Ухвала суду № 10303988, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-23194/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Васильченка О.В.,

представника відповідача Костріци С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року

у справі № 32/45-А

за позовом Акціонерного комерційного банку «Промислово фінансовий банк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерний комерційний банк «Промислово фінансовий банк»(далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000492320/0 від 30 листопада 2006 року та № 0000492320/1 від 09 січня 2007 року; визнання протиправним та скасування рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29 грудня 2006 року № 12589/10-15-153 «Про результати розгляду первинної скарги»; визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 24 січня 2007 року № 1/17 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05 лютого 2007 року № 06-1167-000496).

Постановою господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000492320/0 від 30 листопада 2006 року, яким АКБ «Промислово фінансовий банк»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 7131395,16 грн., в тому числі основний платіж 3593090,71 грн. та 3538304,45 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29 грудня 2006 року № 12589/10-15-153 «Про результати розгляду первинної скарги». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000492320/1 від 09 січня 2007 року, яким АКБ «Промислово фінансовий банк»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 7131395,16 грн., в тому числі основний платіж 3593090,71 грн. та 3538304,45 грн. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 24 січня 2007 року № 1/17. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АКБ «Промислово фінансовий банк»3,40 грн. судового збору та 6204,00 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року постанову господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела виїзну планову документальну перевірку АКБ «Промислово фінансовий банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 17 листопада 2006 року № 365/2320/25292831.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 з урахуванням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 15 перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток у розмірі 3593090,71 грн.

30 листопада 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000492320/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила АКБ «Промислово фінансовий банк»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток банківських організацій у розмірі 7131395,16 грн., з яких 3593090,71 грн. основний платіж, 3538304,45 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29 грудня 2006 року № 12589/10-15-153 «Про результати розгляду первинної скарги»його скаргу було залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідачем 09 січня 2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492320/1 на аналогічні суми нарахувань.

24 січня 2007 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП направила позивачу першу податкову вимогу № 1/17.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, з посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 вересня 2007 року № 2673/2674/2675, виходили з того, що податковим органом не було доведено, що ЗАТ СП «Фобос»було повязаною особою при укладанні та виконанні договору продажу цінних паперів від 29 грудня 2004 року № К1878;42Т, а податковим органом не було доведено, що донарахування податкового зобовязання було здійснено за непрямими методами; сума витрат банку у 2005 році на поліпшення основних фондів 1 групи за обєктами, що орендуються, в розмірі 107998,00 грн. не перевищувала 10% сукупної вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду; списання суми боргу у розмірі 13582739,31 грн. за кредитами, класифікованими як «безнадійні»за методикою, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 279 від 06 липня 2000 року, на позабалансовий рахунок, не є підставою для збільшення валового доходу банку у податковому обліку підприємства на вказану суму; сума податку на додану вартість у розмірі 108442,50 грн., сплачена у вартості придбаних позивачем легкових автомобілів підлягала віднесенню на збільшення балансової вартості основних фондів 2 групи та відповідно підлягала амортизації у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; при переході на консолідований порядок сплати податку на прибуток зберігається порядок визначення амортизаційних відрахувань по основних фондах, що придбані Кременчуцькою філією АКБ «Промислово фінансовий банк»; відсутнє нормативне та документальне підтвердження необхідності проведення позивачем коригування валових витрат в податковій звітності по податку на прибуток за IV квартал 2002 року відповідно до акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 09 жовтня 2003 року № 434/23-2/125/25292831 шляхом зменшення відємного результату обєкта оподаткування податком на прибуток на 615700,00 грн.; відсутні підставм направлення податковим органом позивачу першої податкової вимоги № 1/17 від 24 січня 2007 року, оскільки податкове зобовязання з податку на прибуток, визначене спірними податковими повідомленнями-рішеннями, не вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу цінних паперів від 29 грудня 2004 року № К1878;42Т АКБ «Промислово фінансовий банк»продав ЗАТ Українсько-Бельгійське СП «Фобос»акції ВАТ «Укрнафтогазпереробка»в кількості 24739500,00 штук на загальну суму 5844706,87 грн. Вказані акції були придбані позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20 вересня 2004 року № Т1210;9ТК у ТОВ «Он-лайн капітал»за ціною 6174875,00 грн.

Згідно інформації, вказаної у листі ТОВ «Статус-реєстр»від 18 грудня 2006 року № 141 на звернення АКБ «Промислово фінансовий банк», ЗАТ Українсько-Бельгійське СП «Фобос»та ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»станом на 29 грудня 2004 року до складу акціонерів АКБ «Промислово фінансовий банк»не входили.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язана особа - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Поширення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не означає зміну підстав для застосування податковим органом звичайних цін чи непрямих методів, визначених законом, зокрема підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для застосування непрямих методів.

