Ухвала суду № 10305250, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-2897/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача Карнарукого А.В.,

від відповідача Прокопчика О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської МДПІ на постанову Господарського суду Полтавської області від 05.10.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року по справі № 3/122 за позовом Виробничого підприємства «Надежда»до Карлівської МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 05.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року, позовні вимоги ВП «Надежда»до Карлівської МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Карлівська МДПІ просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.1 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.9 КАС України, пп.7.21. п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5, та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Карлівської МДПІ була здійсненна виїзна планова перевірка Виробничого підприємства «Надежда»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт №9-23-22519085 від 18.05.2006 р.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п.1.3 та 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5. п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні, лютому, березні та квітні 2005 року та обовязку сплатити позивачем штрафну санкцію в 50% від суми недоплат за оформленими в серпні 2005 року податковими векселями на суму в 226465,00 грн. з посиланням на п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту відповідачем 31.05.2006 р. були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

-№0000202320/0, яким позивачу визначено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2005 р. на суму 16528,00 грн., у лютому 2005 р. на суму 33809,00 грн., у березні 2005 р. на суму 949,00 грн. та у квітні 2005 р. на суму 1388,00 грн.;

-№0000192320/0, відповідно до якого позивачу визначена сума податкових зобов'язань з податок на додану вартість в вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 113 232,50 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 03.01.2005 р. між ТОВ «Союз-2000»(далі Постачальник) та позивачем (далі Покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів №01/б, відповідно до якого Постачальник на підставі замовлення зобовязується відвантажити (передати у власність), а Покупець зобовязується належним чином прийняти та здійснити оплату за отримані нафтопродукти (далі товар) на умовах даного договору та специфікацій до нього.

Пункт 2.1 згаданого Договору передбачає, що Покупець здійснює 100% попередню оплату за кожну партію товару згідно рахунків-фактур.

Сплативши попередньо своєму контрагенту ТОВ «Союз-2000»кошти за товар, позивач отримав паливного-мастильних матеріалів (далі ПММ), що підтверджується належно оформленими податковими накладними, а саме, №1 від 31.01.2005 р. на загальну суму 6565000,00 грн., в т.ч. 1094166,67 грн. ПДВ, та №2/оф від 28.02.2005 р. на загальну суму 3279872,00 грн., в т.ч. 546645,00 грн. ПДВ.

24.03.2005 р. позивач (далі Покупець) уклав договір поставки нафтопродуктів з ПП «Інтеграл-Плюс»(далі Постачальник), згідно з яким Постачальник зобовязується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити Постачальнику нафтопродукти в асортименті, в кількості, за ціною і термінами відповідно до умов Договору, заявкам Одержувача і накладним на відпустку товару.

Згідно з п.1.7 даного Договору оплата товару, що поставляється за даною угодою, здійснюється в порядку безготівкового розрахунку по факту поставки товару згідно виставленого рахунка Постачальника.

Розрахувавши в безготівковому порядку з ПП «Інтеграл-Плюс», позивача отримав дизельне пальне, що підтверджується належно оформленими податковими накладними, а саме, №450 від 24.03.2005 р. на загальну суму в 89311,08 грн., в т.ч. 14885,18 грн.; №663 від 14.04.2005 р. на загальну суму в 92835,17 грн., в т.ч. ПДВ 15472,53 грн.; №674 від 14.04.2005 р. на загальну суму 110 370,71 грн., в т.ч. ПДВ 18428,45 грн. та платіжними дорученнями.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач та його контрагенти на момент здійснення підприємницької діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають наведеним вище нормам законодавства.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованими та законними висновками судів попередніх інстанції щодо правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1689597,83 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000192320/0, яким позивачу визначена сума податкових зобов'язань з податок на додану вартість в вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 113 232,50 грн., слід зазначити наступне.

Судами встановлено, що в ході розгляду справи податковою службою була застосоване санкція відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення №0000192320/0 суди діяли в рамках закону, оскільки позивач при подачі податкової звітності з ПДВ за вересень 2005 р. самостійно виправив помилку і тому у податкового органу не було жодних підстав застосовувати п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 згаданого Закону.

Таким чином, висновки судів підтверджуються встановленими по справі обставинами і відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частина 1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Карлівської МДПІ залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 05.10.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко