Рішення № 10319075, 28.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2010Справа №2-11/224-2010 За позовом – Товариства рятування на водах України, м. Київ

до відповідачів:

1)          КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації, м. Сімферополь;

2)          Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

про визнання права власності.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Лучінкін В.А., представник, дов. від 01.04.2009 р.

Від відповідачів – не з’явились.

Сутьспору:

Товариство рятування на водах України, м. Київ, звернулось до Господарського суду із позовною заявою до відповідачів: КРП Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації, м. Сімферополь; Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь про:

- визнання права власності на цілісний майновий комплекс, що включає будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26;

- визнати за Товариством рятування на водах України (м. Київ, вул. Зої Гайдай, оф. 256, ЄДРПОУ 00021539) право власності на прилеглу до цілісного майнового комплексу ділянку землі; - зобов'язати КРП «Сімферопольське міжміське БТІ» зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс - будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26, за Товариством рятування на водах України (м. Київ, вул. Зої Гайдай, оф. 256, ЄДРПОУ 00021539) та прилеглу земельну ділянку. Відповідач - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації, м. Сімферополь, в судове засідання не з`явився, до розгляду справи в судовому засіданні направив лист від 26.01.2010 № 674/31, в якому просив розглянути спір без його участі. Другий відповідач - Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, в судове засідання не з`явився, відзиву на позову не надав. Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши представлені докази, суд В С Т А Н О В И В : Позивач - Товариство рятування на водах України зареєстрований в якості всеукраїнської громадської організації 07.12.1992 р., про що свідчить свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян № 342 від 07.12.1992 р. та статут товариства рятування на водах України, зареєстрований Міністерством юстиції України 07 грудня 1992 р. Як витікає з матеріалів справи, правонаступництво Товариства рятування на водах України по відношенню до Республіканського товариства рятування на водах УРСР відсутнє у зв'язку з тим, що останнє створювалось за часів існування УРСР на підставі постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР № 46 від 27.01.1970 р., процедуру реєстрації на момент створення не проходило, тому, з метою приведення діяльності Республіканського товариства рятування на водах УРСР у відповідність до положень Закону України "Про об'єднання громадян" 12.09.1992 р. на засіданні Виконавчо-організаційного бюро Центральної Ради Товрядвод УРСР було прийнято рішення про зміну назви громадської організації на "Товариство рятування на водах України" та проведення легалізації громадської організації шляхом реєстрації у Міністерстві юстиції України, про що свідчить виписка від 29.08.2008 р. з протоколу № 10 від 12.09.1992 р.

Пунктом 5.1. статуту позивача визначено, що кошти Товрятводу України формуються за рахунок: індивідуальних членських внесків, колективних членських внесків, надходжень від господарської діяльності, створених Товрятводом України госпрозрахункових організацій, підприємств; добровільних благодійних пожертвувань, та інших внесків громадян, установ та організацій.

Товрятвод України набуває право власності на кошти на інше майно, передане його засновниками, членами або державою, набуте від членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно, придбане за рахунок власних коштів чи на підставах, не заборонених законом.

Стаття 21 Закону України “Про об’єднання громадян” визначає, що об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

На підставі Постанови ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР від 14.06.1966 р. № 454 “Про стан і заходи по поліпшенню роботи організації Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту в Української РСР” було вилучено функції керівництва рятувальною службою від ДТСААФ, покладено організацію роботи по охороні життя людей на річках, озерах і прибережних ділянках морів на Міністерство комунального господарства УРСР та виконкоми обласних рад депутатів трудящих та передано Міністерству комунального господарства, виконкомам обласних рад від комітетів ДТСААФ рятувальні станції і пости на воді.

На підставі Постанови Ради Міністрів УРСР № 199 від 25.07.1988 р., Розпорядження голови Ради Міністрів УРСР № 472-р від 02.11.1988 р. та акту приймання-передачі від 03.12.1988 р. Республіканському товариству рятування на водах (правонаступником якого є Товариство рятування на водах України у відповідності з витягом з протоколу № 10 від 12.09. 1992 р. засідання Бюро Центральної Ради ОСВОДу) передані організації рятувальних служб на воді від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР. Вказане розпорядження на день розгляду справи є чинним (лист Міністерства юстиції від 10.12.2008 р. № 14354-0-33-08-34). Також передача матеріально-технічних ресурсів від Міністерства ЖКГ УРСР саме Республіканському товариству рятування на водах УРСР убачається з розподільної відомості від 10.05.1989 р.

На підставі Постанови Президії Центральної ради Республіканського товариства рятування на водах УРСР від 03.11.1988 р. від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР прийняті безоплатно усі рятувальні служби, станції, пости, маневрено-пошукові групи, приміщення, будівлі та споруди, майно та інші матеріальні цінності.

Приймання-передача цілісного майнового комплексу, що включає будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26; підтверджена наступними документами: актом приймання-передачі від 22.02.1989 р. зі звітом про вартість коштів рятувальної служби, Додатком № 3 з вказаннями переліку рятувальних станцій, переданих ЖКГ Криму Республіканському товариству рятування на водах УРСР, розподільчою відомостю матеріально-технічних ресурсів від 03.05.1989 р., а також відомості № 5 про наявність службових, виробничих та складських приміщень у рятувальній службі по Кримській області станом на 01.01.1986 р. яка була передана Республіканському товариству рятування на водах у 1989 р. разом з рухомим та нерухомим майном.

Згідно пункту 2.1. Інструкції “Про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації”, затвердженої Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15.07.1985 р. № 380, яка діяла на момент передачі, основними документами, які встановлюють право власності на будівлі та споруди є: урядові та відомчі акти, постанови та розпорядження про передачу будівель та споруд, кооперативним та суспільним організаціям у встановленому для Союзу РСР та союзних республік порядку.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 3 від 05.01.1996 р., на підставі акта від 19.02.1998 р., рятувально-водолазні станції були передані Кримській республіканській рятувально-водолазній службі в тимчасове безоплатне користування, що не заперечується третьою особою у справі –Кримською рятувально-водолазною службою.

У відповідності зі статутом Кримської республіканської рятувально-водолазної служби (п. п. 1.1., 1.2.) вона є бюджетною установою, заснованою на державній власності, та є підпорядкованою Відділу рятувально-водолазної служби України при Товаристві рятування на водах України.

Відповідно до наказу Товариства рятування на водах України (Відділ рятувально-водолазної служби України) № 18 від 30.07.2008 р. зобов'язано Кримську республіканську рятувально-водолазну службу передати майно та основні фонди служби на баланс Товариства рятування на водах України.

Згідно з положеннями статті 24 Основ цивільного законодавства СРСР і союзних республік від 08.12.1961 р. громадська організація є самостійним суб'єктом права власності на майно, отже майно Республіканського товариства рятування на водах УРСР, яке набуто ним у власність на законних підставах, не можна ототожнювати із державною або комунальною власністю.

Стаття 24 Закону СРСР “Про затвердження основ цивільного законодавства Союзу РСР і Союзних Республік”від 08 грудня 1961 р., який діяв на момент передачі, власністю профспілкових та інших суспільних організацій є майно, необхідне їм для здійснення установчих завдань.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 р. “Про розподіл державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власністю” було здійснено розподіл власності. До комунальної власності увійшли об’єкти перелічені у додатку, у якому рятувальні станції (як майно) відсутні.

Статтею 1 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” визначено, що дія даного закону поширюється на об’єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані у безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Згідно зі статтею 7 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання - передачі.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає доведеним позивачем права на власність спірного майна: цілісний майновий комплекс, що включає будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26.

Вимоги позивача про визнання права власності на надану для обслуговування цілісного майнового комплексу – рятувальної станції земельну ділянку в існуючих межах, що розташована за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26 за позивачем за підставами, зазначеними у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порядок отримання земельної ділянки у власність визначений статтями 123, 128, 151 Земельного кодексу України.

Позивач не надав доказів додержання ним такого порядку та звернень до Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя щодо отримання такої ділянки.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 02.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 49, 75, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності на цілісний майновий комплекс, що включає будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26.

3. Зобов'язати КРП «Сімферопольське міжміське БТІ» зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс - будівлю рятувальної станції, яка складається з літ. «А» - рятувальна станція, літ. «Б» лабораторія, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - навіс, № 1-2 - споруди, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 26, за Товариством рятування на водах України (м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3 оф. 256, ЄДРПОУ 00021539) та прилеглу земельну ділянку. 4. В іншій частині позову відмовити. Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.