Рішення № 10319095, 26.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2010Справа №2-7/6270-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 7, ідентифікаційний код 31029009)

До відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, кв. 67; м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, ідентифікаційний код 31859504); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя/Жовтнева, буд. 30/23, к. 8, ідентифікаційний код 32692287)

Про спонукання до виконання певних дій та стягнення 132499,40 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Тарадай А. В., предст., дов. від 01.12.2009 р.

Від відповідачів 1) не зявився; 2) не зявився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер», в якому просить суд:

-зобовязати ТОВ «Торговий дім «Фаворит» виконати зобовязання за договором про відступлення права вимоги та надати ТОВ «Бриз» оригінал витратної накладної №РН-0005264 від 08 вересня 2009 р.;

-стягнути з ТОВ «Продмайстер» на користь ТОВ «Бриз» заборгованість в розмірі 91753,48 грн., пеню в розмірі 995,46 грн., 3% річних за прострочення платежу в розмірі 24528,89 грн. та витрати за знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 15221,57 грн., а всього 132499,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» був укладений договір, за яким позивачеві було відступлено право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» відносно стягнення боргу за договором дистрибюції від 02.01.2009 р. на суму 91753,48 грн., пені у розмірі 995,46 грн., 3% річних у сумі 24528,89 грн. та 15221,57 грн. інфляційних втрат. Позивач зазначає, що незважаючи на повідомлення від 17.10.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» не виконало свої обовязки за вищевказаним договором дистрибюції від 02.01.2009 р., у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 132499,40 грн. примусово. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриз» зазначає, що в порушення умов договору про відступлення права вимоги від 12.10.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» не була передана позивачеві вся необхідна документація по відступленому праву вимоги, а саме оригінал витратної накладної №РН-0005264 від 08 вересня 2009 р., через що просить зобовязати відповідача надати цю накладну.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» у судове засідання не зявилося, однак в заяві від 17.12.2009 р. не заперечувало проти задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» у судове засідання жодного разу не зявилося, відзив на позов не надало, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце слухання справи було проінформовано належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

02.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» (Дистрибютор) був укладений договір дистрибюції в регіоні, пунктом 1.1 якого передбачено, що Компанія поставляє на умовах, передбачених цим договором, Дистрибютору продукти харчування в строки, в асортименті, та за цінами, що зазначені в погоджених Сторонами Специфікаціях (погоджених Компанією замовленнях Дистрибютора), які є невідємною частиною договору.

Загальна ціна договору складає суму всіх партій продуктів харчування, отриманих за накладними (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Дистрибютор зобовязується купувати в Компанії продукти харчування окремими партіями, а також здійснювати їх продаж в регіоні від свого імені та за власний рахунок.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оформлення замовлення на поставку продуктів харчування здійснюється Дистрибютором на підставі цін, обумовлених в Специфікації.

Право власності на поставлену партію продуктів харчування переходить від Компанії до Дистрибютора з моменту передачі партії продуктів харчування Дистрибютору (п. 4.4 Договору).

В пункті 5.1 Договору сторони обумовили, що Дистрибютор зобовязаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію продуктів харчування відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати фактичного отримання продуктів харчування. Якщо дата припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в перший банківський день, що слідує за таким святковим або вихідним днем.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» був переданий у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» товар на загальну суму 156276,60 грн.. що підтверджується витратними накладними №РН-0005264 від 08.09.2009 р. та №РН-0005585 від 23.09.2009 р.

Проте, вартість отриманого товару Дистрибютором в повному обсязі сплачена не була, у звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» складає 91753,45 грн. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 17.11.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями.

12.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» (Цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги, пунктом 1.1 якого передбачено, що Цедент передає, а Цессіонарій приймає на себе вимоги боргу за Договором від 02 січня 2009 року, укладеним між Цедентом та ТОВ «Подмайстер».

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Цесіонарій придбає право вимагати від Боржника належного виконання зобовязань по сплаті 91753,48 грн. боргу та штрафних санкцій, передбачених умовами контракту та діючим законодавством України.

Вказана в пункті 1.2 статті 1 Договору сума є сумою боргу, що підтверджена Договором від 2.01.2009 р., на яку Боржник не виконав повністю свої зобовязання відносно розрахунку за поставлену продукцію (п. 1.3 Договору).

Право вимоги засноване на Договорі від 02 січня 2009 року та витратних накладних (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Цедент в момент підписання цього Договору передає Цесіонарію документи, які підтверджують право вимагати виконання Боржником зобовязання, вказаного в пункті 1.2, а саме:

-договір від 02 січня 2009 року;

-витратну накладну №РН-0005264 від 08.09.2009 р.;

-витратну накладну №РН-0005585 від 23.09.2009 р.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» не надало суду доказів виконання ним своїх обовязків за договором дистрибюції в регіоні від 02.01.2009 р. (з урахуванням договору відступлення права вимоги від 12.10.2009 р.) в частині сплати позивачеві грошових коштів у сумі 91753,48 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» умов договору дистрибюції в регіоні від 02.01.2009 р. та договору відступлення права вимоги від 12.10.2009 р., у звязку з чим позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача 91753,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 9.3 Договору дистрибюції в регіоні від 02.01.2009 р. сторони передбачили, що при затримці з оплатою за продукти харчування Дистрибютор за Вимогою Компанії виплачує Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Як вже було зазначено вище, договором відступлення права вимоги від 12.10.2009 р. передбачено право Цесіонарія (позивача у справі) на стягнення не лише основної суми боргу, але й штрафних санкцій.

Проте, судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 995,46 грн. обчислена ним неправомірно.

Так, суд звертає увагу на те, що в якості підстави виникнення заборгованості у ТОВ «Продмайстер» позивач зазначає несплату за товар, отриманий відповідачем за витратними накладними №РН-0005264 від 08.09.2009 р. та №РН-0005585 від 23.09.2009 р.

Вказаний товар мав бути оплачений відповідачем, як зазначалося вище, впродовж 21 календарного дня з дати поставки, отже, з 22-го дня у позивача виникає право на відшкодування пені за невиконання грошових зобовязань.

Таким чином, товар, поставлений за витратною накладною №РН-0005264 від 08.09.2009 р. на суму 91920,00 грн. мав бути оплачений до 28.09.2009 р., відповідно, право на нарахування пені виникає з 29.09.2009 р.

Товар, поставлений за витратною накладною №РН-0005585 від 23.09.2009 р. на суму 64356,60 грн. мав бути оплачений до 13.10.2009 р., отже, право на нарахування пені виникає з 14.10.2009 р.

Суд зазначає, що позивачем не доданий до позовної заяви детальний та обґрунтований розрахунок пені, з якого б вбачалися здійснені відповідачем часткові проплати вартості товару та, відповідно, періоди нарахування неустойки. За таких обставин, суд, враховуючи загальний розмір заборгованості у сумі 91753,48 грн., вважає при здійсненні розрахунку пені слід виходити з того, що несплаченим залишився саме товар, поставлений за накладною №РН-0005585 від 23.09.2009 р. в повному обсязі, а також товар, поставлений за накладною № РН-0005264 від 08.09.2009 р., на суму 27396,88 грн. (91753,48 грн. - 64356,60 грн.).

Таким чином, враховуючи зазначену позивачем кінцеву дату нарахування пені 18.11.2009 р., а також приймаючи до уваги те, що згідно з Постановою НБУ від 10.08.2009 N 468 облікова ставка НБУ з 12.08.2009 р. дорівнює 10,25%, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» підлягає пеня в наступних розмірах:

1)за витратною накладною №РН-0005264 від 08.09.2009 р. за період з 29.09.2009 р. до 18.11.2009 р. 784,75 грн. (27396,88 грн. х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 51 дн. (кількість днів прострочення));

2)за витратною накладною №РН-0005585 від 23.09.2009 р. за період з 14.10.2009 р. до 18.11.2009 р. 1301,24 грн. (64356,60 грн. х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 36 дн. (кількість днів прострочення)).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 2085,99 грн., проте, враховуючи заявлену позивачем до відшкодування пеню в сумі 995,46 грн., суд вважає за можливе стягнути її саме в цьому розмірі.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних у сумі 24528,89 грн. та 15221,57 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, позивачем при обчисленні 3% річних та інфляційних втрат допущені аналогічні помилки, що й при розрахунку пені.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають річні у наступних розмірах:

-за витратною накладною №РН-0005264 від 08.09.2009 р. за період з 29.09.2009 р. до 18.11.2009 р. 114,84 грн. (27396,88 грн. х 3% : 365 дн. х 51 дн.);

-за витратною накладною №РН-0005585 від 23.09.2009 р. за період з 14.10.2009 р. до 18.11.2009 р. 190,43 грн. (64356,60 грн. х 3% : 365 дн. х 36 дн.).

