Постанова № 10304895, 01.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2010 р. справа № 2а-13488/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.,

за участю:

представників позивачаХукаленко А.А., Тахтарова О.О., Абрамової З.Ю.,

представників відповідачаДацко А.В., Іваннікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьку, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Великоновосілківського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсним пункту 1 та визнання недійсним повністю пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Великоновосілківському районі Донецької області № 31-22/362 від 21.04.2010, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2010 Великоновосілківський районний відділ Головного управління МНС України в Донецькій області звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсним акту індивідуальної дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами КРВ у Великоновосілківському районі з 01.03.2010 по 23.03.2010 була проведена ревізія використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту за період з 01.02.2007 по 28.02.2010, за результатами якої складено акт від 23.03.2010 № 31-16/004, яким встановлені порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст. 151 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП), п. 4.1 Інструкції про порядок обрахування та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в ПФУ, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1, а саме: не проводилось коригування на коефіцієнт підвищення посадових окладів (ставок), що призвело до недоотримання відпускних працівниками на суму 9627,77 грн., працівникам були нараховані та виплачені заохочувальні грошові винагороди, які мали одноразовий характер в період дії доган. Позивач 08.04.2010 надав заперечення до акту ревізії, на які відповідач надав висновок від 19.04.2010 № 31-22/333.

21.04.2010 відповідачем прийнято вимогу № 31-22/362 «Щодо усунення виявлених порушень», згідно з п. 2 якої позивачу у строк до 20.05.2010 необхідно вжити заходів по виконанню цих вимог та надіслати інформацію на адресу КРВ разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів.

Позивач не погоджується із вказаною вимогою з огляду на положення п.п. 2, 7, ч. 1 п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі за текстом Порядок № 100), та вважає, що на працівників бюджетних установ ч. 1 п. 10 цього Порядку не розповсюджується, а може бути застосована ч. 4 цього пункту, де зазначається такий вид коригування заробітної плати при розрахунку відпускних. У Великоновосілківському РВ ГУ МНС України в Донецькій області складався Колективний договір, в якому не передбачалося використання коригуючого коефіцієнту. Проведення такої виплати при відсутності її в нормативних актах, відповідно до яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам МНС, зокрема, в Наказі МНС України від 10.07.2006 № 431 «Про упорядкування умов оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів і організацій МНС України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за № 892/12766, та відсутності даної норми в Колективному договорі є перевищенням повноважень, і тому згідно з п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України витрати на такі зобовязання не можуть здійснюватися.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.09.2009 № 10712/0/14-09/13 «Щодо преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення», відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 керівникам відповідних органів надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи починаючи з 01.01.2007 у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Враховуючи вимоги ст.ст. 143, 147, 151 КЗпП, ст. 2 Закону України «Про оплату праці» премія є додатковою заробітною платою і повязана з виконанням виробничих завдань і функцій. В даному випадку премія, передбачена системою оплати праці, не є заходом заохочення і повинна виплачуватись працівникові на загальних підставах.

Просив визнати недійсними п.п. 13, 14, 19, 20, 21, 22 вимоги КРВ у Великоновосілковському районі від 21.04.2010 № 31-22/362 щодо необхідності відшкодування фінансових ресурсів (а.с. 4-7).

