Ухвала суду № 103066103, 02.02.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4088/20

2-с/214/13/22

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2022 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолов В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про скасування судового наказу, виданого за заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал», -

ВСТАНОВИВ :

До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 31 січня 2022 року надійшла заява від ОСОБА_1 , згідно якої останній просить: поновити строк подання заяви про скасування судового наказу від 06 липня 2020 року по справі № 214/4088/20, провадження № 2-н/214/1006/20 у зв`язку з тим, що його копія була отримана ним в канцелярії Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області лише 27 січня 2022 року; судовий наказ Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року по справі № 214/4088/20, провадження № 2-н/214/1006/20 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП ( НОМЕР_5 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (код ЄДРПОУ 03341316, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, рахунок № НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Андріївська 4, МФО 334851, ЄДРПОУ банку 14282829) заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води за період з 01.05.2019 року по 30.04.2020 року в сумі 23 207 грн. 69 коп., 3% річних 329 грн. 82 коп., втрати від інфляції 80 грн. 93 коп., а також судовий збір у розмірі по 30 грн. 03 коп., з кожного, - скасувати, оскільки існує спір про право між сторонами, і документи, надані стягувачем, не вказують на правильність і безспірність розрахунків заборгованості за отримані послуги з централізованого постачання холодної води.

В обґрунтування поданої заяви зазначено наступне. 26 січня 2022 року йому, ОСОБА_1 , стало відомо те, що в Саксаганському відділі державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусовому виконанню знаходиться судовий наказ, виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2020 року у справі № 214/4088/20, провадження № 2-н/214/1006/20 про солідарне стягнення на користь КП «Кривбасводоканал» з боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), заборгованість за надані послуги з централізованого постачання холодної води. 27 січня 2022 року, з заявою звернувся до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для отримання копії судового наказу та через канцелярію суду 27 січня 2022 року отримав копію судового наказу. Вважає, що вимоги стягувача щодо стягнення з нього заборгованості по оплаті за отримання послуг з централізованого постачання холодної води є необґрунтованими та безпідставними, в рахунок яких стягувачем не було надано належних та допустимих доказів, в той час як є докази, які свідчать про незаконність та необґрунтованість вимог стягувача, надання неправдивих відомостей та фальшивих доказів, що свідчить про існування між сторонами спору про право, встановлення та доведення в установленому законом порядку яких можливо лише під час розгляду таких вимог за правилами позовного провадження, зокрема. Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Стягувач в рахунок обґрунтування розміру його заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги, яка станом на 06.07.2020 року складає 23207 грн. 69 коп., 3% річних 329 грн. 82 коп., втрати від інфляції 80 грн. 93 коп., посилається на розрахунок такої заборгованості, який був наданий окремо до заяви. Однак, розрахунок заборгованості, наданий стягувачем, не підписаний ним чи його представником, а також відсутня печатка організації і як наслідок такий документ не може бути належним та допустимим засобом доказування у справі. Тому, в частині вимог щодо розміру заборгованості за спожиті комунальні послуги, стягувач необґрунтовано її визначив, нарахував та пред`явив вимогу у заяві про видачу судового наказу. Також стягувачем до заяви про видачу судового наказу не додано договір про надання послуг по постачанні теплової енергії. Повідомляє суд, що договір про постачання централізованої холодної води, він не підписував, як і ніколи не підписував будь-якого іншого договору про надання послуг з постачання централізованої холодної води з КП «Кривбасводоканал». Крім того, доводить до відома судову гілку влади те, що він ОСОБА_1 за вищевказаною адресою був тільки зареєстрований та з 2016 року там не проживає, так як проходить військову службу за контрактом в Збройних Силах України, є учасником бойових дій. Вважає, що судовий наказ суперечить чинному законодавству, а саме: всупереч вимогам ст.98 ЦПК України, яка вимагає від заявника окрім самих вимог ще зазначати обставини, на яких вони грунтуються, стягувач у своїй заяві про видачу судового наказу не вказав та не довів тих обставин і підстав, на яких він ґрунтує вимоги. Відносно зобов`язань у сфері житлово-комунальних послуг та виконання цих зобов`язань. У якості підстав своїх вимог та зобов`язань боржника, стягувач безсистемно посилається на загальні норми законодавства, які або зовсім не стосуються вказаних у заяві правовідносин (наприклад, вказані стягувачем статті 64 та 68 ЖК України стосуються тільки наймачів житла, але він не є наймачем житла, доказом чого є відсутність доказу протилежного у матеріалах справи), або невірно ним застосовані (наприклад такі, як cт.cт.526, 530 ЦК України, які вказують на загальні вимоги виконання зобов`язань (ст.526 ЦК України), та строк виконання зобов`язань (ст. 530 ЦК України), і застосування яких можливо тоді, коли доказано само зобов`язання, чого стягувач не зробив). Втім, відносно зобов`язань у сфері житлово-комунальних послуг, на відміну хаотичним та невірним посиланням стягувача, законодавство України має чітку і логічну конструкцію, що доводиться наступним. Законодавством України в сфері житлово-комунальних послуг передбачені наступні підстави для виникнення зобов`язань: ч. 2. ст. 509 ЦК України вказує: «Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу»; ч.2 ст.11 ЦК України уточнює: «Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: ... договори»; п.4 ст.203 ЦПК України вимагає вчиняти правочин у формі, встановленій законом; ст. 208 ЦПК України вказує, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі;. ст. 638 ЦК України чітко визначає, коли договір вважається укладеним та виникають обов`язки. Ст. 638. Укладення договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду ...». Ч. 1ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко вказує: «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах». Крім цього, відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язання у споживача виникають лише на підставі укладеного типового письмового договору на надання житлово-комунальних послуг, в якому визначаються права, обов`язки та відповідальність сторін, та який, відповідно до п.3 ч,2 ст.21 цього ж закону, повинен бути підготовлений та наданий для укладання споживачу виконавцем послуг (тобто, в даному випадку стягувачем, так як він стверджує, що є виконавцем послуг). Такий договір від стягувача на адресу боржника не надходив, доказом чого є відсутність доказів протилежного у матеріалах справи. Що до виконання зобов`язань: ст.162 ЖК України вказує, що плата за комунальні послуги та строки її внесення встановлюються угодою сторін. Ст. 14 ЦК України вказує, що цивільні обов`язки виконуються лише у межах, встановлених договором а особа не може бути примушена до дії, які не є для неї обов`язковими. Стаття 14. Виконання цивільних обов`язків. