Рішення № 103141949, 05.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3449/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом адвоката Шахбаз`ян Дениса Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Шахбаз`ян Дениса Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області 909240854449 від 11 червня 2021 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Луганській області від 03.06.2021 за 1323/21-Вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Указу Президента України про призначення суддів від 12 червня 1996 року ОСОБА_1 було обрано суддею Кіровського районного суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2001 року позивач була обрана суддею Кіровського міського суду Луганської області безстроково. Указом Президента України ?564/2015 від 26 вересня 2015 року, позивача було переведено на роботу на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України 1600-VIII від 22.09.2016 її звільнено з посади судді Лисичанського міського суду Луганської області, на підставі пунктів 2, 3 та 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

10.06.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судці у відставці на підставі Закону 1402-VIII, до якої долучила довідку Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Луганській області 1323/21-Вих від 03.06.2021, згідно з суддівська винагорода, яка враховується для розміру щомісячного грошового утримання позивача як судді у відставці, складає 117922,20 грн.

Рішенням 909240854449 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, з посиланням на відсутність таких підстав.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 42-43).

Ухвалою суду від 22 липня 2021 року зупинено провадження у справі (арк.спр.60).

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року поновлено провадження у справі (арк.спр.71).

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк.спр. 72).

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року відкладено судове засідання (арк.спр. 75).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області 19.07.2021 надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 47-50), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що з 04.10.2016 ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 % від суддівської винагороди працюючого судді (розмір відсотків розраховано, виходячи із стажу роботи судді, який складає 20 років 03 місяці 12 днів) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 І402-VII в редакції, чинній на час виходу у відставку. На момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його виплата регулювалась Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016.

03.02.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою, зареєстрованою в формі 10 під 632, та довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.01.2020 96/20-Вих. про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020.

Рішенням відповідача від 04.02.2020 909240854449 позивачу проведено перерахунок з 01.01.2020, загальний відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди діючого судді - 80 із заробітку станом на 01.01.2020, який складає 53601,00 грн та зазначений у довідці від 13.01.2020 96/20-Вих.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області 03.06.2021 позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1323/21-Вих. про те, що станом на 18.02.2020 її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117922,20 грн.

10.06.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою, зареєстрованою в формі 10 під 2784 та довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 03.06.2021 1323/21-Вих. про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону 1402.

Відповідачем зазначено, що на даний час немає порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з врахуванням Рішення Конституційного Суду України. Таким чином право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності законом I402-VIIІ, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18.02.2020, виникає згідно з вимогами статті 142 Закону 1402-VIII, а саме: у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки після 18.02.2020 розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінювався позивач не має права на перерахунок щомісячного грошового утримання за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 03.06.2021 1323/10-Вих., виданої станом на 18.02.2020.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.7), РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (арк.спр.8), звільнена з посади судді Лисичанського міського суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку Постановою Верховної Ради України 1600-VIII від 22.09.2016 (арк. спр. 26-37).

Сторони визнають ту обставину, що з 04.10.2016 ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 % від суддівської винагороди працюючого судді (стаж роботи на посаді судді складає 20 років 03 місяці 12 днів).

Відповідно до розрахунку управління ПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 03.02.2020 909240854449 позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% від суддівської винагороди працюючого судді, у зв`язку із зміною окладу розмір виплат з 01.01.2020 складає 42880,80 грн (арк. спр. 57).

03.06.2021 Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Луганській області видано позивачеві довідку 1323/21-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода судді, що працює на відповідній посаді, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117922,20 грн, в тому числі: посадовий оклад 69366,00 грн, доплата за вислугу років (70%) 48556,20 грн (арк. спр. 9).

10.06.2021 позивач звернулась до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 03.06.2021 1323/21-Вих (арк. спр. 53-54).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 909240854449 від 11.06.2021 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з тим, що після 18.02.2020 підвищення суддівської винагороди відповідно до статті 142 Закону 1402, яке б було підставою для перерахунку, не здійснювалося, тому підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці немає (арк. спр. 10).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до розрахунку Лисичанського міського суду Луганської області щодо стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання вбачається, що позивач у період:

з 09.04.1981 по 26.08.1988 працювала старшим секретарем в Попаснянському районному народному суді Ворошиловградської області 07 років 04 місяці 17 днів,

з 16.05.1990 по 27.07.1994 працювала завідувачем канцелярії Кіровського народного суду Ворошиловградської області 04 роки 02 місяці 11 днів,

з 27.07.1994 по 19.06.1996 працювала старшим секретарем в Кіровському народному суді Ворошиловградської області 01 рік 10 місяців 22 дня,

з 20.06.1996 по 14.10.2015 працювала суддею Кіровського міського суду Луганської області 19 років 03 місяці 24 дня,

з 15.10.2015 по 01.12.2015 працювала суддею Лисичанського міського суду Луганської області 11 місяці 18 днів.

