Рішення № 10319102, 02.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2010Справа №2-18/36-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг», м. Сімферополь (Миколаївське шосе, 3 км., м. Сімферополь, 95047)

До відповідача – Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна поляна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта (шосе Севастопольське, 52, с.м.т. Гаспра, м. Ялта, 98660)

Про стягнення 18376,66 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Сокол А.Ф. – юрист, довіреність № 1 від 05.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Кримелектромашторг», м. Сімферополь – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна поляна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 18376,66 грн., з яких 14329,90 грн. – сума основного боргу, 1012,32 грн. – сума пені, 1003,09 грн. – сума штрафу, 1787,74 грн. – сума річних, 243,61 грн. – сума інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 20.01.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 28. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, за період з 02.07.2009р. по 02.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26329,90 грн.. Відповідач виконав свої зобов’язання не в повному обсязі, сплативши лише 12000,00 грн.. Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 14329,90 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини не з’явлення суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Кримелектромашторг» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Ясна поляна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» укладено Договір поставки № 28.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору, постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти і сплатити за товари, асортимент та ціна яких погоджена сторонами та зазначена в накладних (специфікаціях постачальника). Протягом всього строку дії договору постачальник може неодноразово постачати, а покупець получати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26329,90 грн., але відповідач сплатив за отриманий товар лише 12000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 290 від 15.07.2009р., копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 22).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач відповідно до умов Договору своєчасно поставив відповідачу продукцію на суму 14329,90 грн., що підтверджується копіями накладних № 8675 від 02.07.2009р. (відповідач частково сплатив за товар за даною накладною, а саме у розмірі (13068,94 – 7887,94) 5181,00грн.), № 10645 та № 10642 від 09.07.2009р., № 12841, № 12842 та № 12840 від 02.09.2009р..

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується довіреностями серії ЯПП № 172214 від 31.07.2009 року та ЯПП № 172246 від 12.09.2009 року.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції своєчасно і у повному обсязі не виконав, лише частково сплатив кошти за поставлений товар у сумі 12000,00 грн., у зв’язку з чим на момент пред’явлення позову до суду за відповідачем склалася заборгованість у сумі 14329,90 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що товари постачаються на умовах передплати. За згодою постачальника, можлива відстрочка платежу, яка не повинна перевищувати 10 календарних днів, зі дня отримання товару.

Відповідно до ч.2. ст. 222. Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач не погасив суму заборгованості, то 15.10.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату суми боргу у розмірі 14329,90 грн.(а.с. 10), а також Акт звірки взаєморозрахунків.

30.10.2009 року відповідач надіслав на адресу позивача лист за № 01/418, в якому просив відстрочити оплату згідно з актом звірки за придбаний товар у розмірі 14329,90 грн. до 15.11.2009 року, мотивуючи своїм тяжким фінансовим становищем.(а.с. 12).

24.11.2009р. позивач знову звернувся до відповідача з листом, у зв’язку з тим, що відповідач не здійснив оплату суми заборгованості, в якому вимогав перерахувати зазначену суму.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві за поставлений товар у сумі 14329,90 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 14329,90 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи та не суперечать вимогам чинного законодавства.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач здійснював поставку товару 02.07.2009р. на суму 17232,47 грн.(але сума заборгованості відповідача за поставки від 02.07.2009р. складає 7887,94, у зв’язку з тим, що відповідач частково сплатив дану суму), 02.07.2009р. на суму 7887,84 грн., 09.07.2009р. на суму 1466,95 грн. та 02.09.2009р. на суму 4975,01 грн., що підтверджується копіями накладних (а.с.14-19).

Враховуючи відстрочку платежу, яка не повинна перевищувати 10 календарних днів зі дня отримання товару, передбачену п. 4.2 договору, зобов’язання по оплаті за отриманий товар виникло у відповідача 13.07.2009р., 13.07.2009р., 20.07.2009р. та 11.09.2009р відповідно.

Таким чином, відповідач прострочив виконання договірних зобов’язань на 2 дні, 143 дні, 138 днів та 85 днів.

Пунктом 4.4. договору поставки передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання за договором, зобов’язаний сплатити за час прострочки 36 % річних з простроченої суми, як плату за користування грошовими коштами.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 36% річних за період з 14.07.2009 року по 05.12.2009 року у сумі 1787,74 грн..

Також, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У зв’язку з вищевикладеним, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суму інфляції у розмірі 243,61 грн. за період з липня по жовтень 2009 року підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1003,09 грн.

Поняття штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Згідно з пунктом п. 4.3. договору, за прострочку більше тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної суми.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідачем було порушено строк виконання своїх зобов’язань, але за поставку продукції за накладними № 10645, № 10642 від 09.07.2009р. та за накладними № 12841, № 12842, № 12840 від 02.09.2009р. відповідач прострочив більш ніж на 30 днів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 1003,09 грн. (14329,90 х 7%).

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1012,32 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 4.3. вищевказаного договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 4.3 договору вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,5 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 0,5 % не може бути стягнута з відповідача.

Але відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Такої згоди сторін, як встановлено судом, так і не д о с я г н у т о.

Оскільки фактично розмір пені, яка підлягає стягненню не визначений сторонами у договорі, то у суду відсутні правові підстави для її стягнення, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Державне мито у розмірі 173,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,00 грн. суд пропорційно стягує з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

02.02.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.02.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна поляна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта (Шосе Севастопольське, 52, с.м.т. Гаспра, м. Ялта, 98660; код ЄДРПОУ 02650802, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг», м. Сімферополь (Миколаївське шосе, 3 км., м. Сімферополь, 95047 код ЄДРПОУ 05512035, банківські реквізити не відомі) 14329,90 грн. заборгованості; 1003,09 грн. штрафу, 1787,74 грн. річних, 243,61 грн. інфляції, 173,64 грн. державного мита та 223,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині стягнення пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.