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї». Тобто, очевидно, шо стягувач, ухиляючись від свого обов`язку підготувати та укласти письмовий типовий договір з боржником, намагається отримати кошти від боржника за допомогою примушення боржника до дій, вчинення яких не є для нього обов`язковими. Що до деяких особливостей правовідносин: ст. 206 ЦК України хоч і дозволяє усно вчиняти деякі правочини, але лише ті, які повністю виконуються сторонами у момент їх здійснення, що не відповідає умовам надання заявлених у вимогах стягувача послуг. При цьому слід наперед зазначити, що відповідно до ст. 8 ЦК України, аналогія закону в даних правовідносинах неприпустима, так як правовідносини між комунальними підприємствами та споживачами врегульовані діючим законодавством (Житловий Кодекс УРСР, Закон України „Про житлово-комунальні послуги”, Постанова Кабінету Міністрів України №1497 від 30.12.1997р, та №630 від 21.07.2005, Цивільний Кодекс України, Цивільний процесуальний Кодекс України та ін.), а аналогія закону може бути задіяна лише там, де правовідносини не врегульовані законодавством. Частина 1 розділу VIII Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що договори, які не приведені у відповідність із цим Законом втрачають чинність. В п.3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що «Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором». Оскільки згідно диспозиції ст.ст.203, 208 ЦК України такий договір мав би бути укладений у письмовій фермі, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для такого договору має існувати встановлена певна форма типового договору та згідно ст. 638 ЦК України такий договір може вважатися укладеним тільки після досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, тому принцип аналогії чи звичаїв, як це намагається представити стягувач, тут непридатний. Тобто, виходячи з матеріалів справи та вищенаведеного, очевидно, що між стягувачем та боржником відсутні юридичні правовідносини, передбачені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, які обов`язкові при надані таких послуг, а від так, нема ні юридичних підстав для стягнення зобов`язань, ані самих зобов`язань боржника перед стягувачем з оплати комунальних послуг, та між сторонами вбачається спір про право (п.5, ч.1, ст.165 ЦПК України). Таким чином, не довівши належними доказами наявність у боржника зобов`язань перед стягувачем, судовий наказ про стягнення коштів з боржника є необґрунтованим і протизаконним, так як суперечить ст.14 ЦК України, яка вказує, що цивільні обов`язки виконуються лише у межах, встановлених договором, та особа не може бути примушена до дії, які не є для неї обов`язковими. Змусити оплачувати комунальні послуги без письмового договору та без зобов`язань - не можна, оскільки це суперечить основним засадам Конституції України, вищенаведеному законодавству України та порушує гарантовані мені державою права. Отже, з оглядом на вищенаведене, очевидно, що такий стан справ, який приведено в заяві стягувана, апріорі неможливий в рамках законодавства України і відповідальність за це має нести той, хто довів справу до такого стану, вивівши взаємовідношення виконавець-споживач за межи правового поля України. У відповідності до л. 5 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розпаду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року за № XX, за змістом статті 98, пункту 2 частини третьої статті 100, статті 103 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги статей 58 і 59 ЦПК України в редакції 1963 року та відповідно ст. ст. 77.78.79 ЦПК України в редакції 2016 року щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Крім того, як передбачено п. 13 вказаної вище Постанови Пленуму ВСС України якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частині першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорі) про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне наданні та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. Однак, враховуючи те, що судовий наказ може бути виданий за наявності договору про надання комунальних послуг, а також документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, вважаю, що вимоги стягувана, які пред`явлені в заяві про видачу судового наказу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не підтверджують безспірність розрахунків, та договір, з стягувачем мною не укладався і не підписувався. Враховуючи, що II розділом ЦПК України процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, не може бути застосовано наступні процесуальні інститути: призначення справи до судового розгляду; забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду (п. 11 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року за № XX). Таким чином, в межах наказного провадження, він позбавлений можливості довести, що договір про надання послуг з постачанням теплової енергії між ним та стягувачем КП «Кривбасводоканал» не укладався та не підписувався, призначення, дослідження такого доказу та надання йому відповідної оцінки в порядку передбаченому ст. ст. 77, 78, 79, 89, 95 ЦПК України, а також доведення правильності визначення та нарахування заборгованості за постачання теплової енергії, станом на 02 жовтня 2019 року. Відповідно п. 4-2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 1 листопада 2011 року, за подання заяви про скасування судового наказу, сплачується судовий збір 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, це 124, 10 грн. Отже, вимоги стягувача про стягнення з мене заборгованості по оплаті за отримані послуги з централізованого постачання холодної води в розмірі 23 207 грн. 69 коп., 3% річних 329 грн. 82 коп., втрати від інфляції 80 грн. 93 коп., можуть бути розглянути лише в позовному провадженні, оскільки стягувачем не були додані до заяви документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків заборгованості за надані комунальні послуги, а тому судовий наказ підлягає скасуванню.

