Рішення № 103137937, 18.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/10144/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю-Авто” до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ю-Авто” (далі – ТзОВ “Ю-Авто”) звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2021 року №205050/2021/00476, №205050/2021/00477, №205050/2021/00478, №205050/2021/00479; зобов`язання відновити застосування тарифних преференцій до товарів, які було оформлено згідно з митними деклараціями від 05 липня 2021 року №205050/2021/041783, №205050/2021/041779, №205050/2021/041780, №205050/2021/041781.

В обґрунтування позову позивач вказав, що декларантом позивача для митного оформлення товару – транспортних засобів - подано митні декларації (МД) від 05 липня 2021 року №UA205050/2021/041783, №UA205050/2021/04779, №UA205050/2021/041780, №UA205050/2021/041781, у яких було застосовано преференцію щодо сплати ввізного мита. При цьому декларант подав митному органу документи, необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із зазначеними митними деклараціями, зокрема, декларації-інвойси, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу. За змістом цих документів продавцем товару було реалізовано ТзОВ “Ю-Авто” транспортні засоби вартістю до 6000,00 євро та відповідно до пункту 1 статті 22 Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII, далі – Угода про асоціацію), видані декларації-інвойси із зазначенням у них преференційного походження товару із Євросоюзу.

Однак за результатами здійснення митного контролю посадовими особами Волинської митниці прийняті рішення про відмову у митному оформленні товарів та оформлено оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі – картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів), підставою для видачі яких слугувало те, що у митниці є обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару.

Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для незастосування режиму вільної торгівлі, адже до митних декларацій додано декларації-інвойси, видані експортером, у яких зазначена конкретна країна походження товару. Митний орган зауваження щодо форми декларацій-інвойсів не висловив, свої сумніви щодо дійсності цих документів чи з приводу достовірності відомостей у них не обґрунтував.

Частиною першою статті 45 Митного кодексу України (далі – МК України) визначено повноваження митниці у разі виникнення обґрунтованих сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них відображені, звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У такому випадку, як передбачено статтями 32, 33 розділу VI “Домовленості про адміністративне співробітництво” Протоколу І до Угоди про асоціацію, Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій-інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Ці результати мають вказувати, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і чи відповідають вони іншим вимогам цього Протоколу.

Оскільки чинним митним законодавством України та Європейського Союзу, а також спільними Угодами передбачено чіткий порядок дій митного органу у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, то, на думку позивача, недотримання цього порядку з боку митниці вказує на протиправний характер карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року замінено відповідача Волинську митницю Держмитслужби на належного відповідача – Волинську митницю.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволені просив відмовити повністю (а.с.106-110 том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що для підтвердження походження товару та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано декларації про походження, складені експортером MoveAvto Grupp OU (Естонія) на партію товару до 6000,00 євро. Оскільки товар є таким, що був у вжитку, а експортер товару не є виробником, то у митниці виникли обґрунтовані підстави для перевірки преференційного походження товару. Крім того, декларації про походження товару складено у країні, що не є країною фактичного вивезення товару (згідно з технічними паспортами транспортні засоби перебували на обліку в Німеччині та Литві).

За результатами перевірки наданих декларантом до митного оформлення документів митницею прийнято рішення про призупинення надання тарифних преференцій до результатів перевірки документів про походження товару, про що складені оскаржувані картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів. Відповідач вважає, що такі його дії цілком узгоджуються з приписами пункту 4 статті 32 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (ратифікована Україною згідно із Законом України від 08 листопада 2017 року №2187-VIII; далі – Конвенція), за змістом якої якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Листом Волинської митниці від 21 липня 2021 року №7.3-15/630 копії декларації про походження, складені експортером MoveAvto Grupp OU, які подані на митницю для підтвердження преференційного походження товару, направлено до Держмитслужби України для подальшої перевірки преференційного статусу походження товару. Однак до цього часу на запит митниці інформація за результатами перевірки не надійшла.

