Рішення № 10319100, 25.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2010Справа №2-17/6182-2009 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2010 року м. Сімферополь Справа № 2-17/6182-2009

За позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичного комплексу «Современник»

До відповідача Приватного підприємця Русановой Антоніни Миколаївни

про стягнення 25154,40 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Аметова Є.М., представник

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно позову та заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 25154,40 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів від 01.07.2009 року.

Згідно ст.22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно заяви про зменшення позовних вимог, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

При цьому також необхідно відмітити, що зменшення позовних вимог права відповідача не порушує.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в засідання суду не з’являється. Про слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою на його юридичну адресу. Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою своєї реєстрації. Якщо СПД не знаходиться за місцем своєї реєстрації, це не може являтися поважною причиною його не участі в розгляді справі, оскільки порушення законодавства поважною причиною бути не може.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по вині пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1 Договору поставки нафтопродуктів від 01.07.2009 року Постачальник (Приватне підприємство паливно-енергетичний комплекс «Современник») зобов’язується поставити на адресу Покупця (Фізичної особи-підприємця Русановой А.М.) товар, а Покупець зобов’язується оплатити товар шляхом передплати та прийняти поставлений товар.

Згідно п. 1. договору найменуванням товару є: продукти нафтопереробки (жидкі).

Згідно п. 2.2.2 договору строк оплати: Покупець прозводить оплату за нафтопродукти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Датою сплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний, та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отримання товару відповідачем підтверджується накладною № СФ-0000142 від 02.06.2009 року.

Згідно рахунку № СФ – 0000147 від 27 травня 2009 року на суму 36154,40 грн., він отриманий відповідачем 27.05.2009 року.

Більш того, борг відповідача перед позивачем підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків № Р2 від 14.09.2009 року.

Відповідачем не надано доказів того, що борг ним сплачений.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази щодо заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо борг буде сплачено в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Судові витрати позивача підтверджені платіжним дорученням № 912 від 20.11.2009 року на суму 257,17 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 913 від 20.11.2009 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суд вважає необхідним повернути позивачу зайво сплачене ним державне мито в частині зменшення позовних вимог, що дорівнює 5,63 грн. (257,17 грн. - 251,54 грн. = 5,63 грн., (1% від 25154,40 грн. = 251,24 грн.).

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення вказаних витрат із бюджету. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення вказаних витрат видається довідка.

Про це також вказується в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530.

Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49,47, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця Русановой Антоніни Миколаївни (АР Крим, м. Євпаторія, пер. Загородний 36, кв. 2, р/р 26009188608700 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер 3103515368) на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичного комплексу «Современник» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги 15; р/р 26008440522401 в КРФ АКБ УСБ в м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 24870616) 25154,40 грн. основного боргу, 251,54 грн. судових витрат з державного мита, 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Приватному підприємству Паливно-енергетичного комплексу «Современник» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги 15; р/р 26008440522401 в КРФ АКБ УСБ в м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 24870616) із Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 5,63 грн., сплачене платіжним дорученням № 912 від 20.11.2009 року.

Видати довідку.

Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський

Рішення оформлено і підписано:

у повному обсязі:

01.02.2010 року

Копію рішення направити за адресами:

- Приватному підприємцю Русановой А.М. (АР Крим, м. Євпаторія, пер. Загородний 36, кв. 2);

- ПП Паливно-енергетичного комплексу «Современник» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги 15);

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.