Рішення № 10319092, 25.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2010Справа №2-17/4976-2009

За позовом Виконавчого комітету Сакської міської ради

До відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова»

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція по контролю за використанням та охороною земель в АР Крим, Сакська міська рада

про зобов’язання знести самочинно вибудовані будівлі та споруди, а саме: вибудовану огорожу з західної та східної сторони земельної ділянки площею 2,7537 га, яка розташована по вул. Курортна 2 в м. Саки; навіс – площею 38,9 кв. м.; душова – площею 12,5 кв.м.; автостоянку площею 680 кв. м.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - не з’явився

Від відповідача - Гончаров П.Ю., представник

Від третіх осіб - не з’явилися

Суть спору: Позивач згідно з позовом просить зобов’язати відповідача знести самочинно вибудовані будівлі та споруди, а саме: вибудовану огорожу з західної та східної сторони земельної ділянки площею 2,7537 га, яка розташована по вул. Курортна 2 в м. Саки; навіс – площею 38,9 кв.м.; душова – площею 12,5 кв.м.; автостоянку площею 680 кв.м., у зв’язку з тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, збудував на ній самовільні споруди, та здійснює паркування автотранспорту, оскільки у відповідача відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку, а рішення виконавчого комітету № 92 від 28.02.2008 року «Про правову реєстрацію та оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2, м. Саки» скасоване Сакською міською радою. Позивач також посилається на порушення норм щодо зон санітарної охорони.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що Виконавчий комітет Сакської міської ради є неналежним позивачем по справі. Окрім цього, рішенням Господарського суду АР Крим від 06.10.2009 року по справі № 2-9/4598-2009 рішення Сакської міської ради АР Крим № 3 від 09.07.2009 року визнано недійсним. Також, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року по справі № 2-10/2801-2009 за ДП Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» було визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 24,9637 га, розташованої по вул. Курортна 2 в м. Саки, і на цю земельну ділянку Сакська міська рада повинна видати державний акт, удостовіряючий указане право користування земельною ділянкою.

Від заступника Сакського міського голови В.І. Поліщук надійшла телеграма про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю спрямування Сакською міською радою свого представника.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання.

У судовому засіданні по справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сакської міської ради № 3 від 09.07.2009 року 42-ї сесії 5-го скликання «Про відміну рішень виконавчого комітету Сакської міської ради № 92 від 28.02.2008 року «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2 м. Саки» та № 432 від 26.06.2008 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.02.2008 року № 92 «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2, м. Саки» вирішено відмінити рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради № 92 від 28.02.2008 року «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2 м. Саки» та № 432 від 26.06.2008 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.02.2008 року № 92 «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2, м. Саки».

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим від 24.07.2009 року встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 2, 7537 га, яка розташована по вул. Курортна 2 в м. Саки. Земельна ділянка огороджена з західної та східної сторони до урізу води Сакського озера, на ній розташовані об’єкти нерухомого майна: навіс – площею 38,9 кв.м., душова – площею 12,5 кв.м. Земельна ділянка № 1 площею 169 кв.м. використовується під розміщення будівельних матеріалів, земельна ділянка № 2 площею 921 кв.м. використовується під розміщення глиняно-земельного насипу, земельна ділянка № 3 площею 367 кв.м. під розміщення будівельних матеріалів; земельна ділянка № 4 площею 680 кв.м. під розміщення парковки автотранспорту.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Згідно п.п 3 пункту «б» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів ради може відноситися здійснення у встановленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства при забудові територій.

Однак, оскільки указані повноваження є делегованими, відповідно, щодо їх делегування повинне бути відповідне рішення ради.

Незважаючи на те, що судом досліджувалось питання щодо вказаних повноважень, та відповідні відомості витребувались ухвалами суду ще з 15.10.2009 року, позивачем відповідних доказів не надано.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцію України та Законами України.

Таким чином, права та інтереси позивача не порушені, оскільки спірні питання щодо самочинних споруд не відносяться до його компетенції.

У всякому разі позивач таких повноважень не довів.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 33 та ст. 54 ГПК України сам позивач повинен був ще при поданні позову довести свої повноваження щодо спірних питань.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази в обґрунтування позовних вимог відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 15 ЦК України позивачем може бути особа, права та інтереси якої порушені, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Оскільки права та інтереси позивача не порушені, відповідно, підстав для задоволення його позову не існує. Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України позивач не повинен звертатись із вказаним позовом.

При цьому необхідно відмітити, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає заміни позивача.

Окрім цього, згідно рішення Господарського суду АР Крим від 06.10.2009 року по справі № 2-9/4598-2009 рішення Сакської міської ради АР Крим № 3 від 09.07.2009 року «Про відміну рішень виконавчого комітету Сакської міської ради № 92 від 28.02.2008 року «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2 м. Саки» та № 432 від 26.06.2008 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.02.2008 року № 92 «Про правову реєстрацію і оформлення права власності на майновий комплекс Міністерства оборони України по вул. Курортній 2, м. Саки» - визнано недійсним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року рішення Господарського суду АР Крим від 06.10.2009 року по справі № 2-9/4598-2009 залишено без змін.

Окрім цього, спірне нерухоме майно вказане у Витягу щодо прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, підстав вважати, що спірне нерухоме майно є самовільною забудовою – не існує.

Підстав для задоволення позову щодо майна, відносно якого позивачем не доведено, що воно є нерухомим, також не існує, оскільки ст. 376 ЦК України відноситься до нерухомого майна.