Усього стаж роботи на посаді судді станом на 03 жовтня 2016 року становить 33 роки 09 місяців 02 дні (ар.спр.111).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 28.02.1980 містить наступні записи щодо періодів її роботи в сфері права:

09.04.1981 – 26.08.1988 працювала на посаді старшого секретаря Попаснянського районного народного суду Ворошиловградської області (а.с.126-127).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 05.02.1973 містить наступні записи щодо періодів її роботи в сфері права:

13.09.1988 – 16.05.1990 працювала юрисконсультом Кіровської швейної фабрики;

16.05.1990 – 19.06.1996 працювала завідувачем канцелярії Народного суду м. Кіровська;

20.06.1996 призначена суддею Кіровського міського суду Луганської області;

26.09.2015 переведена на роботу на посаді судді Лисичанського міського суду Луганської області;

03.10.2016 позивач була відрахована з Лисичанського міського суду Луганської області у зв`язку із поданням заяви про відставку (а.с.122-125).

Отже спірним питанням цієї справи є саме правомірність оскарженого рішення щодо відмови в перерахунку пенсії позивача.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці;

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2- р/2020, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє;

Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII;

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У контексті вказаного питання, суд вважає за необхідне зазначити позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 07.06.2021 у справі 420/4001/20, про те, що однаковий підхід до визначення порядку розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку відповідно до Закону 1402-VIII, та судді, який вийшов у відставку раніше, відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та Кодексом адміністративного судочинства України (пункт 7 частини другої статті 2).

Верховний Суд в постанові від 15 листопада 2021 року у справі 580/6051/20 (адміністративне провадження К/9901/22374/21) зазначив, що різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону 1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.

Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону 2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону 1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладеними у постанові від 08.11.2021 у справі 580/492/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що є однією з вимог до законності та обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, у позивача станом на 19.02.2020 (наступний день після набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020) виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону 1402-VІІІ, тому до спірних правовідносин для обчислення стажу судді, який враховується для розрахунку відсоткового значення довічного грошового утримання позивача слід застосовувати вимоги ст. 137 вказаного Закону в чинній саме на 19.02.2020 редакції.

Вказаний висновок свідчить про те, що з 19.02.2020 на позивача також розповсюджується дія норми ч.2 ст.137 Закону 1402-VІІІ, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Такий висновок відповідає зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду про те, що підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що вийшли у відставку відповідно до Закону 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону 1402-VIII, має бути рівним.

Крім того, жодна норма чинного законодавства не містить обмежень для застосування вимог ч.2 ст.137 Закону 1402-VІІІ, тому такі вимоги мають бути застосовані (шляхом зарахування відповідного стажу) як для визначення права судді на на відставку, а також для обчислення відсоткового розміру довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону 1402-VIII.

Велика Палата Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень законодавства для обчислення стажу роботи судді, що надає право на відставку, дійшла таких висновків, що викладені в постанові від 30.05.2019 у справі 9901/805/18. Частину другу статті 137 Закону 1402 потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Такий час роботи в сфері права має передувати призначенню (обранню) судді на посаду повноважним органом.

За таких обставин, до стажу роботи на посаді судді позивача також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом на момент її призначення на посаду судді 20.06.1996, та який надавав право для призначення її на посаду судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII (в чинній станом на 20.06.1996 редакції) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Позивач має стаж роботи за юридичною спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти понад двох років, що підтверджено відомостями трудової книжки, які мають бути зараховані для обчислення її стажу роботи на посаді судді, що надає право на визначення розміру довічного грошового утримання, додатково відповідно до вимог ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ.

Крім того, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Відповідно до вимог абзацу другого частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинного на день призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Позивач не має стажу, визначеного абзацем другим частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII та статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», крім стажу роботи безпосередньо на посаді судді.

Таким чином, стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає: 20.06.1996 по 14.10.2015 суддею Кіровського міського суду Луганської області 19 років 03 місяці 24 дня, з 15.10.2015 по 01.12.2015 суддею Лисичанського міського суду Луганської області 11 місяці 18 днів; стаж, роботи за юридичною спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти, що надавав право призначення на посаду судді – 2 роки 0 місяців 0 днів, всього: 22 роки 3 місяці 12 днів.

Тому на підставі положень частини третьої статті 142 цього Закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до практики Верховного Суду, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2 відсотки й відповідно становити: 50% (20 років) + 2% (2 роки понад 20 років х 2 %) = 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково з обранням іншого належного способу захисту порушених прав позивача відповідно до вимог п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а саме: визнати протиправними та скасувати рішення 909240854449 від 11 червня 2021 року про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 54% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1323/21-Вих. від 03.06.2021 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Враховуючи ті обставини, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України в силу Положення про Пенсійний фонд України, суд дійшов висновку, що відповідачем не були дотримані вимоги приписів пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, в наслідок чого він протиправно допустив після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУПФУ в м. Києві як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача, а також прийняття вказаним оскарженого рішення саме вказаним пенсійним органом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме відповідачем протиправно порушені права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі з 19.02.2020 року.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.07.2021 66 (арк.спр.6).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області №909240854449 від 11 червня 2021 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної Судової адміністрації України в Луганській області від 03.06.2021 за № 1323//21-Вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплатити заборгованість з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 січня 2022 року.

Суддя В.С. Шембелян