Постанова № 10304280, 23.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. К-13479/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача: Ясніцької Т.С., Туман Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 06.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007

у справі № 32/410-29/287-А

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 06.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007, позов ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000291606/0 від 05.07.2004 та стягнуто з держбюджету на користь позивача 203 грн. судових витрат.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права, а саме ст.3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та п.п.2, 5 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення без змін.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Явка сторін у судове засідання обовязковою не визнавалась, у звязку з чим підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи судова колегія не знаходить.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питань правильності обчислення та повноти і своєчасності внесення до Державного бюджету рентної плати за газовий конденсат, за результатами якої складено акт №446/16-6/30019775 від 02.07.2004.

Перевіркою встановлено, що наказом по Компанії ДК «Укргазвидобування»№153 від 31.03.2004 було прийнято рішення про нарахування та сплату рентної плати за газовий конденсат самостійно ДК «Укргазвидобування»за місцем реєстрації як платника податку.

Філії ДК «Укргазвидобування»за період з 01.01.2004 по 30.04.2004 видобули та відпустили шляхом відвантаження 218390,367 тонн газового конденсату, не нарахувавши та не сплативши при цьому 22721333,78 грн. рентної плати, порушивши тим самим вимоги ст.3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та п.п.2, 3, 5, 6, 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001.

На підставі акта перевірки СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №0000291606/0 від 05.07.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем рентна плата за газовий конденсат у розмірі 34082000,67 грн., у т.ч. 22721333,78 грн. основний платіж та 11360666,89 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов та визнаючи недійсними рішення податкового органу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свою позицію тим, що при передачі філією газового конденсату для переробки іншій філії не виникає самого факту використання підприємством видобутої сировини, оскільки переробка відбувається в межах одного субєкта господарювання ДК «Укргазвидобування». Субєктний склад платників рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат не визначається їх відношенням до сплати податків, а обумовлений виключно їх юридичним статусом, а тому, оскільки газовий конденсат не передавався позивачем третім особам, а переміщувався виключно в середині однією юридичної особи - ДК «Укргазвидобування»між її структурними підрозділами, то відсутні підстави стверджувати, про здійснення відпуску (продажу) газового конденсату.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Статтею 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 №1344-IVустановлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату (крім видобутку природного газу та газового конденсату із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за природний газ у розмірі 30,6 гривні за 1.000 куб.метрів, за нафту у розмірі 160 гривні за одну тонну і газовий конденсат - у розмірі 104,04 гривні за 1 тонну.

Пунктом 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256 встановлено, що підприємства, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат вносять до державного бюджету рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, що встановлюються державним бюджетом.

Пунктом 5 Порядку визначено, що платниками рентної плати є підприємства, які здійснюють видобуток нафти і природного газу, утім, за рішенням підприємства рентну плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в установах банку.

Згідно із п. 3 Порядку рентна плата включається підприємствами, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат, до оптової відпускної ціни на нафту, товарний природний газ і стабільний газовий конденсат (без податку на додану вартість) на дату їх відпуску.

Відповідно до п. 6 Порядку сума рентної плати за нафту, товарний природний газ і стабільний газовий конденсат визначається нафтогазодобувними підприємствами, виходячи з обсягів відпущених ними нафти, товарного природного газу і стабільного газового конденсату та ставок рентної плати.

Із змісту п. 3 та п. 6 Порядку випливає, що рентна плата визначається підприємством за фактом відпуску (відвантаження) обсягів газового конденсату, датою якого є: для перевезення залізничним транспортом дата оформлення товарно-транспортної накладної на маршрут чи групу вагонів; для транспортування трубопровідним транспортом дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах здавання стабільного газового конденсату.

При цьому, нарахування рентної плати на дату відпуску (відвантаження) газового конденсату не ставиться у залежність від того, хто є субєктом, якому відпускається газовий конденсат, та не ставиться у залежність від підстави та мети відпуску. «Відпуск обсягів газового конденсату»може бути як внутрішнім переміщенням між структурними підрозділами підприємства нафти, товарного природного газу і стабільного газового конденсату з відповідним документальним бухгалтерським оформленням, так і стороннім підприємствам на підставі цивільно-правових договорів.

У звязку з наведеним, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про те, що обовязок щодо сплати рентної плати виникає лише за умови реалізації чи передачі на обробку нафти, газу та газового конденсату іншим субєктам господарювання на підставі цивільно-правових угод.

В подальшому, у зв'язку з неоднозначним розумінням та різним застосуванням деяких положень Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Деякі питання застосування Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 23.12.2004 №1718.

Даною постановою Кабінет Міністрів розяснив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та пунктів 2 і 5 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №256, платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (крім видобутку природного газу з морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) є усі, без винятку, підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату, незалежно від подальшого використання видобутої ними сировини (у тому числі її відпуску чи переробки).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з доводами відповідача про наявність у позивача обовязку у спірний період вносити до державного бюджету рентну плату у встановленому законом розмірі, підставою для обчислення якої є факти відвантаження газового конденсату до перевезення залізничним транспортом або для транспортування трубопровідним транспортом, у звязку з чим визначення податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Господарського суду м.Києва від 06.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 скасувати. Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

Т.М.Шипуліна