Оскільки контролюючий орган був вправі визначити податкове зобов'язання позивача за вказаною операцією за непрямими методами лише з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті, суди відповідно до встановлених обставин справи дійшли правильного висновку про те, що податковим органом не було доведено порушення позивачем податкового законодавства при оподаткуванні доходу, отриманого за договором № К1878;42Т, укладеним 29 грудня 2004 року із ЗАТ Українсько-Бельгійське СП «Фобос», а податковим органом не було доведено, що донарахування податкового зобовязання було здійснено за непрямими методами, в звязку з чим у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання у сумі 6519,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, витрати у сумі 107998,00 грн. були понесені позивачем на оплату ремонтних робіт у приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 та м. Київ, вул Московська, 26, орендованих позивачем згідно договору оренди № 336/02-3Ю від 02 січня 2002 року із ЗАТ «Нафтохімік»та договору оренди державного майна № А/76-187-98 із ДП «Завод «Арсенал»відповідно.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Згідно абзацу 1 підпункту 8.7.1 статті 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Разом з цим, пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV) було встановлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Зі змісту норм пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під обєктами основних фондів платника податку слід розуміти матеріальні цінності, що придбаваються ним за рахунок витрат такого платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Отже пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV) не встановлено порядок визначення максимального розміру витрат на поліпшення орендованих основних фондів 1 групи та, відповідно, порядок визначення максимального розміру витрат на поліпшення орендованих платником податку обєктів основних фондів 1 групи, що можуть бути віднесені до валових витрат платника податку, у 2005 році регулювався підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 вересня 2007 року №2673/2674/2675 сума витрат позивача у 2005 році в розмірі 107998,00 грн. є витратами на поліпшення основних фондів 1 групи за обєктами, що орендуються. Максимальний розмір витрат на поліпшення орендованих платником податку обєктів основних фондів 1 групи, який може бути відображений у складі валових витрат у 2005 році, складає 693500,00 грн., оскільки відповідно до таблиці 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат»додатку Р1 декларації з податку на прибуток за 2005 рік, сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів АКБ «Промислово фінансовий банк»складала 6935200,00 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 26999,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Спостережною радою АКБ «Промислово фінансовий банк»були прийняті рішення про надання згоди на списання з балансу за рахунок створення страхових резервів безнадійної заборгованості за кредитами, наданими позивачем ТОВ «Лілея», ДП «Протек-Інвест», ЗАТ СП «Укрсібтрансавіа», ТОВ «Лаворо», ТОВ «Славута», ЗАТ «Укртатнафта»в загальній сумі, що еквівалентна 13582739,32 грн. (протоколи № 32-к від 24 червня 2005 року та № 55-к від 31 жовтня 2005 року). Згідно пункту 2 вказаних протоколів облік за списаною заборгованістю має бути перенесений на відповідні позабалансові рахунки. Крім того, було вирішено активізувати дії щодо можливості одержання коштів за рахунок майна боржників, провести всі необхідні процедури щодо визнання боржників банкрутами (пункт 3 вказаних протоколів).

Відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до його господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 10 відсотків (до 25 березня 2005 року 20%) від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Так, бухгалтерський облік страхового резерву для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, а також відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву регулюється іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Згідно пункту 1.10 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06 липня 2000 року № 279, безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Отже, порядок створення страхового резерву в податковому обліку суттєво відрізняється від порядку формування резерву під нестандарту заборгованість у фінансовому (бухгалтерському) обліку відповідно до вказаної вище постанови Правління Національного банку України від 06 липня 2000 року № 279.

Відповідно до підпункту 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 вересня 2007 року № 2673/2674/2675 встановлено, що зазначене у висновку акту перевірки заниження позивачем валових доходів на 13582739,32 грн., у тому числі за ІІ квартал 2005 року 4180000,00 грн., IV квартал 2005 року 9402739,32 грн., у звязку зі списанням заборгованості по кредитам згідно кредитних договорів, укладених АКБ «Промислово фінансовий банк»з ТОВ «Лілея», ДП «Протек-Інвест», ЗАТ СП «Укрсібтрансавіа», ТОВ «Лаворо», ТОВ «Славута», ЗАТ «Укртатнафта»за рахунок страхового резерву, нормативно та документально не підтверджується. Також, у висновку зазначено, що висновки ревізорів щодо списання заборгованості за рахунок страхового резерву, зокрема, щодо завищення страхового резерву для цілей податкового обліку, ґрунтуються на даних не податкового, а фінансового обліку резерву під кредитні ризики.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3395684,83 грн.

Як вбачається з акту перевірки, завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 35560,00 грн. є наслідком віднесення АКБ «Промислово фінансовий банк»до балансової вартості основних фондів 2 групи вартості придбаних транспортних засобів у сумі 650655,00 грн., яка включає в себе суму податку на додану вартість у розмірі 108442,50 грн., який сплачений при придбанні легкових автомобілів.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Згідно абзацу 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів визначено у пункті 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Разом з цим, абзацом 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

З огляду на викладене, сплачена у вартості придбаних позивачем легкових автомобілів сума податку на додану вартість у розмірі 108442,50 грн. підлягала віднесенню на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2 та, відповідно, підлягала амортизації в порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, висновки податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 35560,00 грн. не відповідають нормам чинного законодавства.

