Ухвала суду № 10304293, 23.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. К-20735/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 11.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2007

у справі № АС-54/120-07

за позовом Підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.06.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2007, позов Підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод»задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ №0000371531/0 від 26.02.2007, №0000361531/0 від 26.02.2007, стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права, а саме пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У справі проведено заміну позивача Підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод»на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дергачівський моторобудівний завод»у звязку з проведеною реорганізацією.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо своєчасності перерахування земельного податку за 2006 рік, за результатами якої складено акт №18/15-335/14312619 від 08.02.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у порушенні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на землю за серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ штрафних санкцій № 0000371531/0 від 26.02.2007 за затримку на 20 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у сумі 417,53 грн., що становить десять відсотків погашеної суми податкового боргу, та №0000361531/0 від 26.02.2007 за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у сумі 2505,18 грн., що становить двадцять відсотків погашеної суми податкового боргу.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до позивача не може бути застосована відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання із земельного податку, передбачена пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки така відповідальність застосовується за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Строки сплати земельного податку встановлюються спеціальним Законом України «Про плату за землю».

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

З преамбули Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2525-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 25 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2525-ХІІ передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2525-ХІІ за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2525-ХІІ та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо превалювання Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2525-ХІІ над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковими.

Разом з тим, згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, узгоджені згідно з розрахунком земельного податку за 2006 рік №1013 від 31.01.2006, за серпень 2006 року платіжним дорученням від 25.09.2006 №405 - 2175,31 грн., квитанції від 27.09.2006 №509449П 1000 грн., платіжним дорученням від 28.09.2006 №407 -1000 грн., за вересень 2006 року розподілено кошти, що надійшли на рахунок УДК листом від 25.10.2006 №261 в сумі 4175,31 грн., за жовтень 2006 року платіжним дорученням від 28.11.2006 №497 - 4175,31 грн., за листопад 2006 року платіжним дорученням від 20.12.2006 №522 4175,31 грн., виконав своє зобовязання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи, що помилковість мотивів задоволення позову не призвела до прийняття неправильного рішення, судова колегія доходить висновку про необхідність залишення їх без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування правильних по суті рішень, оскільки у податкового органу відсутні повноваження самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 11.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

Т.М.Шипуліна