Рішення № 10319138, 28.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2010Справа №2-17/3781-2009 За позовом ТОВ «Асторія-Груп»

До відповідача ТОВ «Туристична компанія «Енерго-Тур»

про стягнення 52973,09 грн., що включає: штраф в розмірі 39203,40 грн., пеню в розмірі 6426,71 грн., індекс інфляції в розмірі 6535,19 грн., 3% річних в розмірі 807,79 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Кузнєцова Є.М., представник

Від відповідача - Полякова М.В., представник

Сутність спору: Згідно позову та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача грошову суму 52973,09 грн., що включає: штраф в розмірі 39203,40 грн., пеню в розмірі 6426,71 грн., індекс інфляції в розмірі 6535,19 грн., 3% річних в розмірі 807,79 грн., у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язків по сплаті грошових коштів по Договору № 3-А від 24.03.2008 року про надання туристичних послуг.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

Відповідач у відзиві на уточнення позовних вимог вказав, що суму пені 6426,71 грн., індекс інфляції 6535,19 грн., 3% річних 807,79 грн. (разом на суму 13769,69 грн.) визнає. Суму штрафу в розмірі 39203,40 грн. не визнає, оскільки згідно умов договору (п. 4.1., п. 6.1., п. 2.3., п. 4.6.) дана сума стягується у випадку непопередження сторони про настання умов невиконання договору, тоді як відповідач вчасно попередив позивача про зменшення кількості послуг.

Позивач в поясненні вказує про те, що відносно п. 4.3 договору, вартість туристичних послуг на наступні дні заїзду не збільшувалась пропорційно вартості невиконаних послуг наступного місяця.

Позивачем також заявлено клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача, у зв’язку з тим, що неприйняття заходів по арешту рахунків може призвести до відсутності на них коштів на момент виконання рішення.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1 Договору № 3-А від 24.03.2008 року про надання туристичних послуг Сторона-1 (ТОВ «Асторія-Груп») оказує Стороні-2 (ТОВ «Туристичній компанії «Енерго-Тур») на базі санаторію «Алушта» туристичні послуги за узгодженими сторонами цінами, квотами, та в строки згідно Додатку № 1 (графік заїзду) та Додатку № 2 (графік надходження грошових коштів), що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.5.1 Сторона-2 зобов’язується своєчасно оплатити вартість туристичних послуг, згідно Додатку № 1, Додатку № 2, та умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони -1 згідно Додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору по цінам, діючим на момент оплати.

Відповідно п. 3.8 договору у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів у строк, вказаний у Додатку № 2 до цього договору Сторона-2 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочки (більш, ніж 5-ть банківських днів).

Згідно Додатку № 2 від 24 березня 2008 року цє Додаткова угода до Договору № 3-А від 24.03.2008 року - графік надходження грошових коштів.

Відповідно до п. 3.4 договору в строк, не пізніше, ніж за 15-ть днів до початку дати заїзду Сторона-2 повинна провести повну (100%) оплату вартості заїзду туристів відповідно до Додатку № 2.

Згідно п. 2.5.3 Сторона-2 зобов’язується дотримуватися умов бронювання (резервування) туристичних послуг, графіків, строків і порядку заїзду та виїзду туристів, передбачених додатковими угодами, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.6 у випадку невиконання Стороною -2 п. 2.5.3 та п. 3.4 цього договору, по причинам, які не залежать від Сторони-1, Сторона-2 несе відповідальність за неналежне виконання умов продажу туристичних послуг шляхом стягнення штрафу р розмірі: 20% від вартості невикористаного обсягу туристичних послуг, визначених умовами цього договору. Цей пункт застосовується у випадку невиконання Стороною-2 умов пункту 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку невиконання Стороною-2 п. 2.5.3 та Додатку-1, Сторона-1 збільшує вартість туристичних послуг на наступні дні заїзду, починаючи з 1 числа наступного за поточним місяця пропорційно вартості невиконаних послуг наступного місяця. Оплата проводиться в строк не пізніше наступного заїзду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заявлена позивачем сума пені, 3 % річних та інфляційних витрат не перевищує суму, передбачену умовами договору.

Відповідачем не надано доказів того, що ним своєчасно виконувались зобов’язання згідно додатку № 2 до договору.

Пеня передбачена п. 3.8 договору, та підлягає стягненню в розмірі 6426,71 грн. згідно заявленої позивачем суми.

Індекс інфляції та річні передбачені ст. 625 ЦК України, та підлягають стягненню згідно заявлених позивачем сум: індекс інфляції в розмірі 6535,19 грн., 3% річних в розмірі 807,79 грн.

Заявлені позивачем суми не перевищують суми, передбачені умовами договору.

Необхідно також відмітити, що суд не вправі стягувати суму, більш, ніж та, що заявлена позивачем.

Суд вважає, що штраф в сумі 39 203,40 грн. стягненню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Пунктом 4.6 договору, який регулює стягнення штрафу прямо передбачено, що він застосовується у разі невиконання Стороною-2 умов пункту 4.3 договору.

Згідно з п. 4.3 договору у випадку невиконання Стороною-2 п. 2.5.3 та Додатку-1, Сторона-1 збільшує вартість туристичних послуг на наступні дні заїзду, починаючи з 1 числа наступного за поточним місяця пропорційно вартості невиконаних послуг наступного місяця. Оплата проводиться в строк не пізніше наступного заїзду.

