Ухвала суду № 10304287, 23.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. К-15234/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

представники сторін не зявились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства дослідне господарство «Каховське»

на постанову Господарського суду Херсонської області від 25.01.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.06.2007

у справі № 1/374-АП-06

за позовом Каховської обєднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства дослідне господарство «Каховське»

про стягнення заборгованості з податку з доходів найманих фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 25.01.2007, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.06.2007, позовні вимоги Каховської ОДПІ задоволено. Стягнуто з ДП Дослідне господарство «Каховське»Інституту землеробства південного регіону УААН в доход місцевого бюджету заборгованість з податку з доходів найманих фізичних осіб в сумі 68949,78 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Сторони представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2004 ДПДГ «Каховське»подано податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за 3 квартал 2004 року, в якому визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 68949,78 грн. та зазначено про перерахування 18341,80 грн. до бюджету.

Згідно витягів з картки особового рахунку платника 04 та 31 березня 2004 року ДПДГ «Каховське»перераховано до місцевого бюджету Кам'янської сільської ради по 500 грн. (в разом в сумі 1000 грн.), 10.02.2005 - 3000 грн., 28.04.2005 - 3000 грн., 17.08.2005 -10000 грн., 26.09.2006 - 10000 грн., 14.10.0205 - 3586,21 грн., які були зараховані податковим органом в погашення попередньої заборгованості, що виникла станом на 01.01.2004.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що 68949,78 грн. є самостійно узгодженою сумою податкового зобов'язання, яке у встановлені строки не сплачено, і відповідно є податковим боргом та підлягає стягненню з відповідача, який в розумінні пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, відповідальним за сплату податку з доходів фізичних осіб.

Донарахування ж податкових зобов'язань відповідачеві відбулось за довідкою Каховської ОДПІ № 20/172-/00497302 від 28.02.2005 з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2004 та податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2005 №000061702/0, яким відповідно до Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб»визначені основний платіж в сумі 1134,73 грн., з застосуванням штрафної санкції 2269,46 грн., які сплачені відповідачем в повному обсязі. Доказів сплати податкового боргу в розмірі 68949,78 грн. суду не надано.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони зроблені без всебічного і повного зясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

При цьому пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 цього Закону передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування, відповідно до п.20.1 цієї статті, визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, є Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати, такий платник сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання. Крім того, згідно пп. 16.1.2 цього Закону за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб податковому агенту має бути нараховано пеню.

Пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

З огляду на викладене, судам попередніх інстанцій відповідно до предмету позову необхідно було встановити, зокрема, обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу, його правову природу, звітні податкові періоди, за які виникла заборгованість, та повноту вжитих податковим органом заходів з погашення такого боргу, і в залежності від встановленого, вирішити спір по суті.

При цьому слід врахувати, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, у звязку з чим судам необхідно було зясувати за які періоди проведена відповідачем сплата зобовязань платіжними дорученнями, які були спрямовані податковим органом на погашення попередньої заборгованості.

Крім того, за порушення порядку утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, відповідно до ст.163-4 КУпАП посадові особи підприємства несуть адміністративну відповідальність у формі попередження або штрафу в розмірі від 2 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у звязку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства дослідне господарство «Каховське»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 25.01.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.06.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

Т.М.Шипуліна