Зважаючи на виключні повноваження митних органів щодо перевірки документів, які підтверджують країну походження товарів та щодо відновлення пільгового режиму, та необхідність подання відповідної заяви підприємством для такого відновлення преференційного походження, на думку відповідача, вимоги позивача щодо зобов`язання вчинити дії є не лише передчасними, а й незаконними, адже суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження митниці, хоча б зважаючи на відсутність повної та достовірної інформації від експортера про походження товару з Європейського Союзу.

Відповідач звернув увагу, що визнання протиправними та скасування карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів не призведе до жодних юридичних наслідків, адже позивачем подано до митного оформлення нові митні декларації №UA205050/2021/041907, №UA205050/2021/041905, №UА205050/2021/041909, №UA205050/2021/041904 від 05 липня 2021 року, на підставі яких завершено митне оформлення товару та його випущено у вільний обіг без застосування преференційного режиму вільної торгівлі. При цьому режим вільної торгівлі до товарів може бути відновлено в рамках Угоди про асоціацію за умови подання митниці відповідної заяви та сертифіката з перевезення товарів форми “EUR.1”.

У відповіді на відзив (а.с.22-28 том 2) позивач підтримав доводи позову та на аргументи відповідача зазначив, що митний орган не надав суду рішення про “призупинення” надання тарифних преференцій. У даному випадку були винесені саме картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, що суперечить статті 32 Конвенції, яка дає митному органу право відмовити в наданні преференції лише якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Проте із моменту подання декларацій пройшло лише два місяці, а митницею 05 липня 2021 року прийняті рішення про відмову у митному оформленні товарів.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив на подав.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, окреме речення у відзиві на позовну заяву про розгляд справи за участю представника відповідача не є клопотанням у розумінні КАС України та підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

18 червня 2021 року між фірмою MoveAvto Grupp OU (продавець) та ТзОВ “Ю-Авто” (покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №18-06/01, згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (надалі - товар), а саме: кузови до моторних транспортних засобів та агрегати до моторних транспортних засобів, що були у вжитку; запчастини та пристрої до моторних транспортних засобів та агрегатів, що були у вжитку; трактори, сідельні тягачі нові та що були у вжитку; автобуси нові та що були у вжитку; автомобілі легкові нові та що були у вжитку, автомобілі вантажні нові та що були у вжитку, причепи та напівпричепи нові та що були у вжитку, мотоцикли, включаючи мопеди нові та що були у вжитку, автомобілі спеціального призначення нові та що були у вжитку; комбайни та інша техніка сільськогосподарського призначення, нові та що були у вжитку; навантажувачі, екскаватори нові та що були у вжитку; механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини; аеронавігаційні або космічні апарати та їх частини; самохідна техніка дорожнього призначення; плавучі засоби морські, або річкові; товари народного вжитку. Загальна вартість контракту становить 50000000,00 доларів США (а.с.12-14а том 1).

05 липня 2021 року для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТзОВ “Ю-Авто” подано митні декларації: 1) №UА205050/2021/041780 на товар “легковий автомобіль марки CITROEN, модель BERLINGО, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2011 рік, країна-виробник Франція” (а.с.47 том 1); 2) №UA205050/2021/041781 на товар “легковий автомобіль марки RENAULT, модель SCENIC, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2004 рік, країна-виробник Франція” (а.с.56 том 1); 3) №UA205050/2021/041783 на товар “тягач сідельний, що був у використанні, марки MAN, модель TGХ 18.440, шасі НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення - 2011 рік, країна виробник Німеччина” (а.с.16 том 1); 4) №UA205050/2021/041779 на товар “напівпричіп самоскид, дві осі, що був у використанні, марки CARNEHL, модель CSKH/S, шасі НОМЕР_4 , календарний рік виготовлення - 2000 рік, країна-виробник Німеччина” (а.с.38 том 1). При цьому у графах 34 митних декларацій декларантом заявлено країну походження товару - EU (Європейський Союз), у графі 36 МД зазначено код пільги в оподаткуванні ввізним митом “410000000” - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Євросоюзу.

Для підтвердження походження товарів та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано декларації-інвойси, складені фірмою MoveAvto Grupp OU на товари вартістю до 6000,00 євро, а саме: від 02 липня 2021 року №0128 (а.с.48 том 1), від 02 липня 2021 року №0136 (а.с.57 том 1), від 25 червня 2021 року №0028 (а.с.17 том 1), від 25 червня 2021 року №0029 (а.с.39 том 1).

