Ухвала суду № 10304005, 10.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р. м. КиївК-20325/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Завалишина Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові

на постанову господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року

у справі № 5/902-28/140А

за позовом Державного територіально галузевого обєднання «Львівська залізниця»

до Державної податкової інспекції у місті Львові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне територіально галузеве обєднання «Львівська залізниця»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 20 листопада 2006 року № 612301/0/19558/23-0, від 01 лютого 2007 року № 612301/1/1786, від 19 квітня 2007 року № 612301/2/7035 в частині донарахування 58848,24 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2007 року № 6142301/0/7036 (в редакції уточнення позовних вимог № НПЕ-10/120 від 10 вересня 2007 року).

Постановою господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 20 листопада 2006 року № 612301/0/19558/23-0 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 38972,83 грн. основного платежу та 19486,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 01 лютого 2007 року № 612301/1/1786 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 38972,83 грн. основного платежу та 15797,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 19 квітня 2007 року № 612301/2/7035 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 38972,83 грн. основного платежу та 15797,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 19 квітня 2007 року № 6142301/0/7036, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 3688,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДТГО «Львівська залізниця»2,13 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року постанову господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця», посилаючись на те, що постанова господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Львові провела виїзну планову документальну перевірку ДТГО «Львівська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої було складено акт віл 20 листопада 2006 року № 14/23-0/01059900.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість у сумі 44530,00 грн.

20 листопада 2006 року ДПІ у м. Львові на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 612301/0/19558/23-0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДТГО «Львівська залізниця»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 70483,50 грн., з яких 44530,00 грн. основний платіж, 25953,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПІ у м. Львові від 29 січня 2007 року № 1437/25-0 «Про результати розгляду первинної скарги»було частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 612301/0/19558/23-0 20 листопада 2006 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 3688,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

01 лютого 2007 року ДПІ у м. Львові на підставі акта перевірки та рішення від 29 січня 2007 року № 1437/25-0 «Про результати розгляду первинної скарги»прийняла податкове повідомлення-рішення № 612301/1/1786, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДТГО «Львівська залізниця»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 66795,00 грн., з яких 44530,00 грн. основний платіж, 22265,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10 квітня 2007 року № 6822/10/25-005/369 «Про результати розгляду повторної скарги»було скасовано рішення ДПІ у м. Львові від 29 січня 2007 року № 1437/25-0 «Про результати розгляду первинної скарги»в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 612301/0/19558/23-0 20 листопада 2006 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 3688,50 грн. та залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 612301/0/19558/23-0 20 листопада 2006 року, а скаргу ДТГО «Львівська залізниця»- без задоволення.

19 квітня 2007 року ДПІ у м. Львові на підставі акта перевірки та рішення ДПА у Львівській області від 10 квітня 2007 року № 6822/10/25-005/369 «Про результати розгляду повторної скарги»прийняла податкове повідомлення-рішення № 612301/2/7035, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДТГО «Львівська залізниця»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 66795,00 грн., з яких 44530,00 грн. основний платіж, 22265,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 6142301/0/7036, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДТГО «Львівська залізниця»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3688,50 грн., з яких 3688,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 38972,83 грн. основного платежу та 19486,41 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Тернопільської дирекцією залізничних перевезень було отримано від ТОВ «Західенерго»видаткову накладну від 25 травня 2005 року та податкову накладну від 25 травня 2005 року № 505/25-01 на суму 1911,84 грн. (в т.ч. ПДВ 318,64 грн.) за товар лінолеум, який Тернопільська дирекція залізничних перевезень оплатила згідно платіжного доручення від 25 травня 2005 року та відобразила суму податку на додану вартість у розмірі 318,64 грн. у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2005 року.

Також, матеріали справи містять накладні та податкові накладні на загальну суму 7329,00 грн., перелік яких наведено у акті перевірки, виписані ПП «Транстехмаш», ТОВ «Інтеграл», ПП «Багро»та ПП «Матрікс»про поставку товарно-матеріальних цінностей Вагонному депо Тернопіль.

