Ухвала суду № 10304002, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-14221/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Сичова О.О.,

представника відповідача Луганець І.І.,

представника третьої особи Грембовського В.О.,

представника прокуратури Турова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2007 року

у справі № 46/465-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у місті Києві

за участю прокурора Голосіївського району міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Електромонтаж»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року, № 0000192310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000452310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000652310/0 від 29 серпня 2006 року; зобовязання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести коригування особового рахунку ЗАТ «Електромонтаж» та видати акт звірки з податку на додану вартість та податку на прибуток, про що видати відповідний наказ.

Постановою господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення рішень № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року, № 0000192310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000452310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000652310/0 від 29 серпня 2006 року. Зобовязано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести коригування особового рахунку ЗАТ «Електромонтаж»та видати акти звірки з податку на додану вартість та податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Електромонтаж»13,60 грн. державного мита.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2007 року постанову господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з урахуванням змін до касаційної скарги, заявлених представником відповідача у судовому засіданні 17 червня 2010 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2007 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача третьої особи та прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «Електромонтаж»за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 159/1-23-03-01417446 від 24 березня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованого валового доходу за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог пунктів 5.2 5.5, 5.9, 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованої суми валових витрат за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 621873,00 грн.

10 квітня 2006 року на підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1119347,40 грн., з яких 621873,00 грн. основний платіж, 497474,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги»було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та донараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 32211,30 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж»залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2138/10/25-114 від 21 серпня 2006 року «Про результати розгляду скарги»було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року Про результати розгляду первинної скарги»в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310921,50 грн. на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість на 332545,40 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж»залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий кредит позивача сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, Закон України «Про податок на додану вартість»чи будь-який інший нормативний акт не зобовязує покупця перевіряти достовірність зазначених у податкових накладних даних, в звязку з чим позивач не несе відповідальності за порушення контрагентами вимог податкового законодавства. При цьому, в рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не спростовані доводи позивача, що на час укладання та виконання господарських зобовязань між позивачем та його контрагентами останні були включені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з абзацом 4 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 1330847,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 621783,00 грн., виникло, зокрема, у результаті неправомірного віднесення ЗАТ «Електромонтаж»до складу валових витрат сум, перерахованих ПП «ЗМВ-Сервіс», ПП «Укрпостач», ТОВ «Арсенал-Центр»у розмірі 6654233,33 грн.

Так, в акті перевірки вказано, що рішенням господарського суду Одеської області від 22 квітня 2005 року було припинено юридичну особу ПП «ЗМВ-Сервіс», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 122 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ЗМВ-Сервіс»з 22 квітня 2005 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ПП «Укрпостач», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04 жовтня 2005 року № 143 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Укрпостач»з 22 грудня 2004 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ТОВ «Арсенал-Центр», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 123 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Арсенал-Центр».

Також, в акті перевірки було встановлено, що на підставі договору комісії № 39, укладеного 02 грудня 2004 року між позивачем та ТОВ «Мірта», останнім згідно звітів комісіонера від 02 березня 2005 року, від 29 квітня 2005 року, від 08 червня 2005 року та від 30 квітня 2005 року було реалізовано товари, які належать позивачу, на загальну суму 357071,40 грн., в т.ч. податок на додану вартість 59511,90 грн.

Згідно податкових накладних від 03 березня 2005 року № 50, від 11 березня 2005 року № 52, від 12 квітня 2005 року № 82, від 08 червня 2005 року № 130 ТОВ «Мірта»на підставі вказаного вище договору комісії реалізувало товари позивача на загальну суму 290051,60 грн., в т.ч. податок на додану вартість 48341,93 грн.

Згідно додаткової угоди від 16 червня 2005 року № 1 до договору комісії № 39 від 02 грудня 2004 року, вказаний договір було розірвано, а 21 червня 2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ «Мірта»повернуло залишки товарів ЗАТ «Електромонтаж».

При цьому, як зазначено в акті перевірки, рішенням господарського суду Одеської області від 06 червня 2005 року було припинено юридичну особу ТОВ «Мірта», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06 червня 2005 року № 154 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мірта»з 06 червня 2005 року.

Також, в акті перевірки було встановлено, що товар, який знаходиться на балансі ЗАТ «Електромонтаж»на загальну суму 7659328,04 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1276554,67 грн., позивач згідно договору комісії від 21 червня 2005 року № 40/06-К передав ТОВ «Ресурс С-К»для реалізації за комісійну винагороду. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2005 року вказаний договір діє до 31 грудня 2006 року.

Згідно податкових накладних від 24 червня 2005 року № 142, від 29 червня 2005 року № 144, від 31 грудня 2005 року № 267 ТОВ «Ресурс С-К»реалізувало товари позивача на загальну суму 160032,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 26672,00 грн.

Так, співробітниками ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Ресурс С-К»- м. Одеса, вул. Відрадна, 15, для перевірки наявності складських приміщень та підтвердження фактичної наявності товару ЗАТ «Електромонтаж», за результатами якого було складено акт, яким встановлено, що з 18 вересня 2005 року по 14 березня 2006 року посадові або уповноважені особи ТОВ «Ресурс С-К»за даною адресою не перебували, договори оренди складських приміщень з власником приміщень за даною адресою не укладались, товарно-матеріальні цінності на відповідальне зберігання власнику приміщення Одеському УВО УТОС ТОВ «Ресурс С-К»не передавались. При цьому, також було встановлено, що орендна плата відповідно до договору оренди нежилих приміщень № 05/17, укладеного між ТОВ «Ресурс С-К»та Одеським УВО УТОС, ТОВ «Ресурс С-К»сплачується щоквартально авансовими внесками на розрахунковий рахунок орендодавця - Одеського УВО УТОС.

Крім іншого, матеріали справи містять ухвалу господарського суду міста Києва від 30 січня 2007 року про відкриття провадження у справі № 11/43-А за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ЗАТ «Електромонтаж», ПП «ЗМВ-Сервіс»про визнання угоди недійсною. З позовної заяви № 7298/9/10-102 від 15 грудня 2006 року, за якою було відкрито провадження, вбачається, що предметом розгляду у вказаній справі є договір на ремонтно-відновлювальні роботи № 7/06 від 04 червня 2004 року, укладений між ЗАТ «Електромонтаж»та ПП «ЗМВ-Сервіс».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не встановили, чи знаходилися на момент укладання угод та виконання господарських зобовязань за угодами ПП «ЗМВ-Сервіс», ПП «Укрпостач», ТОВ «Арсенал-Центр», ТОВ «Мірта»в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України у розумінні частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», чи відповідають податкові накладні, видані вказаними підприємствами позивачу, вимогам підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чи не була визнана недійсною цивільно-правова угода, укладена між позивачем та ПП «ЗМВ-Сервіс», чи передавалися фактично товари, які належать позивачу, ТОВ «Ресурс С-К», та фактичну наявність товару, що знаходилася на балансі позивача.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, суду першої інстанції при вирішенні питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року слід також врахувати, що згідно підпункту «б»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2138/10/25-114 від 21 серпня 2006 року «Про результати розгляду скарги».

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А Усенко

________ Т.М. Шипуліна