Постанова № 10319119, 02.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.2010Справа №2-24/449-2008А За позовом: КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки», (96500 м. Саки, вул. Промислова, 9)

До відповідача: Сакської ОДПІ, (96500 м. Саки, вул. Курортна, 57)

Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Новохацької І.П.

За участю представників:

Від позивача Павленко В.М., довіреність № 14/01-10 від 02.02.2010 р. у справі

Від відповідача Корницька В.М., довіреність № 2/9/10-00 від 11.01.2010 р., у справі

Обставини справи: КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки» звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 11.12.2007 р. № 0001641502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 122094,00 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10 липня 2008 року провадження по справі було зупинено за клопотанням позивача до розгляду ГС АР Крим справи № 2-27/7158-2008А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09 листопада 209 року провадження по справі №2-24/3391-2008А було поновлено.

До початку судового засіданні від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи раніше призначеного часу у звязку із зайнятістю сторін у іншому судовому процесі. Зазначене клопотання було судом задоволено.

Позивач у судовому засіданні змінив позовні вимоги та просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Сакської ОДПІ від 11.12.2008 р. № 0001641502/0 в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 41102,02 грн.

Відповідно до ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

У звязку з чим суд вважає за можливим прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги позивача.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 11.12.2008 р. № 0001641502/0 в частині нарахування 19945,00 грн. штрафних санкцій, позивач в цій частині їх відкликав, у звязку з чим суд ухвалою господарського суду АР Крим залишив ці вимоги без розгляду.

Подальший розгляд справи здійснювався в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що платежі позивача зараховувались відповідно до п.п 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від21.12.2000р. №2181-III (Закон № 2181) щодо черговості погашення податкового боргу. Так, відповідач посилається, що оскільки на час здійснення позивачем сплат ПДВ за ним існував податковий борг, то в першу чергу гроші направлялись на сплату боргу, що відповідає Закону № 2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за виконанням яких здійснюється органами державною податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005 р. № 276.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні оголошувалась перерва, після перерви судове засідання було продовжено.

Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

встановив:

КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням виконавчого комітету Сакської міської ради від 17.08.2007 р. та узяте на податковий облік у Сакській ОДПІ.

05.12.2007 р. Сакська ОДПІ здійснила невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за березень 2007р., про що складено акт № 1734/-02/03347678 (а.с.7-8).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати погоджених податкових зобовязань:

по терміну сплати 02.03.2007 р. по податкової декларації № 1977 від 19.02.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 38172,00 грн., які фактично сплачені платіжними дорученнями: № 1537 від 29.10.2007 р. в сумі 16796,34 грн. з порушенням терміну сплати на 241 день, № 1654 від 09.11.2007 р. в сумі 9229,59 грн. з порушенням терміну сплати на 252 дня, № 1658 від 13.11.2007 р. в сумі 12146,07 грн. з порушенням терміну сплати на 256 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3400 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 10915,58 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1658 від 13.11.2007 р. в сумі 10915,58 грн. з порушенням терміну сплати на 230 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 20469,73 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1669 від 14.11.2007 р. в сумі 20469,73 грн. з порушенням терміну сплати на 231 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3400 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 3616,42 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1669 від 14.11.2007 р. в сумі 3616,42 грн. з порушенням терміну сплати на 231 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 2033,20 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1712 від 27.11.2007 р. в сумі 2033,20 грн. з порушенням терміну сплати на 244 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 4897,61 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1719 від 28.11.2007 р. в сумі 4897,61 грн. з порушенням терміну сплати на 245 днів.

по терміну сплати 28.03.2007 р. по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 12489,46 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1722 від 30.11.2007 р. в сумі 12489,46 грн. з порушенням терміну сплати на 247 днів.

по терміну сплати 30.03.2007 р. по податкової декларації № 3093 від 19.03.2007 р. нараховані узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 29500,00 грн., які фактично сплачені платіжним дорученням № 1722 від 30.11.2007 р. в сумі 29500,00 грн. з порушенням терміну сплати на 245 днів.

На підставі цього акту Сакською ОДПІ прийняте податкове повідомленнярішення від 11.12.2008 р. № 0001641502/0/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 256 календарних днів узгодженого податкового зобовязання із податку на додану вартість у сумі 122094,00 грн. (а.с.6).