Як вбачається з акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області за результатами перевірки філії АКБ «Промислово фінансовий банк»у м. Кременчуці було складено акт від 09 листопада 2006 року № 620/22-021/25173339, згідно якого податковим органом було встановлено завищення Кременчуцькою філією АКБ «Промислово фінансовий банк» за період з І кварталу 2005 року по ІІ квартал 2006 року амортизаційних відрахувань на суму 4466,05 грн. та заниження на суму 178,69 грн. внаслідок того, що в обліку Кременчуцької філії АКБ «Промислово фінансовий банк»банкомати марки DEC WB-21, BQ-3410 та сервера Digital Prioris XL 6200 було віднесено до балансової вартості 4 групи основних фондів, замість 2 групи основних фондів.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до 4 групи основних фондів відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до пункту 15 Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»»норми амортизаційних відрахувань, встановлені цим Законом для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються починаючи з 1 січня 2004 року, а частиною 2 цього пункту встановлено, що до основних фондів групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку).

Отже, вказані банкомати та сервер є основними фондами в розумінні абзацу 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відносяться до 4 групи основних фондів, а витрати на їх придбання підлягають амортизації згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Придбання та введення в експлуатацію Кременчуцькою філією АКБ «Промислово фінансовий банк»банкоматів марки DEC WB-21, BQ-3410 та сервера Digital Prioris XL 6200 оформлено актами приймання-передачі № 08/09 від 08 вересня 2003 року, № 15/09-01 від 15 вересня 2003 року, № 10/12 від 10 грудня 2003 року за підписами уповноважених представників АКБ «Промислово фінансовий банк»та Кременчуцької філії АКБ «Промислово фінансовий банк»та актами приймання-передачі від 23 вересня 2003 року, від 21 жовтня 2003 року та від 10 грудня 2003 року за підписами за підписами уповноважених представників Кременчуцької філії АКБ «Промислово фінансовий банк».

Висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 вересня 2007 року № 2673/2674/2675 встановлено, що за вказані банкомати марки DEC WB-21, BQ-3410 та сервер Digital Prioris XL 6200, отримані Кременчуцькою філією АКБ «Промислово фінансовий банк», у 2003 році була здійснена компенсація їх вартості постачальнику - АКБ «Промислово фінансовий банк»у сумі 85631,77 грн., а отже витрати на придбання вказаних вище основних фондів у сумі 85631,77 грн. підлягали амортизації у бухгалтерському (фінансовому) обліку Кременчуцької філії АКБ «Промислово фінансовий банк»відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, до 01 січня 2005 року Кременчуцька філія АКБ «Промислово фінансовий банк»була самостійним платником податку.

З 01 січня 2005 року АКБ «Промислово фінансовий банк»сплачує податок на прибуток консолідовано.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті при консолідованому порядку сплати, регулюється абзацами 2 5 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до абзацу 3 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Отже, при переході на консолідований порядок сплати податку на прибуток зберігається порядок визначення амортизаційних відрахувань по основних фондах, що набуті (придбані) філією до переходу на сплату консолідованого податку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність доводів податкового органу про завищення позивачем року амортизаційних відрахувань на суму 4466,05 грн. та заниження на суму 178,69 грн. та відсутність правових підстав для визначення позивачу податкового зобовязання за цим фактом.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем не було проведено коригування валових доходів та валових витрат в податковій звітності по податку на прибуток за IV квартал 2002 року відповідно до акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 09 жовтня 2003 року № 434/23-2/125/25292831 шляхом зменшення відємного результату обєкта оподаткування податком на прибуток на 615700,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 29 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, у справі № 33/304 за позовом року АКБ «Промислово фінансовий банк»до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ДПА у м. Києві, ДПА України, позов задоволено частково визнано недійсним, зокрема, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 07 травня 2004 року № 0000212302/3 про визначення АКБ «Промислово фінансовий банк»суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1980560,00 грн., в т.ч. 990280,00 грн. основний платіж, 990280,00 грн. штрафні санкції. З мотивувальної частини рішення вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акта СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 09 жовтня 2003 року № 434/23-2/125/25292831.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 вересня 2007 року № 2673/2674/2675 встановлено, що невідображення АКБ «Промислово фінансовий банк»зменшення відємного результату обєкта оподаткування податком на прибуток в декларації з податку на прибуток за IV квартал 2002 року у сумі 615700,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно визначено позивачу податкове зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 7131395,16 грн., в тому числі 3593090,71 грн. основного платежу та 3593090,71 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а отже вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000492320/0 від 30 листопада 2006 року та № 0000492320/1 від 09 січня 2007 року та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29 грудня 2006 року № 12589/10-15-153 «Про результати розгляду первинної скарги»є обґрунтованими.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність направлення податковим органом позивачу першої податкової вимоги № 1/17 від 24 січня 2007 року, оскільки податкове зобовязання з податку на прибуток, визначене спірними податковими повідомленнями-рішеннями, не вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивач звернувся до суду із дотриманням встановленого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строку адміністративного оскарження.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 15 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна