Рішення № 103083074, 10.02.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7892/21

Номер провадження2/711/461/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого - судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Зайцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що він є старшим сержантом поліції та проходив службу в Кам`янському відділі поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з 07.11.2015 року по 24.06.2020 рік на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Кам`янського відділу поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року у справі № 580/3357/20 ухвалено: «стягнуто з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 в сумі 6722грн.90 коп. Стягнуто з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718грн. 85коп.»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі № 580/3357/20 апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській області залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року залишено без змін.

Позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним проведений 20.10.2021 року. Незаконною невиплатою грошового забезпечення за період з березня 2016 по жовтень 2021 в розмірі 9441грн.75коп. протягом понад 5 років та витрачений час протягом цих років на судовий процес завдало йому моральної шкоди в розмірі 408000грн.

Протиправними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громадян міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Також позивач вказує, що завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому, нехтування відповідачем його права на гідну заробітну плату порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача було порушено його душевний стан рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема, побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам. Ним витрачено значний проміжок часу на захист своїх прав у суді. Окрім того, тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його , викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як державних так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Позивач вказує, що в зв`язку з вчиненням протиправних дій, невиконанням ним умов трудових договорів та безпідставного систематичного порушення його прав, йому завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню до ст. ст. 23,216 ЦК України та яка полягає у наступному:

-У спричиненому йому тяжкому психологічному шоці, коли він дізнався про своє звільнення. Даний психологічний шок можна порівняти зі втратою значною суми грошових коштів. За декілька секунд він згадав майже всі свої зусилля, які він прикладав для здійснення та сумлінного виконання своїх обов`язків;

-В переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та

тверджень відповідача, що передували невиконанням ним своїх зобов`язань;

-У нехтуванні відповідачем його законних прав на відпустку, заробітну плату за договором;

-У незаконності дій відповідача щодо невиконання умов договору стосовно

оплати його праці, починаючи із грудня 2016 року по дату його звільнення;

-У використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Всі ці обставини значно підсилюють його психологічне розчарування

можливості відновлення свої прав, через такі дії відповідача. З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідача до нього, він перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушення відповідачем його законних прав.

Просить суд стягнути з ГУНП в Черкаській області на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 408 000 грн. 00 коп.

06 грудня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

22 грудня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

07 лютого 2022 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі, в якому зазначено, що позовна заява про відшкодування моральної шкоди подана до ГУНП в Черкаській області, а не до Держави України в особі ГУНП в Черкаській області, оскільки, даний спір стосується відшкодування моральної шкоди в рамках трудового спору на підставі ст. 237-1 КЗпП України, а не на підставі ст.. 1174 ЦК України. Тобто, цей спір про відшкодування моральної шкоди, який поданий в рамках трудового спору, як і сам позов про стягнення заборгованості грошового забезпечення був поданий до ГУНП в Черкаській області, а не до держави України.

Позивач ОСОБА_1 через електронну адресу суду надав заяву про розгляд справу без його участі. Також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача за дорученням Желізняк Ю.В. через електронну адресу суду надала клопотання, в якому просила проводити судове засідання без участі представника ГУНП в Черкаській області. Також, було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року встановлено: «що ОСОБА_1 проходив службу в Кам`янському відділенні поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області в період з 07.11.2015 по 16.06.2020 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1.

Відповідно до копії розстановок нарядів ОСОБА_1 в період з 01.03.2016 по 24.06.2020 включно відпрацював 248 нічних змін.

Згідно розрахункових листів позивачу здійснено доплату за службу в нічний час: у травні 2016 року по квітень у сумі 273 грн. 50 коп.; у червні 2016 року за травень у сумі 210 грн.; у серпні 2016 року за липень у сумі 23 грн. 75 коп.; у вересні 2016 року за серпень у сумі 228 грн.; у жовтні 2016 року за вересень у сумі 226 грн. 70 коп.; у листопаді 2016 року за жовтень у сумі 250 грн. 94 коп.; у грудні 2016 року за листопад у сумі 68 грн. 01 коп.; у лютому 2017 року за січень у сумі 326 грн. 23 коп.; у березні 2017 року за лютий у сумі 302 грн. 58 коп.; у квітні 2017 року за березень у сумі 187 грн. 72 коп.; у жовтні 2019 року за вересень у сумі 339 грн. 63 коп.; у листопаді 2019 року за жовтень у сумі 58 грн. 94 коп.; у грудні 2019 року за листопад у сумі 247 грн.; у січні 2020 року за грудень 2019 року у сумі 281 грн. 22 коп.; у лютому 2020 року за січень у сумі 320 грн. 95 коп.; у березні 2020 за лютий у сумі 21 грн. 61 коп.; у квітні 2020 року за березень у сумі 133 грн. 79 коп.; у травні 2020 року за квітень у сумі 248 грн. 48 коп.; у червні 2020 року за травень у сумі 229 грн. 01 коп.

Крім того згідно вищезазначених розрахункових листів встановлено, що позивачу за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 не виплачувалась індексація грошового забезпечення.».

Даним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково тастягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 в сумі 6722 грн. 90 коп. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718 грн. 85 коп.

23 червня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишено без змін.

Вказані правовідносини мають наступне правове врегулювання.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою, структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

Як вбачається зі змісту позовної заяви та додаткових пояснень у справі, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю ГУНП у Черкаській області, заявив вимоги саме до ГУ НП в Черкаській області та просив стягнути моральну шкоду з ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; (п.п. 2 і 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про відшкодування шкоди, на підставі ст. 1174 ЦК України, не може бути звернена до Національної поліції в Черкаській області як самостійного органу державної влади, оскільки, відповідачем у такій категорії справ є саме Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції. Позивачем ОСОБА_1 не було заявлено позовних вимог про стягнення шкоди з держави в особі конкретного її органу.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

В судовому засіданні встановлено, що заявлені позовні ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, як до не неналежного відповідача у справі.

Позовні вимоги про стягнення шкоди з держави позивач не заявляв, тому стягнення з державного бюджету України на користь позивача понесеної моральної шкоди буде порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема ст. 13 ЦПК України.

Позивачем не заявлялося клопотання щодо залучення належного відповідача у справі у порядку, передбаченому діючими нормами ЦПК. Навпаки, позивач наполягав на тому, що ГУНП в Черкаській області є належним відповідачем у даній справі.

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідними позовними вимогами до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 141, 259, 263- 265, 268, 270 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2022 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб