Ухвала суду № 10304102, 23.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. м. КиївК-14415/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Шипуліної Т.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представника

позивача Шаповал Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р.

у справі № 34-23/232-05-7126А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Полімер-Центр»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 06.04.2007 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.03.2005 р. №0001342301/0 та № 0001332301/0.

ДПІ у Київському районі м. Одеси подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову першої інстанції. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту 100 % сплачених сум податку при імпорті товару з країни, яка визначена офшорною зоною, прямо суперечать таким нормам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 04.03.2005 р. № 516/2310/32431849/54 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту 100 % сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті товару від нерезидента, який має офшорний статус, тоді як сума податку на додану вартість, сплачена підприємством при ввезенні такого товару на митну територію України, відноситься до складу податкового кредиту лише в частині вартості, яка належить до складу валових витрат, тобто у розмірі 85 %.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення від 05.03.2005 р. № 0001342301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2004 року на суму 1127 грн., за березень 2004 року на суму 164 грн., за червень 2004 року на суму 4610 грн., за липень 2004 року на суму 15293 грн. та № 0001332301/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 55519 грн. та штрафних санкцій в сумі 27760 грн.

Імпорт товару здійснений на виконання контракту № Н-02-04 від 01.12.2003р. з додатковими до нього угодами, укладеного між позивачем (покупцем) та компанією «High Tech Industry Inc»Republic of Panama (продавець) на підставі ВМД, згідно з якими фактурна вартість товару становить 2405238 грн.

Оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі з валютного рахунку на рахунок компанії «High Tech Industry Inc»на загальну суму 313360,36 дол. США, що становить 1666257,55 грн.

При ввезені товару на митну територію України по вказаним в акті перевірки ВМД позивачем сплачено податок на додану вартість у повному обсязі, про що свідчить відмітка митниці на ВМД.

Відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон»від 24.02.2003 р. № 77-р, у редакції, чинній на час здійснення розрахунків,країна Панама входила до Переліку офшорних зон.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції про те, що у разі імпортування товару з країни з офшорним статусом, сума податку на додану вартість, сплачена підприємством при ввезені такого товару на митну територію України, може бути віднесена до складу податкового кредиту лише у частині вартості, яка відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), тобто, у даному випадку, у розмірі 85 %.

Така позиція ґрунтується на положеннях підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній до внесення Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), з яких випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та на положеннях абзаців першого та другого пункту 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (із змінами, внесенимизгідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV), за якими, у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував вимоги п.п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якими позивач мав право віднести до складу валових витрат витрати на придбання товару від нерезидента з країни, яка була визнана офшорною зоною, лише у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг), відповідно, в силу вимог п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мав право віднести до складу податкового кредиту тільки ті суми податку на додану вартість, які були сплачені у зв'язку з придбанням тих товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах законодавства та не узгоджуються з обставинами справи, у звязку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Одеської області від 06.04.2007 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

Т.М. Шипуліна