Рішення № 103141950, 10.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3090/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні справу за позовом представника позивача Солодкого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов представника позивача Солодкого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 03.06.2020 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007 та відмові у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону «України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року 213- УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні 1-р/2020, як особі, які працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 , з 28 травня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року 213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні 1- р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зарахувавши до її стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 28.05.2020 звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах і надала усі необхідні документи.

Рішенням відповідача від 03.06.2020 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, в рішенні про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 вказано, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року 1788- ХІІ застосовувалися в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років до 01.01.2018 року. Але Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій” від 03 жовтня 2017 року 2148-УІІІ (далі Закон 2148) до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 1058-ІV було внесено розділ XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” (стаття 114 та стаття 115), який визначає принципи, засади і механізми призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 та за Списком 2. Тому з 01.01.2018 виключно Законом України 1058 визначається умови набуття права та порядок визначення розміру пенсійних виплат та пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

З посиланням на норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” позивач вважає, що відповідач внаслідок порушень зазначених вимог Закону позбавив її права на пенсію, що стало підставою для подання даної позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.08.2020 позовну заяву залишено без руху (а.с. 32).

Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (а.с. 39-40).

29.09.2020 судове засідання не відбулося з підстав, зазначених у довідці (а.с. 61).

26.10.2020 судове засідання не відбулося з підстав, зазначених у довідці (а.с. 69).

Ухвалою суду від 24.11.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі 360/3611/20 ( Пз/9901/32/20) (а.с. 78-79).

Ухвалою суду від 16.12.2021 поновлено провадження у справі (а.с. 97).

Ухвалою суду від 16.12.2021 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; замінено відповідача - управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с. 98-99).

Ухвалою суду від 05.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 102).

21.09.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.45-47), відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

28.05.2020 позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_1 на час звернення за розрахунком управління має страховий стаж роботи 27 років 10 місяців 7 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком 2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 21 рік 4 місяці 22 дні.

До страхового стажу ОСОБА_1 управлінням зараховані періоди:

з 01.09.1986 по 22.07.1987 – навчання у СПТУ 83 міста Первомайська, згідно диплома НОМЕР_1 ;

з 31.07.1987 по 27.07.1988, з 15.12.2018 по 30.11.2019 – за записами трудової книжки НОМЕР_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5).

До страхового та пільгового стажу за Списком 2 управлінням зараховано періоди роботи позивача з 01.12.1988 по 09.09.1996, з 20.09.2001 по 24.07.2004, з 27.12.2007 по 14.12.2018 на шахті «Гірська» ДП «Первомайсмьквугілля» згідно з довідками 177/1-177/2 від 19.05.020, 63/1-63/5 від 28.05.2020, виданими ВП шахта Гірська ДП «Первомайськвугілля», та індивідуальними відомостями про застраховану особу, за виключенням відпусток без збереження заробітної плати, участі в АТО, відсутності атестації робочого місця, тобто тих періодів роботи, протягом яких позивач не перебувала повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.

Але, до страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не зараховано періоди роботи:

з 30.12.1999 по 26.06.2000 – через те, що в запису 7 в графі 2 дата початку виплати допомоги по безробіттю зазначена, як «30.12.1999», а в графі 4 дата наказу зазначена як «28.09.1999» (розбіжність 3 місяці 2 дні). В записі 8 в графі 2 дата закінчення виплати допомоги по безробіттю – «26.06.2000», а в графі 4 дата наказу – «28.07.1999» (розбіжність 8 місяців 28 днів), що є грубим порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за 110.

Також період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 28.07.2000 по 23.01.2001 не зараховано до страхового стажу, оскільки вона виплачувалась не у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідачем зазначено, що через не досягнення ОСОБА_1 на дату звернення за призначенням пенсії встановленого пенсійного віку - 54 роки управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області 03.06.2020 було прийняте рішення «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Також відповідачем зазначено, що на дату звернення до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч 2. ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», бо не досягла пенсійного віку, тому рішення управління, на думку сторони відповідача, від 03.06.2020 про відмову в призначенні їй такої пенсії - цілком правомірне, а право на пенсію позивач матиме тільки з 03.11.2022.

Відповідач також заперечує з зазначених вище підстав проти задоволення позовних вимог в частині зарахування періоду роботи позивача до її стажу з 25.07.2004 по 26.12.2007.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

28 травня 2020 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до неї відповідний пакет документів (а.с.52).

Таким чином, на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнився 51 рік.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 03.06.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через недосягнення пенсійного віку, а саме 54 років (а.с.26-27).

Сторонами у справі не заперечується той факт, що на день призначення пенсії зарахований пенсійним органом загальний страховий стаж роботи позивача складав - 27 років 10 місяців 7 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком 2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” 21 років 4 місяці 22 дні.

До страхового стажу зараховані періоди роботи:

- з 01.09.1986 по 22.07.1987 - навчання у вищих середніх навчальних закладах;

- з 31.07.1987 по 27.07.1988, з 15.12.2018 по 30.11.2019 згідно записів трудових книжок та індивідуальних відомостей про застраховану особу;

До страхового та пільгового стажу за списком 2 зараховано періоди роботи з 01.12.1988 по 09.09.1996, з 20.09.2001 по 24.07.2004, з 27.12.2007 по 14.12.2018 на шахті «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» згідно довідок 177/1-177/2 від 19.05.2020, 63/1-63/5 від 28.05.2020 виданих ВП шахта Гірська ДП «Первомайськвугілля» за виключенням відпусток без збереження заробітної плати, АТО, відсутність атестації робочого місця, тобто тих періодів роботи, протягом яких заявниця не перебувала повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах на індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Спірними питаннями для сторін є наявність правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 25.07.2004 по 26.12.2007 до її страхового та пільгового стажу, а також наявність підстав для призначення пільгової пенсії за віком позивачу.

Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 30.07.1987 містить такі записи щодо спірних періодів роботи (арк.спр.13-16):

запис 11 – 20.09.2001 – прийнята машиністом конвеєрів 2 розряду (наказ 34/2 від 20.09.2001);

запис 12 – 25.07.1999 – за результатами атестації робочих місць професія машиніст конвеєрів має право на пенсію за віком на пільгових умовах по сп.2 роз. ІІ п. «а» (наказ 56 від 25.07.1999);

запис 14 – 01.02.2006 - за результатами атестації робочого місця за умовами праці підтверджено право на пенсійне пільгове забезпечення за списком 2 (наказ 47 від 27.12.2007).

Таким чином, відповідач не зарахував спірний період (з 25.07.2004 по 26.12.2007) роботи позивача до її страхового та пільгового стажу саме через відсутність записів про атестацію робочого місця в цей період.

За відомостями ОК-5 позивач продовжила працювати у відокремленому підрозділі шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» та за неї роботодавцем сплачувалися страхові внески по 30.04.2020 (а.с. 53-56).

Дослідженням копії протоколу призначення пенсії ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії встановлено, що загальний страховий стаж позивача відповідачем визначено 27 рік 10 місяців 7 днів, в тому числі робота за Списком 2 - 21 років 04 місяців 22 дні (арк. спр. 49-51).

Таким чином спірними питанням для сторін є саме: норма якого пенсійного закону має визначати пенсійний вік позивача, а також, чи наявні підстави для зарахування спірного періоду до стажу позивача за відсутності записів про атестацію робочого місця в її трудовій книжці в цей період.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 1788-XII та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 1058-IV.

Законом 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” доповнено розділом XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Так, пункт “б” статті 13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом “б” статті 13 Закону 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком ? 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Коснтитуційного Суду України 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону 1788-XII зі змінами, внесеними Законом 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону 1788-XII в редакції до внесення змін Законом 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон 1788-ХІІз урахуванням Рішення 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону 1788-ХІІ з урахуванням Рішення 1-р/2020 з одного боку, та Законом 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким за умов існування неоднозначного, множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи., а саме: норми Закону 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Коснтитуційного Суду України 1-р/2020, а не Закону 1058-ІV.

Таким чином, за нявності достатньої кількості стажу як страхового так і пільгового (при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах), позивач має право на призначення пільгової пенсії саме по досягненню 50 років за вказаними висновками Великої Палати Верховного Суду.

Як встановлено судом, станом на 28.05.2020 (дата звернення з заявою про призначення пенсії за віком) позивачу виповнилося 51 рік, при розгляді заяви визначено страховий стаж 27 рік 10 місяців 7 днів, стаж за Списком 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, визначений 21 років 04 місяців 22 дні, отже вона мала право на призначення пільгової пенсії згідно з пунктом “б” статті 13 Закону 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом 213-VІІІ.

Щодо вимоги позивача про зарахування до її стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

При цьому, за правилами застосування Списку 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список 2, затверджений № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Відповідно до пункту 3 Порядку передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Згідно Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. 36, яким був діючим на час роботи ОСОБА_1 з 25.07.2004 по 26.12.2007, розділом II «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» п.2а передбачена професія машиністи конвеєрів.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 від 30.07.1987 вбачається, що у період з 25.07.2004 по 26.12.2007 вона працювала на Шахті «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» машиністом конвеєрів 2 розряду.

Отже, дійшов висновку, що професії за якою ОСОБА_1 працювала у спірний період з 25.07.2004 по 26.12.2007, відносяться до Списку 2.

Згідно з п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі 348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі 345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, на працівника не має бути покладено тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, якщо саме роботодавцем не виконано обов`язку внесення відповідних записів про атестацію до трудової книжки або не проведено атестацію відповідних робочих місць.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що управлінням неправомірно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди її роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007 на Шахті «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» (2 роки 5 місяців 22 дні).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону 1788-ХІІ з урахуванням Рішення 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливими для особи, а не Закону 1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зазначене вище свідчить про протиправність рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 03.06.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п.2 частини другої статті 114 Закону 1058-ІV, з підстав недосягнення нею 54 річного віку, з огляду на що вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення належать до задоволення.

Отже, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком 2 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” є обґрунтованими та мають бути задоволені судом.

За встановлених судом обставин належним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року 1788-ХП та Рішення Коснтитуційного Суду України 1-р/2020 за заявою від 28.05.2020, зарахувавши до страхового пільгового стажу за списком 2 період роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстраціїя: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 03.06.2020 «Про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком 2 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, за заявою про призначення пенсії від 28.05.2020, зарахувавши до її страхового пільгового стажу за списком 2 період роботи з 25.07.2004 по 26.12.2007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 січня 2022 року.

Суддя В.С. Шембелян