «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Кримінвестрой – 5», просить суд стягнути з відповідач заборгованість за кредитним договором в сумі 423672,60 грн., у тому числі: 389786,33 грн. – процентів, 25111,40 грн. – комісії, 8774,87 грн. – пені, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору про відновлювальну кредитну лінію №м 2062/06/ВКЛ – 67 від 04 серпня 2006 року допустив порушення зобов’язання щодо вчасного внесення щомісячних платежів та сплати відсотків.

В судове засідання, 02 лютого 2010 року відповідач не з'явився, 29 січня 2010 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням уповноваженого представника.

Але, суд відхиляє вказане клопотання з огляду на те, що відповідачем не було надано суду належних документальних доказів неможливості явки, копії посвідчення про відрядження тощо.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

04 серпня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмежено відповідальністю «Кримінвестрой-5» було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 2062/06/ВКЛ-67, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриваю відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 4790000,00 грн., а відповідач зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 03 серпня 2007 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 19,5% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б». «в» п. 3.1. даного договору, оплатити відсотки у підвищеному розмірі).

Пунктом 2.5. договору встановлено, що відповідач щомісячно сплачує банку комісійну винагороду надання та управління кредитною лінією у розмірі 0,15% від суми ліміту кредитної лінії, встановленого згідно п.1.1. даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач оплачує банку відсотки за користування кредитними коштами в валюті кредиту за відсотковими ставками: 19,5% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. даного договору; у випадку порушення відповідачем строків погашення згідно графіку – 20,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов’язання по кредиту згідно вищеназваного графіку, за період часу: з моменту не погашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення даної (основної заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, встановленого в п. 1.1. договору; 21,5% річних за період з 03 серпня 2007 року до дня фактичного погашення основної заборгованості.

Згідно п. 7.1. договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або оплати відсотків відповідач оплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня оплачується у випадку порушення відповідачем строків платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. даного договору, а також любих інших строків платежів, передбачених даним договором. Оплата пені не звільняє відповідача від зобов’язання оплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Але, як вказує позивач, боржник свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежне, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 389 786,33 грн. (проценти), 25111,40 грн. (комісія), 8774,87 грн. (пеня), всього - 423672,60 грн.

Крім того. слід звернути увагу на наступне.

В результаті перетворення юридичної особи Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ всі права і обов'язки перейшли до нової юридичної особи ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступництво сторін підтверджується статутом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зареєстрованим Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.07.2007р.

Відповідно ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

29 квітня 2009 року набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства». Даним Законом замінено види акціонерних товариств «відкрите акціонерне товариство» та «закрите акціонерне товариство» на типи – «публічне акціонерне товариство» та «приватне акціонерне товариство».

Згідно ст. 6 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Тому, на виконання вимог законодавства було змінено найменування Банку з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», скорочена назва АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати 423672,60 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «Кримінвестрой – 5» (м. Євпаторія, вул. Караєва, 1, рахунок № 260046150001 в філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 384889, ЄДРПОУ 33342294) на користь Філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) заборгованість за кредитним договором в сумі 423672,60 грн., у тому числі: 389786,33 грн. – процентів, 25111,40 грн. – комісії, 8774,87 грн. – пені.

3.          Стягнути з ТОВ «Кримінвестрой – 5» (м. Євпаторія, вул. Караєва, 1, рахунок № 260046150001 в філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 384889, ЄДРПОУ 33342294) на користь Філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) 4236,72 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Кримінвестрой – 5» (м. Євпаторія, вул. Караєва, 1, рахунок № 260046150001 в філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 384889, ЄДРПОУ 33342294) на користь Філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.