Рішення № 10319101, 26.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2010Справа №2-7/362-2010 За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943)

До відповідача: Приватного підприємства «Симаков» (95000, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7, ідентифікаційний код 30448489)

Про стягнення 1087,07 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Подоба В. М., предст., дов. №17/1-51/24 від 10.01.2009 р.

Від відповідача – не з’явився.

Сутністьспору: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Симаков» 1087,07 грн., у тому числі 1027,14 грн. суми основного боргу, 19,19 – 3% річних та 40,74 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Приватним підприємством «Симаков» своїх обов’язків по повній то своєчасній оплаті наданих позивачем за договором №ГРЖ 08-1357 від 01.03.2009 р. послуг на централізовану охорону майна на об’єкті, через що заборгованість відповідача складає 1027,14 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19,19 грн. та 40,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2009 р. між Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (Виконавець) та Приватним підприємством «Симаков» (Замовник) був укладений договір №ГРЖ 08-1357, згідно з 2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується здійснювати охорону майна Замовника на об’єкті та технічне обслуговування Сигналізації на цьому об’єкті.

Охорона мана, що знаходиться на об’єкті та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на цьому об’єкті, здійснюється Виконавцем на об’єктах, перелік, адреси, кількість умовних установок Сигналізації, дні та періоди часи охорони майна яких зазначені у Дислокації об’єктів (додаток № 1 до Договору) (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг, що надаються Виконавцем за цим договором в рік (період), є договірною і визначається Сторонами в розрахунку вартості послуг, що надаються (додаток № 2 до Договору) за тарифами на послуги Виконавця, (вартість однієї години Охорони майна, що знаходиться на об’єктах, технічного обслуговування однієї умови Сигналізації), що визначені у протоколі узгодження ціни (додаток № 3 до Договору), які є невід’ємною частиною цього Договору у відповідності до кількості днів та тривалості періодів часу Охорони майна у відповідні дні та кількості умовних установок Сигналізації.

Оплата за послуги, що надаються Виконавцем, здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з моменту надання Виконавцем рахунку на оплату послуг, але не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3.2.Договору).

В пункті 3.5 Договору сторони передбачили, що акт виконаних робіт (послуг) підписується сторонами по закінченні кожного календарного місяця, а також у випадках розірвання або припинення дії цього договору. Виконавець надає Замовнику два примірника акта виконаних робіт (послуг), який останній зобов’язаний до 15 числа наступного календарного місяця підписати та один примірник підписаного акта виконаних робіт (послуг) повернути Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу робіт (послуг), наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник зобов’язаний в той же строк у письмовій формі надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались свої зобов’язання за укладеним договором та надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт №СиП - 77788 за червень 2009 року на суму 499,12 грн. №СиП - 72714 за травень 2009 року на суму 528,02 грн., які відповідачем сплачені не були, що стало приводом для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1027,14 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 1027,14 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті вартості наданих за договором №ГРЖ 08-1357 від 01.03.2009 р. послуг з охорони, через що вимоги позивача в частині примусового стягнення з Приватного підприємства «Симаков» заборгованості у розмірі 1027,14 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача, доданий до позовної заяви щодо стягення інфляційних витрат у сумі 40,74 грн. обчислений позивачем неправомірно та підлягає коригуванню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгавність відповідача виникла через несплату охоронних послуг, нааних в травні та червні 2009 року, оскільки саме акти виконаних робіт (послуг) за ці місяці додані позивачем до позову та покладені ним в якості підстав своїх вимог. У той же час, з розрахунку позову вбачається, що Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим інфляційні втрати розраховані починаючи з березня 2009 року, що не є підставним.

Суд зазначає, що при обчисленні сум інфляційних втрат за неповні місяці прострочення (за актом №СиП-72714 від 31.05.2009 р. – за травень 2009, оскільки за умовами договору вартість наданих послуг повинна бути сплачена не пізніше 25-го числа поточного місяця; за актом №СиП-77788 від 30.06.2009 р. – за червень 2009 р.) позивач повинен був користуватися лише частиною індексу інфляції з урахуванням загальної кількості днів в місяці та кількості днів прострочення платежу цьому місяці.

Отже, втратами позивача внаслідок знецінення (інфляції) є наступні суми:

1) за актом №СиП-72714 від 31.05.2009 р.:

- за 6 днів травня 2009 року – 0,51 грн. (2,64 грн. ( інфляційні втрати за травень 2009 року - 528,02 грн. х 100,5% - 528,02 грн.) : 31 дн. (кількість днів в травні) х 6 дн.);

- за червень-жовтень 2009 року – 13,31 грн. (528,02 грн. х 1,0252 (середній коефіцієнт індексації за вказані місяці) - 528,02 грн.);

2) за актом №СиП-77788 від 30.06.2009 р.:

- за 5 днів червня 2009 року – 0,92 грн. (5,49 грн. (499,12 грн. х 101,1% - 499,12 грн.) : 30 дн. х 5 дн.);

- за липень-жовтень 2009 року – 6,99 грн. (499,12 грн. х 1,0140 (середній коефіцієнт індексації за вказані місяці) - 499,12 грн.).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, складає 21,73 грн.

Аналогічні помилки були допущені позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних, через що її розмір також підлягає наступному коригуванню:

1) за актом №СиП-72714 від 31.05.2009 р.:

- за період з 26.05.2009 р. по 31.10.2009 р. – 6,90 грн. (528,02 грн. х 3% :365 дн. х 159 дн.);

2) за актом №СиП-77788 від 30.06.2009 р.:

- за період з 26.06.2009 р. по 31.10.2009 р. – 5,25 грн. (499,12 грн. х 35 : 365 дн. х 128 дн.).

Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, складає 12,15 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Симаков» (95000, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7, ідентифікаційний код 30448489) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943) суму заборгованості у розмірі 1027,14 грн., 3% річних у сумі 12,15 грн., 21,73 грн. інфляційних втрат, 99,56 грн. державного мита та 230,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.