З матеріалів справи вбачається, що Вагонне депо Тернопіль оплатило та оприбуткувало вказані товарно-матеріальні цінності, про що свідчать первинні бухгалтерські документи платіжні доручення, акти приймання матеріалів, лімітно-забірні картки.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання податкового органу на не встановлення фактів перерахування коштів ТОВ «Західенерго»своїм постачальникам за номенклатуру товарів, які реалізовані Тернопільській дирекції залізничних перевезень, та на не встановлення фактів перерахування коштів ПП «Транстехмаш», ТОВ «Інтеграл», ПП «Багро»та ПП «Матрікс»своїм постачальникам за номенклатуру товарів, які реалізовані Вагонному депо Тернопіль, є безпідставними, оскільки покупець не може нести відповідальність за можливі неправомірні дії продавця чи його постачальників.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність визначення податковим органом платнику податку завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 318,64 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 159,50 грн., а також про безпідставність визначення податковим органом платнику податку завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 7329,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3644,50 грн.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено особу, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 24 вересня 1997 року № 1056 «Про безкоштовну передачу рухомого складу залізничного транспорту та визначення осіб, відповідальних за внесення податку на додану вартість до бюджету з об'єктів оподаткування на залізничному транспорті»встановив, що особи, відповідальні за внесення податку на додану вартість в бюджет з обєктів оподаткування на залізничному транспорті, визначаються Міністерством транспорту по узгодженню з Державною податковою адміністрацією.

Наказом від 08 грудня 1997 року № 416 Міністерство транспорту України по узгодженню з Державною податковою адміністрацією України визначено, що управління залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Придніпровська, Південно-Західна та Південна) є особами, відповідальними за внесення податку на додану вартість до бюджету з обєктів оподаткування на залізничному транспорті підприємствами, що входять в склад управління залізниць, та виконують роботи (надають послуги підсобно-допоміжної діяльності), повязані з основною діяльністю залізничного транспорту, ведуть бухгалтерский облік і подають статистичну звітність окремо за такою основною діяльністю з вказівкою виду діяльності «Основна діяльність підприємств залізничного транспорту».

Згідно записів аналітичного обліку по бухгалтерських операціях за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року дистанції колії Підзамче вартість безкоштовно наданих квитків склала 95456,00 грн. (в т.ч. 15408,83 грн.).

Як вбачається з записів аналітичного обліку фінансово-економічної служби залізниці (Дт рах. 7195 Кт рах. 6411, 22 дохід за безкоштовний проїзд, 2 податкове зобовязання НФБ) сума податку на додану вартість по безкоштовних квитках всіх підрозділів залізниці була включена до податкових зобовязань позивача по податку на додану вартість фінансово-економічною службою залізниці.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність визначення податковим органом платнику податків суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 15409,83 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 7704,92 грн.

Операції платників податку, які є обєктом оподаткування, визначені в пункті 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, компенсація, отримана від працівників Чернівецької дистанції захисних лісонасаджень, за невиявлену самовільну рубку деревини у травні та вересні 2005 року на загальну суму 39,00 грн. не підпадає під ознаки операції з поставки товарів, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність визначення податковим органом платнику податків суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 39,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 19,50 грн.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані ТОВ «Агро-Союз-Луцьк»Вагонному депо Ковель № 00839 від 21 квітня 2005 року на суму 480,05 грн. (в т.ч. ПДВ 80,01 грн.) та № 00916 від 17 травня 2005 року на суму 57,15 грн. (в т.ч. ПДВ 9,53 грн.).

Так, податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, та містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладних відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість, а незначні недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними, а тому не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність визначення податковим органом платнику податків суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 90,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 45,00 грн.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно даних Головної книги підрозділу Енергозбут по рахунку 681 «Розрахунки за авансами»станом на 01 грудня 2005 року сума авансів підрозділу Енерогозбут склала 467039,76 грн., а на кінець місяця 561753,67 грн. Різниця за грудень місяць становить 94713,91 грн. (в т.ч. ПДВ 15785,65 грн.), що також підтверджується довідкою підрозділу Енерогозбут про суми одержаних авансів за липень , жовтень, листопад та грудень 2005 року.

Так, різниця авансів за попередні місяці липень, жовтень, листопад 2005 року мала відємне значення і по рахунку 6411 станом на 01 грудня 2005 року по податку на додану вартість рахувався дебетовий залишок, який перевищував суму податку на додану вартість, яка підлягала до сплати у грудні 2005 року, а отже сума податку на додану вартість у розмірі 15785,65 грн. була включена позивачем до податкових зобовязань за попередні періоди, тобто підрозділом Енергозбут було відображено, а позивачем сплачено більшу суму, ніж фактично нараховано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 38972,83 грн. основного платежу та 19486,41 грн. штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Львові підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 18 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ А.О. Рибченко

______ Т.М. Шипуліна