Відповідно до зменшених позовних вимог позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Сакської ОДПІ від 11.12.2008 р. № 0001641502/0 в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 41102,02 грн.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від21.12.2000р. №2181-III (Закон № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті ПДВ, що відображено в акті перевірки.

Відповідно до пункту 4.1.1. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 р., платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпункт 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

З матеріалів справи, зокрема з платіжного доручення № 326 від 29.03.2007 р., № 317 від 28.03.2007 р., № 241 від 14.03.2007 р, № 307 від 26.03.2007 р., № 206 від 28.02.2007 р. вбачається, що позивачем було перерахована в рахунок сплати ПДВ за лютий 2007 р. по податковій декларації з ПДВ № 3093 від 19.03.2007 р. 29500,00 грн., про що свідчить відповідне призначення платежу у дорученнях.

Відповідно до платіжного доручення № 310 від 27.03.2007 р. позивачем було перераховано в рахунок сплати ПДВ по уточнюючому розрахунку за травень 2006 р. № 3400 від 27.03.2007 р. 14532,00 грн., про що свідчить відповідне призначення платежу у дорученні.

Відповідно до платіжних доручень № 152 від 14.02.2007 р., № 144 від 12.02.2007 р., № 195 від 26.02.2007 р., № 194 від 26.02.2007 р., № 140 від 08.02.2007 р., № 132 від 05.02.2007 р., № 187 від 23.02.2007 р., № 154 від 16.02.2007 р. позивачем було перераховано в рахунок сплати ПДВ по податковій декларації № 1977 від 19.02.2007 р. 38172,00 грн., про що свідчить відповідне призначення платежу у дорученнях.

Докази, що підтверджують сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р. у розмірі 39890,00 грн. у строки, визначені законодавством, позивачем не надано.

Отже суд приходить до висновку, що суми визначеного податкового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 82204,00 грн., визначених податковими деклараціями № 3093 від 19.03.2007 р., № 1977 від 19.02.2007 р, уточнюючим розрахунком № 3400 від 27.03.2007р. були сплачені позивачем у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством.

Проте, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податку не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.

Отже суд приходить до висновку, що позивач сплатив суму податкового зобовязання у строки встановлені законодавством та у повному обсязі за податковими деклараціями № 3093 від 19.03.2007 р., № 1977 від 19.02.2007 р, уточнюючим розрахунком № 3400 від 27.03.2007р., таким чином сума простроченого податкового зобовязання з ПДВ, що не була сплачена у встановлені строки становить 39890,00 грн. по уточнюючому розрахунку № 3412 від 28.03.2007 р., а не 122094,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив по податковим деклараціям № 3093 від 19.03.2007 р., № 1977 від 19.02.2007 р, уточнюючому розрахунку № 3400 від 27.03.2007р. узгоджені податкові зобовязання по ПДВ в сумі 82204,00 грн. без порушення граничних строків сплати.

Але, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тобто, не звертаючи уваги на призначення платежу в платіжному дорученні, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобовязань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобовязань, що привело до нарахування штрафних санкцій у розмірі більше ніж встановлена сума простроченого платежу.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8).

Згідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

-на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

-значення для прийняття рішення (вчинення дії);

-безсторонньо (неупереджено);

-добросовісно;

-розсудливо;

-з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

-пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

-з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

-своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що Сакська ОДПІ діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за згодою платника податків.

Крім того, суд встановив непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив частину суми узгодженого податкового зобовязання, тому суд вважає безпідставним застосування до КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки» штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частину узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 82204,00 грн. сплатив без порушень строків сплати, тому штрафні санкції у розмірі 41102,00 грн. застосовані до позивача не правомірно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що змінені позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1грн. 15 коп. пропорційно задоволеним вимогам з Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 05.02.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції (АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57) від 11.12.2008 р. № 0001641502/0 в частині застосування до КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки», (96500 м. Саки, вул. Промислова, 9; ідентифікаційний код 03347678) штрафних санкцій у розмірі 41102,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Саки», (96500 м. Саки, вул. Промислова, 9; ідентифікаційний код 03347678) 1 грн. 15 коп. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.