Отже, загальний розмір належних до сплати 3% річних становить 305,27 грн.

Крім того, суд зазначає, що при обчисленні сум інфляційних втрат за неповні місяці прострочення позивач повинен був користуватися лише частиною індексу з урахуванням загальної кількості днів в місяці та кількості днів прострочення платежу цьому місяці.

Так, сплаті позивечеві підлягають інфляційні суми у наступних розмірах:

1)за витратною накладною №РН-0005264 від 08.09.2009 р.:

за 2 дня вересня 2009 року (29, 30) 14,61 грн. (219,18 грн. (27396,88 грн. х 100,8% - 27396,88 грн.) : 30 дн. х 2 дн.);

за жовтень 2009 року 246,57 грн. (27396,88 грн. х 100,9% - 27396,88 грн.);

за 18 днів листопада 2009 р. (з 01.11.2009 р. до 18.11.2009 р.) 180,82 грн. (301,37 грн. (27396,88 грн. х 101,1% - 27396,88 грн.) : 30 дн. х 18 дн.).

2) за витратною накладною №РН-0005585 від 23.09.2009 р.:

- за 18 днів жовтня 2009 року (з 14.10.2009 р. до 31.10.2009 р.) 336,32 грн. (579,21 грн. (64356,60 грн. х 100,9% - 64356,60 грн.) : 31 дн. х 18 дн.);

- за 18 днів листопада 2009 р. (з 01.11.2009 р. до 18.11.2009 р.) 424,75 грн. (707,92 грн. (64356,60 грн. х 101,1% - 64356,60 грн.) : 30 дн. х 18 дн.).

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз», становить 1203,07 грн.

Стосовно вимоги позивача зобовязати ТОВ «Торговий дім «Фаворит» виконати зобовязання за договором про відступлення права вимоги та надати ТОВ «Бриз» оригінал витратної накладної №РН-0005264 від 08 вересня 2009 р. суд зазначає наступне.

Так, як було вказано вище, в договорі відступлення права вимоги сторони передбачили, що Цедент в момент підписання цього Договору передає Цесіонарію документи, які підтверджують право вимагати виконання Боржником зобовязання, вказаного в пункті 1.2, а саме:

-договір від 02 січня 2009 року;

-витратну накладну №РН-0005264 від 08.09.2009 р.;

-витратну накладну №РН-0005585 від 23.09.2009 р.

Вказане положення засновано на приписах частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України, якою визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» від 17.12.2009 р., наданої суду, відповідач визнав в повному обсязі вимоги позивача тобто підтвердив невиконання ним свого обовязку в частині передачі оригіналу витратної накладної №РН-0005264 від 08 вересня 2009 р.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при подачі позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» не було сплачено державне мито за вимогу немайнового характеру (спонукання до передачі оригіналу витратної накладної) у сумі 85,00 грн. Так, відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. б) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 22 квітня 1993 р. N 15, позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер. Згідно з п. 4.5 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход бюджету сума недоплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, кв. 67; м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, ідентифікаційний код 31859504) виконати зобовязання за договором про відступлення права вимоги від 12.10.2009 р. та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Бриз» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 7, ідентифікаційний код 31029009) оригінал витратної накладної №РН-0005264 від 08 вересня 2009 р.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмайстер» (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя/Жовтнева, буд. 30/23, к. 8, ідентифікаційний код 32692287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 7, ідентифікаційний код 31029009) заборгованість у сумі 91753,48 грн., пеню у розмірі 995,46 грн., 3% річних у сумі 305,27 грн., 1203,07 грн. інфляційних втрат, 942,57 грн. державного мита та 83,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, кв. 67; м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, ідентифікаційний код 31859504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 7, ідентифікаційний код 31029009) 85,00 грн. державного мита та 83,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 7, ідентифікаційний код 31029009) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в сумі 85,00 грн.

7.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.