З врахуванням викладеного вбачається, що штраф стягується у разі невиконання не тільки п. 2.5.3 та п. 3.4 договору, але умовою його застосування є також невиконання умов п. 4.3 договору.

Сам позивач у своєму поясненні вказує про те, що відносно п. 4.3 договору, вартість туристичних послуг на наступні дні заїзду не збільшувалась пропорційно вартості невиконаних послуг наступного місяця.

Таким чином, позивач не реалізував надане йому договором право, в залежність від якого ставиться виникнення обов’язків у відповідача, відносно невиконання яких застосовується штраф.

Тобто, у даному випадку зобов’язання, яке є умовою для застосування штрафу не виконане, тому що для його виникнення не було підстав у зв’язку з нереалізацією позивачем свого права.

Окрім цього, законодавством (ч. 1 статті 550 ЦК України) передбачене право на неустойку (тобто, в єдиному числі), а не неустойок (тобто, у множинному числі).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойка – це штраф чи пеня.

Тобто, з цього витікає, що можливе стягнення або пені, або штрафу.

Більш того, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду.

По своїй суті пеня та штраф – це один вид відповідальності – неустойка, тобто, штрафні санкції.

Саме щодо несвоєчасності сплати грошових зобов’язань діє Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», що також передбачене п. 3.8 договору, який ставиться в залежність від невиконання Додатку № 2 до договору.

Таким чином, штраф щодо Додатку № 2 договору, на що є також посилання в п. 3.4 договору, можливий у разі невиконання відповідачем п 4.3 договору, тобто, іншої підстави відповідальності. Однак, підстав для виконання тих зобов’язань, що вказані у п.4.3 договору, у відповідача не існує.

Так, позивачем не представлені докази збільшення вартості туристичних послуг (такі як: додаткова угода, офіційна заява, повідомлення про збільшення вартості туристичних послуг тощо).

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Більш того, згідно пояснення позивача, така вартість не збільшилась.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення штрафу.

Необхідно також відмітити, що якщо відповідач вважає, що позивач виконав свої зобов’язання не у відповідності з умовами договору, він з цього приводу вправі у встановленому законом порядку пред’явити відповідні вимоги.

Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача суд відхиляє, оскільки клопотання не обгрунтоване. Так, позивач не вказав, які саме обставини можуть вплинути при не прийняті заходів по забезпеченню позову на можливість утруднення виконання рішення чи його не виконання, як вказано в ст. 66 ГПК України.

Наявність заборгованості та її несплата не передбачає обов’язкову перешкоду до виконання рішення суду відповідачем.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 169 від 09 липня 2009 року на суму 644,04 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 170 від 09 липня 2009 року на суму 315,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Необхідно також відмітити, що згідно заяви про зменшення позовних вимог позовні вимоги на час прийняття рішення складають 52973,09 грн.

Таким чином, державне мито повинно бути сплачено позивачем (з врахуванням зменшення позовних вимог) на суму 529,73 грн. (тоді як вони сплачені позивачем на суму 644,04 грн. згідно платіжного доручення № 169 від 09 липня 2009 року).

Таким чином, позивачу підлягають поверненню 114,31 грн. зайво сплаченого державного мита.

Позивачем надмірно сплачені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн.

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення вказаних витрат із бюджету. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення вказаних витрат видається довідка.

Про це також вказується в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 08 липня 2009 року № 693 з 14.07.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 118 грн.

Згідно поштового конверту позов відправлений до суду 14 липня 2009 року, тобто, на вказану дату судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачувати ся в сумі 118 грн.

Таким чином, на дату подачі позову, позивач повинен був сплатити судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., а сплатив 315,00 грн. згідно платіжного доручення № 170 від 09 липня 2009 року. Відповідно, 197 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 137,70 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яку позивач повинен сплатити та поділено на заявлену суму позову, а саме: (13769,69*529,73:52973,09=137,70 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 30,67 грн. (стягнута сума помножена на 118, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (13769,69*118:52973,09=30,67 грн.)).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Туристичної компанії «Енерго-Тур» (юридична адреса: 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна 10, код ЄДРПОУ 32858276, банківські реквізити: р/р 26009219259200 в АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь ТОВ «Асторія-Групп» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова 43-а, кв. 28; код ЄДРПОУ 34212295, банківські реквізити: р/р 26003301060601 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652) 6426,71 грн. пені, 6535,19 грн. індексу інфляції, 807,79 грн. 3% річних, судові витрати з державного мита 137,70 грн. та 30,67 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення штрафу в розмірі 39203,40 грн. – у позові відмовити.

Повернути ТОВ «Асторія-Групп» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова 43-а, кв. 28; код ЄДРПОУ 34212295, банківські реквізити: р/р 26003301060601 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652) із Державного бюджету зайво сплачене державне мито на суму 114,31 грн.

Видати довідку.

Повернути ТОВ «Асторія-Групп» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова 43-а, кв. 28; банківські реквізити: р/р 26003301060601 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652) із Державного бюджету зайво сплачені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 197,00 грн.

Видати довідку.

Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський

Рішення оформлено і підписано:

у повному обсязі:

02.02.2010 року

Копію рішення направити за адресами:

-ТОВ «Асторія-Груп» (95000, м. Сімферополь, пр.. Кірова, 43 а, кВ. 28);

- ТОВ «Туристична компанія «Енерго-Тур» (96500, м. Саки, вул. Курортна, 10);

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.