Дослідивши вимоги заяви та додані до неї документи, письмові матеріали справи, надавши їм оцінку в сукупності, приходжу до наступного висновку.

06.07.2020 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/4088/20 за заявою КП «Кривбасводоканал» солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 було стягнуто за отримані послуги з централізованого постачання холодної води за період з 01.05.2019 року по 30.04.2020 року в сумі 23 207 грн. 69 коп., 3% річних 329 грн. 82 коп., втрати від інфляції 80 грн. 93 коп., а також судовий збір у розмірі по 30 грн. 03 коп. з кожного окремо.

В своїй заяві про скасування судового наказу боржник ОСОБА_1 просить поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

ОСОБА_1 отримав копію судового наказу 26.01.2022 року, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки боржник копію судового наказу отримав 26.01.2022 року та звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу 31.01.2022 року, тобто в передбачений ч.1 ст.170 ЦПК України, підстав для поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу не вбачаю, а тому заява про поновлення строку є безпідставною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 170,171 ЦПК України, не вбачаю підстав для повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу згідно ч.6 ст.170 ЦПК України, та вважаю достатньо підстав для постановлення ухвали про скасування судового наказу.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 258-260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу – задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ, виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 06.07.2020 року по справі №214/4088/20 за заявою КП «Кривбасводоканал» про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води за період з 05.01.2019 року по 30.04.2020 року в загальному розмірі 23 207,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 80,93 грн., 3% річних у розмірі 329,82 грн., а також судового збору з кожного окремо в рівних частках по 30 грн. 03 коп.

В іншій частині – відмовити.

Одночасно роз`яснюється, що КП «Кривбасводоканал» має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Прасолов