Рішення № 10304763, 06.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                      Справа №09/1123

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представника позивача –Делікатний І.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма «Афіна»" м. Боярка Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Маркет" м. Сміла Черкаської області про стягнення 11545,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 11545,38 грн., у тому числі: 8130,55 грн. основного боргу з оплати за поставлений по договору поставки від 22.06.2009 року товар та 3414,83 грн. договірної пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснював поставку відповідачу рибної продукції, яку останній отримав, однак розрахувався за товар частково з простроченням обумовлених договором строків оплати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу 14 червня 2010 року ухвали суду через його уповноважену особу Слободяник.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

22 червня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки без номеру (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач у справі) передає, а Покупець приймає товар у власність і оплачує його вартість на підставі видаткових накладних. В видаткових накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору Покупець проводить оплату товару на протязі 29 календарних днів з моменту отримання товару згідно видаткової накладної.

У пункті 7.1 Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивач у період з липня 2009 року по лютий 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 31998,01 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 22842,29 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Окрім цього, відповідачем було повернуто позивачу товару на сумі 1025,17 грн., що підтверджується прибутковими накладними.

Строк оплати за останню партію поставленого товару (накладна від 05.02.2010 року) сплив 08.03.2010 року, тому 10 березня 2010 року позивач направив відповідачу вимогу, у якій просив сплатити заборгованість. Відповідач відповіді на вимогу не дав, у встановлений строк борг не сплатив.

Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 8130,55 грн., про що складений двосторонній акт звірки розрахунків станом на 20.04.2010 року (згідно акту заборгованість відповідача складає 62797,75 грн., у тому числі: 54667,20 грн. по договорах про переведення боргу та 8130,55 грн. за отриманий товар).

З пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що на день розгляду справи сума боргу не зменшилась.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлену рибну продукцію.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки між суб’єктами господарювання.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по видаткових накладних, однак у встановлений договором строк, тобто протягом 29 календарних днів з моменту отримання товару, не здійснив його оплату.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства, умови Договору та докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 8130,55 грн. боргу з оплати за поставлений на підставі договору товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, але передбачають обмеження її розміру.

У пункті 7.1 Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 3414,83 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 08.03.2010 року (початок прострочення) по 30.05.2010 року (день складання позовної заяви), виходячи з наступного розрахунку: 8130,55 грн. боргу х 0,5% х 84 дня.

Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, враховуючи наведені приписи чинного законодавства, підлягає обмеженню подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення. Тому сума пені, що підлягає стягненню, становить 383,82 грн., з наступного розрахунку: 8130,55 грн. боргу х 0,0562% (розмір подвійної облікової ставки НБУ в день) х 84 дні.

З огляду на викладене, суд вважає           доведеним право позивача на стягнення з відповідача 8130,55 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар та 383,82 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань у період з 08.03.2010 року по 30.05.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 85,14 грн. в рахунок оплати державного мита та 174,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 259,18 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Маркет", Черкаська область, м. Сміла, вул. Блюхера, 6, ідентифікаційний код 36292152 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма «Афіна»", юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, провул.Сосновий, 2, фактична адреса: м.Київ, вул.В.Хвойки, 21, оф.323, ідентифікаційний код 33600024 - 8130,55 грн. основного боргу, 383,82 грн. пені та 259,18 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

                    Повне рішення складено та підписано 07 липня 2010 року