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним п. 1 вимоги КРВ у Великоновосілківському районі від 21.04.2010 № 31-22/362 у частині вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень п. 10 Порядку № 100 у вигляді недоотримання працівниками відпускних на загальну суму 9627,77 грн., визнати недійсним у повному обсязі п. 2 цієї вимоги.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з тих підстав, що позивач безпідставно посилається на ч. 4 п. 10 Порядку № 100, т.я. оплата праці Великоновосілківського РВ ГУ МНС здійснюється згідно Наказу МНС від 10.07.2006 № 431 «Про упорядкування умов оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів і організацій МНС України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за № 892/12766. Відповідно до п. 1.2 цих Умов розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій МНС України визначені в додатку 1 до цих Умов. Тобто, заробітна плата неатестованого складу Великоновосілківського РВ ГУ МНС нараховується у відповідності до посадових окладів (тарифних ставок), які затверджені Штатними розписами, та щомісячно не перераховуються до рівня, не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві). Відсутність даної норми у Колективному договорі є недотриманням вимог ст.ст. 10, 13 КЗпП у частині того, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства та в колективному договорі не передбачені гарантії, компенсації та пільги, чим порушені інтереси працівників. Також, є некоректним посилання позивача на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, оскільки порушення стосуються тільки працівників вільного найму та ППЧ-119, яким заробітна плата нараховується згідно Наказу № 431. В акті ревізії йдеться про виплачені заохочувальні грошові винагороди, які мали одноразовий характер (грошова винагорода до свят), які не повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. В Положенні про преміювання Великоновосілківського РВ ГУ МНС, яке було надане до перевірки, взагалі не визначена виплата грошової винагороди до свят та інших урочистих дат. В положенні зазначено умови, порядок виплати премій, повязаних з виконанням виробничих завдань і функцій. Просили відмовити у задоволенні позову (а.с. 39-41).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Великоновосілківський районний відділ Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області зареєстрований як юридична особа Великоновосілківською районною державною адміністрацією Донецької області 21.11.1995, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 685712 (а.с. 27), включене до ЄДРПОУ за № 23314563, є державною організацією (а.с. 28). Позивач здійснює свою діяльність на підставі Положення, затвердженого начальником Головного управління МНС України в Донецькій області (а.с. 29-32).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідач Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області (КРУ в Донецькій області) діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001р. Контрольно-ревізійний відділ у Великоновосілківському районі (КРВ у Великоновосілківському районі) є підрозділом КРУ в Донецькій області без права юридичної особи.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

У акті ревізії використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту у Великоновосілківському районному відділі Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області, що належить до сфери управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за період з 01.02.2007 по 28.02.2010 № 31-16/004 від 23.03.2010 йдеться, у тому числі, про порушення позивачем п. 10 Порядку № 100, ст. 151 КЗпП, а саме: при нарахуванні відпускних працівникам вільного найму та ППЧ-119 Великоновосілківського РВ ГУ МНС не проводилось коригування на коефіцієнт підвищення посадових окладів (ставок), внаслідок чого працівниками недоотримано відпускних на загальну суму 9627,77 грн. (КПКВ 3201280, КЕКВ 1111 за 2007 рік 3290,18 грн., за 2008 рік 4451,33 грн., за 2009 рік - 1886,26 грн.); згідно наказів начальника Великоновосілківського РВ ГУ МНС працівникам були нараховані та виплачені заохочувальні грошові винагороди, які мали одноразовий характер в період дії доган, внаслідок чого в червні 2007 року та серпні 2008 року працівникам зайво нараховані та виплачені винагороди в сумі 1050 грн. (КПКВ 3201280, КЕКВ 1111, за 2007 рік 150 грн., за 2008 рік 900,00 грн.); за рахунок завищення бази для проведення нарахувань на зарплату в порушення ст. 151 КЗпП зайво перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 399,00 грн. (КПКВ 3201280, КЕКВ 1120, за 2007 рік 57,00 грн., за 2008 рік 342,00 грн.) (аркуші 18-20 акту ревізії; а.с. 8-9).

Позивач, не погоджуючись з такими висновками акту ревізії, надіслав на адресу КРВ у Великоновосілківському районі заперечення до цього акту за № 521 від 08.04.2010 (а.с. 10-12), на які отримав висновок від 19.04.2010 № 31-22/333 (а.с. 13-19).

Пунктом 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” встановлено право органів контрольно-ревізійної служби предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (далі Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

21.04.2010 КРВ у Великоновосілківському районі прийнято вимогу № 31-22/362 щодо усунення виявлених ревізією порушень (а.с. 20-24).

18.05.2010 позивач надав на адресу КРВ у Великоновосілківського районі відповідь заперечення на вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень (а.с. 25-26).

26.05.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 4).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність п. 1 вимоги № 31-22/362 від 21.04.2010 у частині вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень п. 10 Порядку № 100 у вигляді недоотримання працівниками відпускних на загальну суму 9627,77 грн., та п. 2 цієї вимоги, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 п. 10 Порядку № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Таким спеціальним актом законодавства у даному випадку є Умови оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.07.2006 № 431, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за № 892/12766(далі за текстом - Умови).

Згідно з п. 1.2 Умов розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій МНС України визначені в додатку 1 до цих Умов.

Отже, у даному випадку є безпідставним посилання позивача на ч. 4 п. 10 Порядку № 100, згідно з яким працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Працівникам Великоновосілківського РВ ГУ МНС заробітна плата нараховується відповідно до Умов, якими не передбачається щомісячне перерахування посадових окладів (ставок) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), у звязку із чим вимоги ч. 4 п. 10 Порядку № 100 у даному випадку застосуванню не підлягають.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Колективним договором Великоновосілківського РВ ГУ МНС на 2007-2009 роки не передбачено коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення, оскільки у ч. 1 п. 10 Порядку № 100 йдеться про випадки підвищення тарифних ставок і посадових окладів як відповідно до актів законодавства (у даному випадку - Умов), так і за рішеннями, передбаченими в колективних договорах. До того ж, статтею 16 КЗпП передбачено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Отже, КРВ у Великоновосілківському районі під час проведення ревізії дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог ч. 1 п. 10 Порядку № 100, оскільки внаслідок не проведення коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів (ставок), яке передбачено ч. 1 п. 10 Порядку № 100, працівниками Великоновосілківського РВ ГУ МНС було недоотримано відпускних на суму 9627,77 грн. Розмір вказаної суми підтверджується актом ревізії (а.с. 9), розшифровками відкоригованих відпускних за 2007-2009 р.р. (а.с. 42-44).

Стосовно порушення позивачем ст. 151 КЗпП суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 КЗпП протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Як вбачається з акту ревізії та розшифровки нарахованих та виплачених винагород працівникам Великоновосілківського РВ ГУ МНС впродовж дії дисциплінарного стягнення, працівникам відділу, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, була нарахована та виплачена винагорода разового характеру згідно з наказами начальника відділу у загальному розмірі 1050,00 грн., внаслідок чого до державних цільових фондів було зайво перераховано внесків у розмірі 399,00 грн. (а.с. 9, 45).

Сторонами не заперечується факт накладення на вказаних у розшифровці працівників Великоновосілківського РВ ГУ МНС дисциплінарного стягнення та виплата премій цим працівникам у червні 2007 року та серпні 2008 року у вказаному вище розмірі.

Позивач, посилаючись на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21.09.2009 № 10712/0/14-09/13 «Щодо преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення», зазначає, що сплачені премії є додатковим видом заробітної плати, і тому ця премія не є заходом заохочення і повинна виплачуватися працівникам на загальних підставах, не залежно від застосування до нього дисциплінарного стягнення

Суд вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, розробленої відповідно до цього Закону, такі премії відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Зокрема, у відповідності до вказаного пункту Інструкції інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд не приймає посилання позивача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21.09.2009 № 10712/0/14-09/13 «Щодо преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення», оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вищезазначений лист Міністерства праці та соціальної політики України не може застосовуватися судом з огляду на положення ч.3 ст. 9 КАС України.

До того ж, у даному випадку на працівників позивача не розповсюджується дія Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», на яку мається посилання у вказаному вище листі Міністерства праці та соціальної політики, оскільки заробітна плата цим працівникам нараховується відповідно до спеціального нормативно-правового акту Умов.

Таким чином, у даному випадку мало місце саме виплата заохочування працівникам у період дії дисциплінарного стягнення, що суперечить вимогам ст. 151 КЗпП, і тому є обгрунтованим висновок КРВ у Великоновосілківському районі про порушення даної норми позивачем, внаслідок чого позивачем була зайво виплачена премія працівникам в сумі 1050 грн., та, відповідно, зайво перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 399,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи п. 1 вимоги № 31-22/362 від 21.04.2010 у частині вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень п. 10 Порядку № 100 у вигляді недоотримання працівниками відпускних на загальну суму 9627,77 грн., та п. 2 цієї вимоги, КРВ у Великоновосілківському районі діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством, у звязку із чим відсутні підстави для задоволення позову Великоновосілківського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Великоновосілківського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсним пункту 1 та визнання недійсним повністю пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Великоновосілківському районі Донецької області № 31-22/362 від 21.04.2010 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 05 липня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.