Рішення № 10319137, 08.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2010Справа №2-18/6051-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ (вул. Березняківська, 29, м. Київ, 02098; вул. Мішина, 3, м. Київ, 03151)

До відповідача – Приватного підприємства «Здоров’я-Керч», м. Керч (юридична адреса: вул. Горького, 6, кв. 6, м. Керч, 98312; фактична адреса: вул. Войнова, 26-А, м. Керч, 98306)

Про стягнення 11646,32 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Здоров’я-Керч», м. Керч (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11646,32 грн., з яких 9617,89 грн. – сума основного боргу, 274,54 грн. – сума пені, 961,78 грн. – сума штрафу, 40,17 грн. - сума 3% річних, 76,94 грн. – сума інфляційних нарахувань, 675,00 грн. – сума витрат, понесених позивачем у зв’язку з захистом свого порушеного права.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 548, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 06.03.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки товару № 0133/06. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач поставив товар на загальну суму 10894,33 грн., що підтверджується накладними, але відповідач виконав свої зобов’язання не в повному обсязі – сплативши лише частково за товар, а саме: у розмірі 1276,44 грн. Таким чином, станом на 05.11.2009р., сума заборгованості відповідача становить 9617,89 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

30.11.2009р. до суду надійшло клопотання позивача, в якому позивач просить додати до матеріалів справи надані документи та розглянути справу за відсутністю свого представника. Також у даному клопотанні позивач вказав, що відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 1000,00 грн.

14.01.2010 року на адресу суду від позивача надійшло письмове клопотання, в якому позивач просить розглянути справу за відсутністю свого представника. Також у даному клопотанні позивач вказав, що відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 3117,89 грн.

01.02.2010 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу за відсутністю свого представника та вказує, що станом на 28.01.2010 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 1000,00 грн., у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4500,00 грн., 274,54 грн. – сума пені, 961,78 грн. – сума штрафу, 40,17 грн. - сума 3% річних, 76,94 грн. – сума інфляційних нарахувань, 675,00 грн. – сума витрат, понесених позивачем у зв’язку з захистом свого порушеного права (витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги).

08.02.2010 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Строк розгляду справи було продовжено заступником голови господарського суду АР Крим.

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон» та Приватним підприємством «Здоров’я-Керч» укладено договір поставки товару № 0133106.

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов’язується поставити і передати у власність покупцю лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець зобов’язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна та загальна вартість товару, який поставляється покупцю, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, платежі за поставлений по договору товар проводяться покупцем в термін, визначений у видаткових накладних. Оплата за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно способу оплати, вказаному у пункті 3.1 договору не пізніше строку, вказаному у видаткових накладних.

У виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 10894,33 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2631328 від 17.08.2009 року на суму 3709,90 грн., № 2632478 від 25.08.2009 року на суму 3661,62 грн., № 2633182 від 31.08.2009 року на суму 3522,81 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи ПП «Здоров’я-Керч» у графі «отримав» вищевказаних видаткових накладних. Підпис особи скріплений печаткою Приватного підприємства «Здоров’я-Керч».

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору, платежі за поставлений по даному договору товар проводяться у терміни, зазначені у видаткових накладних. Оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше строку, зазначеному у накладних.

Видатковими накладними: № 2631328 від 17.08.2009 року на суму 3709,90 грн., узгоджений термін оплати до 07.09.2009 року; № 2632478 від 25.08.2009 року на суму 3661,62 грн. узгоджений термін оплати до 15.09.2009 року; № 2633182 від 31.08.2009 року на суму 3522,81 грн., узгоджений термін оплати до 21.09.2009 року.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідач у порушення пунктів 31. та 3.2 договору здійснив лише часткову оплату за отриманий від позивача товар у сумі 1276,44 грн., у зв’язку із чим на момент звернення позивача до суду за відповідачем склалася заборгованість у сумі 9617,89 грн.

Проте у ході вирішення спору відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 5117,89 грн., у зв’язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати заборгованості у сумі 4500,00 грн. відповідач суду не представив.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 4500,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4500,00 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у своєму розрахунку ціни позову просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 40,17 грн. за період з 07.09.2009 року по 05.11.2009 року.

