Постанова № 10304886, 05.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2010 р. справа № 2а-13395/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.,

за участю

представника позивача - Богданової К.Х.,

представника відповідача - Пруднік Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0 і скасування його,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0 і скасування його

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 30 квітня 2010 року позивач платіжним дорученням № 1 від 30 квітня 2010 року перерахував 50608,00 гривень в рахунок погашення ПДВ за березень 2010 року, згідно декларації.

Проте відповідач повідомленням від 30 квітня 2010 року повідомив, що із сплаченої суми 49345,69 гривень він погасив борг з ПДВ за 2007 рік та погасив частково нараховану пеню в сумі 1262,31 гривень.

Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією за результатами проведення невиїзної документальної перевірки Державної холдингової компанії «Добропіллявугілля», з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ, 07.05.2010 року складено акт, згідно висновків якого встановлені порушення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування» в частині своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 49345,69 гривень з затримкою платежу понад 90 днів.

Позивач не погодившись із висновками вказаного акту написав до нього заперечення.

Однак відповідачем заперечення були відхилені та не враховані викладені у них факти.

13 травня 2010 року ним було отримано податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0000241520/0 від 12 травня 2010 року, яким його зобовязано сплатити штраф в розмірі 50 % від перерахованої суми за затримку на 93 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 49345,69 гривень, нарахована сума штрафу складає 24672,85 гривень.

Не погоджується із вказаним податковим повідомленням рішенням з огляду на наступне.

Господарським судом Донецької області порушена справа № 15/301б про банкрутство ВАТ ДХК «Добропіллявугілля». Ухвалою господарського суду донецької області від 03.02.2003 року по справі № 15/301Б Добропільську ОДПІ визнано кредитором.

Ухвалою суду від 28 січня 2010 року затверджено мирову угоду у справі № 15/301Б про банкрутство ВАТ ДХК «Добропіллявугілля», провадження у справі припинено. Мировою угодою передбачено приєднання ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» до Державного підприємства «Добропіллявугілля».

Пунктом 2.1.1 мирової угоди передбачено, що вимоги третьої та четвертої черг задоволення, у тому числі і ті, що виникли у процедурі розпорядження майном та санації, мають бути погашені Державним підприємством «Добропіллявугілля» після завершення процедури приєднання боржника ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» до Державного підприємства «Добропіллявугілля» права господарського відання на майно отримане від боржника за передавальним актом. Погашення кредиторських вимог буде здійснюватись за рахунок реалізації ДП «Добропіллявугілля» продукції вугільної промисловості, таким чином, Мировою угодою борг позивача Добропільської ОДПІ переведено до ДП «Добропіллявугілля». Ухвала господарського суду від 28.01.2010 року набула чинності.

Вказана мирова угода узгоджена всіма кредиторами, в том числі відповідачем у справі.

Міністертвом вугільної промисловості України виданий наказ «Про припинення діяльності ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» № 100 від 02. квітня 2010 року.

Згідно п. 6 вказаного наказу Державне підприємство «Добропіллявугілля» є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ ДХК «Добропіллявугілля».

В обґрунтування позову посилається на ст. 319 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 4 Закону України «Про власність», ст.. 139 Господарського кодексу України та п. 1.2 ст. 1 Методики проведення органами державної контрольно - ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності субєктів господарювання, затвердженої Наказом Головного контрольно - ревізійного управління України, п. 20.1 ст.20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пп. 5.3.1 ст. 5 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, змінивши вказане у платіжному дорученні призначення платежу,погасивши борг 2007р, коли позивач знаходився в стадії санації у справі про банкрутство і згідно Мирової угоди, узгодженої з відповідачем, борги, що виникли в період провадження справи про банкрутство, тобто до 28 січня 2010 року, повинно сплатити ДП «Добропіллявугілля» після приєднання до нього позивача.

Згідно наказу Мінвуглепрому № 100 від 02.04.2010 року припинення діяльності ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» повинно бути здійснено до 01.08.2010 року.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення відповідно до яких зазначив, що податковий орган при нарахування штрафних санкцій керується спеціальним законом з питань оподаткування Законом України № 2181. У звязку з календарною черговістю зарахування платежів, кошти спрямовані платником податків на сплату узгоджених сум та податкового боргу в автоматичному режимі відповідно до вимог чинного законодавства зараховувались на погашення сум податкового боргу. При здійсненні платником податків розрахунків із платежів, спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховуватися штрафні санкції, а потім - зараховуватися сплата поточних нарахувань.

В обгрутування своєї позиції посилається на пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 п.7.7. ст. 7 Закону України № 2181.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» (Далі за текстом- ВАТ ДХК «Добропіллявугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 24.02.1997 року (а.с.13), здійснює свою діяльність згідно Статуту у новій редакції (а.с.9-11), згідно довідки управління статистики у м. Добропіллі від 13.03.2007 р. знаходиться в ЄДРПОУ (а.с.12).

ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» знаходиться на податковому обліку у Добропільській обєднаній державній податковій інспекції, 05 грудня 2002 року, зареєстровано як платника податку на додану вартість про що видано відповідне свідоцтво (а.с.14).

Відповідач,- Добропільська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом - Добропільська ОДПІ ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» платіжним дорученням від 30 квітня 2010 року № 1 перерахував на користь державного бюджету України ПДВ у розмірі 50608,00 гривень за березень 2010 року, згідно декларації (а.с.17).

06.05.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 06.05.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 487/15-2/05400661 від 07.05.2010р. (а.с.30-32).

Згідно висновків вказаного акту встановлені порушення пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3.ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» в частині своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 49345,69 гривень з затримкою платежу понад 90 днів - 49345,69 гривень.

12 травня 2010 року відповідачем на підставі акту перевірки акт № 487/15-2/05400661 від 07.05.2010р. було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000241520/0 від 12 травня 2010 року (а.с.29).

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ у вигляді штрафу у розмірі 50 % на суму 24672,85 гривень, з затримку на 93 календарних дні граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 49345,69 гривень.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами відповідачем здійснювався перерозподіл платежу, що був зроблений позивачем згідно платіжного доручення № 1 від 30 квітня 2010 року на суму 50608,00 грн., вказану суму було частково, на суму 6731,16 гривень, спрямовано на погашення суми податкового боргу з ПДВ нарахованої декларацією від 22.01.2010 року, та частково, на суму 42614,53 гривень, спрямовано на погашення суми податкового боргу з ПДВ нарахованої декларацією від 15.02.2007 року та визначено кількість днів затримки 93 по кожному випадку.

Вказані обставини також знаходять своє підтвердження згідно описової частини акту перевірки (а.с.31).

Суд не приймає позицію відповідача викладену в запереченнях з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Суд вважає, що для належного способу захисту порушеного права спірне податкове повідомлення рішення необхідно визнати недійсним.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0 і скасування його, - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов, Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0, - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 12 травня 2010 року № 0000241520/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05 липня 2010 року.

Повний текст постанови складений 10 липня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.