При цьому необхідно відмітити, що позивачем не заявлено клопотання щодо призначення відповідної експертизи, незважаючи на те, що судом досліджувалось вказане питання ще з 16.11.2009 року, про що вказується в ухвалі від вказаної дати.

Згідно ст. 32 ГПК України висновок експерта є доказом.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Окрім цього, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не повинен збирати докази за зацікавлену сторону, та вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Не може бути прийняте до уваги також посилання позивача на те, що у відповідача відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку.

Так, згідно постанови Вищого господарського суду України від 02 грудня 2009 року у справі № 2-10/2801-2009 (за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» до Сакської міської ради, Сакського міського відділу земельних ресурсів про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 24,9637 га, розташованою у м. Саки по вул. Курортна, про видачу державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою; про визнання недійсним рішення V сесії Сакської міської Ради 22 скликання від 29.05.1997 р.; про визнання недійсним і про скасування державного акта серії ІІ-КМ № 002826 на право постійного користування земельною ділянкою площею 22,2 га.) касаційну скаргу Сакської міської ради залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року у справі № 2-10/2801-2009 залишено без змін, згідно з якою за позивачем (ДП Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова») визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 24,9637 га, розташованої по вул. Курортна 2 у м. Саки, у наступних границях: на півночі й сході – червоні лінії вул. Курортної й Михайлівського шосе, на заході – паркан, що відокремлює від санаторію «Саки», на півдні – край води Сакського озера, зазначених на плані земельної ділянки станом на 2009 рік, що перебуває в технічній документації, виконаної ТОВ «Геопроект» за договором від 02.03.2009 року, Сакську міська раду та Сакський відділ земельних ресурсів зобов’язано видати ДП Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 24,9637 га в межах, позначених на плані земельної ділянки станом на 2009 рік, що перебуває в технічній документації, виконаної ТОВ «Геопроект».

Позивачем не надано доказів того, що вищезазначені процесуальні документи по справам № 2-9/4598-2009 та № 2-10/2801-2009 скасовані чи змінені.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо вищезазначені процесуальні документи по справам № 2-9/4598-2009 та № 2-10/2801-2009 будуть скасовані чи змінені, позивач вправі звернутися до суду із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Позивачем також не надано доказів того, що споруди збудовані за межами земельної ділянки, на яку за відповідачем визнане право постійного користування.

Так, позивачем не заявлено клопотання щодо призначення землевпорядної експертизи, а також не надано будь-яких інших доказів щодо цього.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Щодо порушення зон санітарної охорони необхідно відмітити, що згідно ст. 48 ЗК України діяльність, яка сумісна з відпочинком населення, не заборонена.

Суд не вважає, що огорожа території, на якій відпочивають особи, що знаходяться на лікуванні, чи знаходження на такій території навісів чи душевої, не сумісне з відпочинком громадян.

Щодо автостоянки необхідно відмітити наступне:

Сам позивач у позові вказує про те, що у ході перевірки встановлена парковка автотранспорту.

В матеріалах справи відсутні докази того, що споруджена саме автостоянка, як споруда, яку згідно позовної вимоги треба знести.

Таким чином, якщо є порушення законодавства щодо парковки автотранспорту, позивач вправі звернутися з відповідними позовом щодо заборони такої парковки.

При цьому необхідно відмітити, що суд не повинен з власної ініціативи розглядати вимоги, які не заявлені позивачем, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова від 20.05.2002 року № 02/132 по справі № Д 12/12).

Оскільки підстав для задоволення позову не існує, відповідно, в позові відмовляється.

При цьому необхідно відмітити, що існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Клопотання про відкладення слухання по справі суд відхиляє.

Суд вважає, що в порушення ч. 3 ст. 22 ГПК України є зловживання процесуальним правом.

Так, в попереднє засідання суду позивач не з’явився, та ним було подане клопотання про відкладення слухання по справі, у зв’язку з неможливістю участі в засіданні суду представника. При цьому необхідно відмітити, що засідання суду було призначене на 15 год., а клопотання здане до канцелярії суду в 14 год., що ставить під сумнів неможливість явки.

Зараз також клопотання про відкладення слухання справи, у зв’язку з неможливістю участі представника.

Однак, причини неможливості участі представника по вказаним клопотанням не вказані, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що причини є поважними.

Необхідно також відмітити, що відповідно до Постанови КМУ від 05.08.2009 року № 825 для позивачів встановлено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн., тоді як позивачем згідно платіжного доручення № 487 від 27 серпня 2009 року судові витрати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачені в сумі 118,00 грн.

Таким чином, з позивача підлягають достягненню судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Підстав для відшкодування судових витрат згідно ч. 5 статті 49 ГПК України не існує.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Виконавчого комітету Сакської міської ради (96500, м. Саки, АР Крим, вул. Леніна 15, ідентифікаційний код 04055713) на користь Державного бюджету України судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ.

Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський

Рішення оформлено і підписано:

у повному обсязі:

01.02.2010 року

Копію рішення направити за адресами:

-           Виконавчому комітету Сакської міської ради (96500, м. Саки, вул. Леніна, 15);

-          Сакської міської ради (96500, м. Саки, вул. Леніна, 15)

-          ДП Міністерству оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» (96500, м. Саки, вул. Курортна, 2);

-          Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель в АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114);

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.