05 липня 2021 року Волинською митницею були оформленні картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №205050/2021/00476 (а.с.14 том 1), №205050/2021/00477 (а.с.36 том 1), №205050/2021/00478 (а.с.45 том 1), №205050/2021/00479 (а.с.54 том 1). Підставою їх прийняття вказано наявність у митниці обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару. Згідно зі статтею 32 Доповнення І “Визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва” преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки декларації про походження, складеної експортером MoveAvto Grupp OU на інвойсах.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими картками відмови в митному оформленні (випуску) товарів, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України).

Частиною дев`ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави “походження” означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (“Щодо визначення концепції “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва”) (далі - Протокол І).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.

Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна – ЄС з питань митного співробітництва від 21 листопада 2018 року №1/2018 (далі – Рішення №1/2018, застосовується з 01 січня 2019 року) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 “Загальні вимоги” Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься “декларацією походження” або “декларацією походження EUR-MED”), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу декларації-інвойси від 02 липня 2021 року №0128, від 02 липня 2021 року №0136, від 25 червня 2021 року №0028, від 25 червня 2021 року №0029, складені експортером. При цьому зауважень щодо форми та змісту декларацій-інвойсів в митного органу не виникало.

За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.

Видаючи картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 05 липня 2021 року №205050/2021/00476, №205050/2021/00477, №205050/2021/00478, №205050/2021/00479, відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз`яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.

Поряд з тим інші документи, які декларант додавав до митних декларацій, також містили відомості про країну походження товару. Серед таких документів – сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 05 липня 2021 року UA.014.025369-21, звіт автотоварозначвого дослідження від 05 липня 2021 року №5927 (додатки до МД №UA205050/2021/041783; а.с.14, 23-31 том 1); звіт від 05 липня 2021 року №5904 (додаток до МД №UA205050/2021/041779; а.с.43-44 том 1); звіт від 02 липня 2021 року №5877 (додаток до МД №UA205050/2021/041780; а.с.51-52 том 1); звіт від 05 липня 2021 року №5877 (додаток до МД №UA205050/2021/041781; а.с.61-62 том 1). Відомості, що містяться в означених документах відповідно до частини дев`ятої статті 43 МК України є додатковими відомостями про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у деклараціях-інвойсах.

Також VIN-код імпортованих транспортних засобів, який вказувався у супровідних документах (у тому числі інвойсах, у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів), містить відомості для ідентифікації виробника (перші три символи, з них перших два – визначають країну- виробника), що саме по собі дозволяло Волинській митниці встановити дані про країну походження товарів.

Однак у спірних картках відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідностей інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.

У картках відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 05 липня 2021 року №205050/2021/00476, №205050/2021/00477, №205050/2021/00478, №205050/2021/00479 Волинська митниця вказала, що преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки декларацій експортера MoveAvto Grupp OU на інвойсах від 02 липня 2021 року №0128, від 02 липня 2021 року №0136, від 25 червня 2021 року №0028, від 25 червня 2021 року №0029, покликаючись на статтю 32 Доповнення І Доповнення І “Визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва”.

Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п`ята названої статті).

Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Зі змісту листа Волинської митниці від 21 липня 2021 року №7.3-15/630 (а.с.177 том 1) слідує, що відповідач надіслав до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Державної митної служби України копії документів про походження товарів, митне оформлення яких призупинено в частині надання тарифних преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про походження товарів. Проте матеріали справи не містять доказів надіслання запитів до митних органів країни – експортера про проведення перевірки. При цьому суд звертає увагу, що відповідач не вжив будь-яких заходів щодо отримання від Держмитслужби України відповіді на лист про перевірку преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до Державної митної служби України ще не є підставою для відмови в прийнятті митних декларацій.

Також варто зауважити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.

