Ухвала суду № 10304203, 30.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р. м. КиївК-11267/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р.

у справі № 8/373-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУА-БІЛ»

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про скасування актів індивідуальної дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006 р. позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововоронцовської МДПІ № 0000182801/0 від 30.05.2006 р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в частині застосування штрафу в сумі 33390,30 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. постанову суду першої станції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ «ЛУА-БІЛ»задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000172801/0 від 30.05.2006 р. та № 0000182801/0 від 30.05.2006 р.

Нововоронцовська МДПІ Херсонської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права: п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 30.05.2006 р. № 17-23-03582020 за період з 01.01.2004 р. по 31.03.206 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 та п. 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР. Порушення полягало у тому, що позивач неправильно визначив приріст (убуток) товарно-матеріальних цінностей у розрізі податкових періодів. Вказані порушення позивач виправив самостійно в річній декорації з податку на прибуток за 2004 рік, але штрафну санкцію в розмірі 5 % не нарахував.

Також зафіксовано порушення позивачем вимог п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що підприємством на день анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість при переході на спрощену систему оподаткування за ставкою 10 % з 01.07.2005 р., не визнано умовного продажу залишку основних фондів групи № 2 в частині збільшення балансової вартості за рахунок віднесення запчастин на модернізацію, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 13747,02 грн. за червень 2005 року. При цьому, податкова інспекція встановила, що з квітня 2004 року по червень 2005 року позивач придбавав запасні частини на технічні засоби, формуючи при цьому податковий кредит з податку на додану вартість. Запасні частини використані на модернізацію транспортних засобів, що призвело до збільшення вартості цих транспортних засобів на вартість запасних частин, на яку нараховувалась амортизація.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182801/0 від 30.05.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання щ податку на прибуток у сумі 3968,18 грн., в тому числі 385,25 грн. основного платежу та 3582,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0000172801/0 від 30.05.2006 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 20620,53 грн., в тому числі 13747,02 грн. основного платежу та 6873,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Застосовуючи податковим повідомленням-рішенням № 0000182801/0 від 30.05.2006 р. штрафні санкції в сумі 3582,93 грн. при визначенні основного платежу з податку на прибуток в сумі 385,25 грн., податкова інспекція виходила з того, що граничні розміри штрафу, визначені п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, застосовуються окремо щодо кожної недоплати і в цілому можуть перевищувати загальний розмір донарахованої суми податкового зобовязання.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції стосовно неправомірності застосування податковою інспекцією штрафних санкцій у визначеному нею порядку, оскільки нарахування штрафних санкцій окремо щодо кожної недоплати, що призводить до перевищення загального розміру донарахованої суми податкового зобовязання з основного платежу, суперечить вимогам п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.

Зі змісту п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону випливає, що розмір штрафу, який платник податків зобов'язаний сплатити (десять відсотків), законодавцем ставиться в залежність від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але такий розмір не може перевищувати п'ятдесяти відсотків суми недоплати сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, висновок суду про те, що штраф не може перевищувати 192,63 грн., що становить 50 % від суми самостійно донарахованої контролюючим органом суми податкового зобовязання (385,25 грн.), є правильним, відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення № 0000182801/0 від 30.05.2006 р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 33390,30 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з такою позицією суду першої інстанції, але необґрунтовано скасував постанову суду у цій частині з прийняттям також самого рішення у цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000172801/0 від 30.05.2006 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 20620,53 грн., в тому числі 13747,02 грн. основного платежу та 6873,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з постановою суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення.

За вимогами абзацу девятнадцятого пункту 9.8 сатті. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться основні фонди, на частину яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобовязаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, які свідчать про те, що позивач при придбанні запасних частин на технічні засоби формував податковий кредит з податку на додану вартість. Запасні частини використав на модернізацію транспортних засобів, що призвело до збільшення вартості цих транспортних засобів на вартість запасних частин, на яку нараховувалась амортизація. Виходячи з цих обставин, висновок суду першої інстанції про те, що збільшення податкових зобовязань має компенсувати попередньо відображений платником податковий кредит з придбання запасних частин, які використовувались для модернізації транспортних засобів (основних фондів) і таким чином, збільшували їх вартість, є обґрунтованим.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах законодавства та не узгоджуються з обставинами справи, у звязку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко