Постанова № 103108842, 09.02.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20053/21

Провадження №2-а/523/12/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання – Бєлік Л.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Білоус Р.В., Сокуренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор Відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції Дерменжи Олег Дмитрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор Відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції Дерменжи Олег Дмитрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постанова ЕГА № 481792 від 29.10.2021 року підлягає скасуванню, оскільки її було винесено в супереч вимог ст. 45, 280 КУпАП, при винесені постанови не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, крім того, відповідач розглянув справу та виніс постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного позивач просить: скасувати постанову серії ЕГА № 481792 від 29.10.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі: 170 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в судове засідання. Копію ухвали направлено сторонам у справі, відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.

Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач 03.12.2021 року (вх. № 9717) подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, 29.10.2021 року о 21:03 год., до відділення поліції № 2 Ізмаїльського відділу ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в магазині АТБ заявниці не продають товар та не надають маску. Працівниками поліції було встановлено, що в магазині АТБ продавець відмовилась реалізовувати продукти покупцю, яка перебувала в магазині без захисної медичної маски. З огляду на встановлені обставини, працівниками поліції було винесено постанову серії ЕГА № 481792 від 29.10.2021 року, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 44-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі: 170 грн.

Представник відповідача зазначає, що правова позиція працівників поліції ґрунтується на тому, що ст. 3 КУ визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийнято Постанову КМУ № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якої з 19.12.2020 року по 31.12.2021 року на території України встановлено карантин.

Для перевірки законності притягнення до адміністративної відповідальності необхідно перевірити чи було станом на 29.10.2021 р. на території України запроваджено карантин та що відповідна особа перебувала у громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Крім того, представник відповідача наголосила, що ОСОБА_1 свідомо поставила під загрозу життя та здоров`я інших людей, оскільки проявила не бажання вдягти захисну маску, зазначила, що носіння маски суперечить її конституційним правам. Оскільки станом на 29.10.2021 р. на всій території України було встановлено карантин, а факт перебування у магазині без маски ОСОБА_1 не заперечувала, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.28-31).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі, суду пояснила, що дійсно перебувала в магазині без маски, зазначила, що якби їй надали маску безкоштовно, то вона б одягла її на обличчя, при цьому пояснила, що носіння маски порушує її конституційні права, працівниками поліції було проігноровано її прохання про надання можливості скористатись послугами правничої допомоги, не було складено протокол про адміністративне правопорушення, як то передбачено ч. 5 ст. 258 КУпАП, оскільки вона оспорювала допущене правопорушення на місці. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Представники відповідача Головного Управління Національної поліції в Одеській області Білоус Р.В., та ОСОБА_2 , в задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі, зазначили, що постанова про адміністративне правопорушення є законною, обґрунтованою, позивач порушила вимоги Закону, та відповідно її було притягнуто до адміністративної відповідальності. Додатково суду пояснили, що при складенні постанови працівником поліції були дотримані норми та вимоги Закону щодо складення постанов на місці, поліція діяла у межах та у спосіб передбачений Законом, працівниками поліції були дотримані вимоги закону щодо забезпечення ст. 3 Конституції України. Підтримали відзив на позовну заяву, просили в рішенні суду врахувати факти викладені у відзиві, позовну заяву залишити без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор Відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції Дерменжи Олег Дмитрович, про слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини не явки суд не повідомив, з заявами про відкладення слухання справи не звертався.

Не явка сповіщеної третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши позивача, яка наполягала на задоволенні позовних вимог, представників відповідача, які просили відмовити у задоволенні позовних вимог, дослідивши матеріали справи, докази надані по справі в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд виходить з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 29.10.2021 року інспектором відділення поліції № 2 (м. Рені) Ізмаїльського районного ВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Дерменжи Олегом Дмитровичем винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 481792, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 29.10.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала в громадському місці в магазині «АТБ» без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі, виготовлених самостійно, чим порушила умови карантину, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Перебування ОСОБА_1 в магазині АТБ під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, підтверджено наданою відповідачем фотокарткою, поясненнями касира магазину АТБ Ліварой Г.О. відібраними на місці складання постанови, та поясненнями позивача, наданими у суді.

Крім того, у позовній заяві позивач підтверджує факт перебування її у визначений в оскаржуваній постанові час у магазині «АТБ» без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зазначила, що її дії не є правопорушенням, оскільки карантинні обмеження щодо носіння маски порушують її конституційні права, намагалась надати пояснення щодо зауваження вдягнути маску, просила надати їй маску безкоштовно.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 44-3 КУпАП.

Частина 2 статті 44-3КУпАП передбачає відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 1 якого карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Суд звертає увагу, що в установленому законом порядку положення ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.

На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 року прийнято постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. до до 31 грудня 2021 р. на території України установлено карантин.

Згідно із п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами доведено обставини, викладені в оскаржуваній постанові та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Статтею 222 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції.

Зі змісту ч.2 ст.222 КУпАП вбачається, що розгляд справ за ч.2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати поліції. Від імені органів адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача відносно того, що обставини, які викладені у постанові про адміністративне правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про те що вона дійсно перебувала в громадському місці, а саме в приміщенні магазину «АТБ» без засобів індивідуального захисту, а саме: маски чи респіратора, що закриває рот та ніс.

Щодо посилання ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення без надання їй права на отримання правової допомоги та порушення її права на захист, суд зазначає, що працівник поліції, у разі якщо особа яка притягається до адміністративної відповідальності виявить бажання скористатись допомогою адвоката, зобов`язаний вчинити дії для реалізації такого права, однак, закон не вказує, які саме дії поліцейський повинен вчинити. Разом з цим, суд зауважує, що поліцію до магазину АТБ за адресою: м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 171 викликала особисто позивач у справі, тобто працівники поліції приїхали на її виклик, а відтак позивач мала змогу та час викликати представника (адвоката) на місце виклику поліції.

Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, суд дійшов висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та наявності підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Одночасно суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення являється остаточним рішенням, яке приймається відповідною посадовою особою на підставі повно, всебічно та об`єктивно досліджених обставин справи, та яке в подальшому підлягає оскарженню.

При цьому, суд звертає увагу, що рішення щодо наявності чи відсутності в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення має ґрунтуватись виключно на наявних у справі доказах.

В даному випадку обов`язок, щодо доведення вини законом покладається саме на суб`єкта владних повноважень, оскільки позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість.

Таким чином, оскільки 29.10.2021 року ОСОБА_1 перебувала за адресою: м. Рені, вул. Вознесенська, 171 в громадському місці в магазині «АТБ» без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі, виготовлених самостійно, що підтверджується дослідженими доказами, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та, відповідно, правомірності притягнення її до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Статтею 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з огляду на досліджені обставини справи, з урахуванням пояснень сторін, зокрема пояснень позивача, згідно яких вона підтвердила що дійсно перебувала в магазині без медичної маски, оскільки це порушення її конституційних прав, суд дійшов висновку, що суть адміністративного правопорушення, що передбачена ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові серії ЕГА № 481792 від 29.10.2021 року не спростована, відповідачем доведено факт вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, ч. 2 ст. 44-3, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2,6, 8, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 286, 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор Відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції Дерменжи Олег Дмитрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення проголошено 09.02.2022 року.

Суддя