Враховуючи те, що відповідач у порушення пунктів 3.1 та 3.2 договору не сплатив кошти за поставлений товар у строки, вказані у видаткових накладних, а саме: до 07.09.2009 року; до 15.09.2009 року; до 21.09.2009 року, то з нього підлягає стягненню 3% річних у сумі 40,17 грн.

Також, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 76,94 грн. за період з 07.09.2009 року по 05.11.2009 року.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Суд звертає увагу, що у видаткових накладних, на підставі яких здійснювалися поставки, сторонами узгоджені строки розрахунків а саме: до 07.09.2009 року; до 15.09.2009 року; до 21.09.2009 року.

Крім того, у своєму розрахунку ціни позову позивач розраховує інфляційні витрати лише за вересень 2009 року.

Тому суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна сума у розмірі 19,47 грн. за вересень 2009 року (як просить позивач), яка нарахована на суму заборгованості у розмірі 2433,46 грн.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у сумі 961,78 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі прострочення покупцем оплати товару, покупець зобов’язується уплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми несплаченого у строк товару.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 961,78 грн. (9617,89 х 10%).

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 274,54 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 7.3. вищевказаного договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,7% від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приймаючи до уваги, що пеня 0,7%, яка встановлена пунктом 7.3 договору, значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то необхідно виходити саме від подвійної облікової ставки НБУ; але сторони її розмір не узгодили, вказавши у договорі «…але не більше подвійної облікової ставки НБУ»

Тобто такої згоди сторін, як встановлено судом, так і не д о с я г н у т о.

Оскільки фактично розмір пені, яка підлягає стягненню не визначений сторонами у договорі, то у суду відсутні правові підстави для її стягнення, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлена позовна вимога щодо стягнення 675,00 грн. витрат, понесених позивачем у зв’язку з захистом свого порушеного права.

В обґрунтування такої вимоги позивач посилається на пункт 7.1 договору поставки товару № 0133106 від 06.03.2006 року.

Дійсно, пунктом 7.1 вказаного договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує усі витрати, пов’язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості.

Судом встановлено, що 01.11.2009 року між позивачем (замовник) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Евіденс» (виконавець) укладений договір про надання юридичних послуг від 01.11.2009 р. № 7-11-1.

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи по поверненню заборгованості та відшкодуванням збитків, завданих порушенням зобов’язань Приватного підприємства «Здоров’я-Керч».

Пунктом 3.1 договору передбачено, що після підписання даного договору, замовник сплачує виконавцю на протязі 7 банківських днів суму у розмірі 675,00 грн. за виконані послуги.

У виконання пункту 3.1 договору позивач сплатив платіжним дорученням № 964 від 03.11.2009 року Приватному підприємству «Юридична фірма «Евіденс» кошти у сумі 675,00 грн. на оплату наданих юридичних послуг (а.с. 22).

У зв’язку із чим витрати у сумі 675,00 грн., понесені позивачем у зв’язку з захистом свого порушеного права, підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд враховує, що заборгованість у сумі 5117,89 грн. була сплачена відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Крім того, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що при подачі до суду позовної заяви позивач сплатив державне мито у сумі 117,00 грн., у той час, як повинен був сплатити 116,46 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,54 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 78, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Здоров’я-Керч», м. Керч (юридична адреса: вул. Горького, 6, кв. 6, м. Керч, 98312; код ЄДПРОУ 30999176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ (вул. Мішина, 3, м. Київ, 03151; код ЄДПРОУ 30263519) заборгованість у сумі 4500,00 грн.; штраф у сумі 961,78 грн.; інфляційну суму у розмірі 19,47 грн.., 3% річних у сумі 40,17 грн., 675,00 грн. понесених витрат; 113,14 грн. державного мита та 229,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 5117,89 грн. припинити по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.          У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 274,54 грн. та інфляційної суми у розмірі 57,47 грн. у позові відмовити.

5.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ (вул. Березняківська/, 29, м. Київ, 02098; код ЄДПРОУ 30263519) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,54 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.