Оскільки позивач подав документи для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД №205050/2021/041783, №205050/2021/041779, №205050/2021/041780, №205050/2021/041781 від 05 липня 2021 року, щодо яких відповідач не обґрунтував, у чому полягають його сумніви у питанні країни походження товару, при тому, що усі документи, які подавалися для митного оформлення транспортних засобів, містять інформацію про країну виробника (Німеччина чи Франція), експортером є фірма, реєстрація якої здійснена в Естонії (обидві країни є членами Євросоюзу), тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаних товарів. Митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тої обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.

Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Жодних умов невиконання положень МК України спірні картки відмови не містять.

За наведених обставин та з урахуванням положень нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за МД від 05 липня 2021 року №205050/2021/041783, №205050/2021/041779, №205050/2021/041780, №205050/2021/041781. Оскільки прийняті відповідачем картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 05 липня 2021 року №205050/2021/00476, №205050/2021/00477, №205050/2021/00478, №205050/2021/00479 не відповідають нормам чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.

Водночас вимога позивача про зобов`язання відповідача відновити для ТзОВ “Ю-Авто” застосування преференцій для товарів, що були оформлені згідно з МД від 05 липня 2021 року №205050/2021/041783, №205050/2021/041779, №205050/2021/041780, №205050/2021/041781, задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Після оформлення відповідачем оскаржуваних карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів позивач подав нові МД №UA205050/2021/041907, №UA205050/2021/041905, №UА205050/2021/041909, №UA205050/2021/041904 від 05 липня 2021 року, за якими завершено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг без застосування преференційного режиму вільної торгівлі. У вказаних митних деклараціях позивач у графі 36 МД обрав спосіб декларування товарів без преференцій «000000000» (а.с.166 зворот – 170 том 1).

Статтями 257, 269 МК України врегульована процедура декларування товарів, а також зміна, відкликання та визнання митної декларації недійсною. Зокрема, згідно з частиною першою стаття 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана.

Тому скасування карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів за МД від 05 липня 2021 року №205050/2021/041783, №205050/2021/041779, №205050/2021/041780, №205050/2021/041781 дає можливість позивачу самостійно вчинити відповідні дії в частині застосування пільг зі сплати митних платежів в порядку статей 257, 269 МК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 03 березня 2020 року у справі №803/1208/17.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9080,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 14 вересня 2021 року №14/09/21-01, укладений між ТзОВ “Ю-Авто” та адвокатським об`єднанням “Преміум сервіс” (далі – Адвокатське об`єднання) (а.с.65-68 том 1), акт приймання-передачі послуг від 16 вересня 2021 року (а.с.69 том 1), рахунок-фактуру від 16 вересня 2021 року №16/09/21-01 (а.с.70 том 1), платіжне доручення від 01 вересня 2021 року №203 (а.с.71 том 1).

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 4.1 договору від 14 вересня 2021 року №14/09/21-01 обумовлено, що ТзОВ “Ю-Авто” оплачує винагороду в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт/наданих послуг.

Згідно з актом приймання послуг від 16 вересня 2021 року Адвокатським об`єднанням надані такі послуги: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних карток відмови (1,5 год) – 3000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год) – 7000,00 грн.

Платіжне доручення від 16 вересня 2021 року №203 підтверджує оплату послуг у сумі 10000,00 грн.

Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, аргументуючи тим, що така послуга як попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин не відповідає критерію необхідності та не пов`язана із розглядом справи в суді. Крім того, вважає що розмір витрат є явно завищеним - не відповідає критеріям реальності та розумності. Також відповідач ставить під сумнів надання послуг Адвокатським об`єднанням з тих підстав, що позовна заява підписана безпосередньо позивачем (а.с.106-110 том 1).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відповідно до положень статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись зазначеними вище критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому суд зазначає, що надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності прийняття карток відмови не має безпосереднього впливу на результат, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому до розподілу підлягають судові витрати у сумі 7000,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 9080,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 15 вересня 2021 року №193, №194, №195, №196, виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.8-11, 73-76).

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 8040,00 грн (4540,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3500,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю-Авто” (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Коперника, 8А, офіс 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43608627) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 липня 2021 року №205050/2021/00476, №205050/2021/00477, №205050/2021/00478, №205050/2021/00479.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю-Авто” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 8040,00 грн (вісім тисяч сорок грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк