Постанова № 10312574, 17.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-18535/08 Головуючий у 1-й інстанції Подрєзова Г.О.

Суддя доповідач Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:

Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобовязання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради, в якому просив зобовязати відповідача провести виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008 року позов задоволено, визнано відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_4 одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 р. неправомірною та зобовязано виплатити 2525 грн.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому просить оскаржувану постанову скасувати з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід частково змінити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, повязаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який передбачений ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте за 2008 рік ним було отримано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн., тобто з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 1 та 2 групи в розмірі пять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем в серпні 2008 року в тому розмірі, який встановлений постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, що підтверджується копією відповідної банківської виписки а.с. 8.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності законів над нормативно-правовими актами, при цьому посилався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними положення деяких статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому прийшов до висновку, що позивач має на отримання недоплаченої допомоги на оздоровлення в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої допомоги в розмірі 100 грн. за 2008 рік.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе частково погодитись з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22.05.2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду є остаточним і обовязковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у червні 2008 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого втратили чинність на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобовязання та порушив права позивача.

Проте, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення в сумі 2525,00 грн. за 2008 рік, що було зазначено у другому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та обєктивно встановив обставини справи, ухвалив по суті правильне рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2008 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини слідуючим чином.

Визнати відмову неправомірною та зобовязати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачену щорічну грошову допомогу в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік.

В решті оскаржувану постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

______В.С. Заяць

______Г.В. Земляна

______Ю.І. Цвіркун