Рішення № 10319111, 03.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2010Справа №2-24/148-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконсалтінг» (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2 ідентифікаційний код 31606820)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» ( 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, 2 ідентифікаційний код 32362807)

Про стягнення 120636,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ткаченко Н.В., довіреність б/н від 11.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімконсалтінг» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» про стягнення 120636, 00 грн.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати ( витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не оплачений товар, отриманий за накладною № РН-0000126 від 17.09.2009р. на суму 120636,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засіданні не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з видаткової накладної № РН – 0000126 від 17.09.2009 р. позивачем був поставлений на адресу відповідача товар – пентаеритрит на суму 120636,00 грн. (а.с.8).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладної та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.9).

Крім того, позивачем на оплату отриманого товару був виставлений рахунок на оплату № СФ -0000134 від 14.09.2009 р. на суму 120636,00 грн. із зазначенням строку його сплати до 29.09.2009 р.

З виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем 04.12.2009 р. було сплачено 636,00 грн. в рахунок сплати отриманого товару, про що свідчить призначення платежу: оплата за пентаеритрит відповідно рахунку № 134 від 14.09.2009 р. Із зазначеного суд приходить до висновку, що виставлений позивачем рахунок № СФ -0000134 від 14.09.2009 р. на суму 120636,00 грн. був отриманий відповідачем.

У зв’язку з несплатою відповідачем вартості товару, позивач вимогою від 24.11.2009 р. за № 27 звернувся до відповідача та просив його перерахувати грошові кошти у розмірі 120636,00 грн. в рахунок отриманого товару за накладною № РН – 0000126 від 17.09.2009 р. (а.с.10).

Зазначена вимога була спрямована на адресу відповідача, про що свідчить відповідна квитанція та опис вкладення у лист від 24.11.2009 р. (а.с.11).

Проте, відповідач обов’язок щодо сплати у повному обсязі вартості отриманого товару не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 120636,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконсалтінг» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2, ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зазначена вимога була відправлена на адресу відповідача 24.11.2009 р.

Крім того, як було встановлено судом, відповідачем був отриманий рахунок на сплату вартості товару, у якому визначено кінцевий строк його оплати.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем 04.12.2009 р. було сплачено 636,00 грн. в рахунок сплати отриманого товару, про що свідчить призначення платежу: оплата за пентаеритрит відповідно рахунку № 134 від 14.09.2009 р., таким чином станом на 11.12.2009 р. за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 120000,00 грн., тоді як позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 120636,00 грн.

Судом встановлено, що сплачена відповідачем сума у розмірі 636,00 грн. була сплачена відповідачем 04.12.2009 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду (11.12.2009 р. – згідно штампу поштового відділення - відправника на конверті, доданому до позовної заяви).

Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 636,00 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 120000,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не надано.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.02.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» ( 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, 2 ідентифікаційний код 32362807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконсалтінг» (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2 ідентифікаційний код 31606820; р/р 26006301017894 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767) 120000,00 грн. заборгованості, 1200,00 грн. державного мита та 234,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 636,00 грн. основного боргу у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.