Ухвала суду № 10304246, 30.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р. м. КиївК-37533/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Васильєвої К.О.

відповідача 1 Стеценка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 р.

у справі № 2-а-3159/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»

до 1. Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 р., позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 648/23-313 від 16.01.2009 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4746455 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Ерлайт»бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 4746455 грн. Також, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2009 р. про виправлення описки у постанові від 21.05.2009 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ерлайт»судові витрати у сумі 1703,40 грн.

ДПІ у Кіровському районі міста Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.8 п. 7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошує на тому, що однією з обовязкових підстав для підтвердження права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування сум податку є обовязкова фактична сплата податку на додану вартість усіма постачальниками у ланцюгу поставок. Також посилається на порушення судами норм процесуального права: п. 4 ст. 11, ст.86, ст. 159, ч. 1 п. 1 ст.161, ч. 3 п. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, які полягали у неповному зясуванні обставин у справі та неповному дослідженні доказів, недотриманні вимог щодо обґрунтованості судових рішень.

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, належним чином повідомлене про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача 1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька №648/23-313 від 16.01.2009 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4746455 грн. прийнято на підставі акту виїзної позапланової перевірки № 33/23-3/30487486 від 13.01.2009 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4746455 грн. у декларації за жовтень 2008 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 27.11.2008 р. № 69935.

Підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування за жовтень 2008 року податкова інспекція визначає неможливість підтвердження сплати постачальниками товару у ланцюгу постачання податку у звязку з незнаходження окремих з них за місцем реєстрації, визнанням окремих з них банкрутами та їх ліквідацією.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зменшення податковим органом позивачеві суми бюджетного відшкодування та наявності підстав для стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідвердження зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання у звязку з незнаходження окремих з них за місцем реєстрації, визнанням окремих постачальників у ланцюгу постачання банкрутами та їх ліквідацією не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робі, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у звязку з чим касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко