Ухвала суду № 10303831, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-16805/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 у справі № 15/21-07-129А господарського суду Одеської області

за позовом кредитної спілки «Придунавя»

до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції

за участю прокурора Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.03.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, позов кредитної спілки (КС) «Придунавя»задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області від 09.01.2007 № 0000252200/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 3698500,00 грн. (в т.ч. 1941870,00 грн. основний платіж та 1756630,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

В касаційній скарзі Ізмаїльська ОДПІ Одеської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права підпункту 7.11.9 пункту 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту Закон № 334/94-ВР), ст.ст.2, 159, 195 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ізмаїльською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку КС «Придунавя»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2006, за результатами якої було складено акт перевірки від 04.07.2006 № 0042/2200/22497202.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2007 № 0000252200/3.

Згідно акту перевірки в ІУ кварталі 2004 року І кварталі 2006 року на рахунок та в касу КС «Придунавя»надійшли грошові кошти в загальній сумі 8448247,00 грн.. Оскільки на запит податкового органу позивачем не були надані документи, які б підтверджували, що ці грошові кошти складають внески членів кредитної спілки (договори на видачу кредитів та на залучення внесків (вкладів) на депозитні рахунки членів кредитної спілки), доход у вказаній сумі за висновком контролюючого органу повинен оподатковуватись у загальному порядку згідно підпункту 7.11.9 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Особливості оподаткування неприбуткових організацій визначені пунктом 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР. Підпунктом 7.11.1 цієї ж статті окреслено коло осіб, які підпадають під регулювання пункту 7.11 ст. 7 вказаного Закону.

Абзацом 1, 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст. 10 цього Закону, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку. Однак, незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення обумовлена тим, що акт перевірки не відповідає вимогам пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 925/11205), оскільки не містить посилань на первинні та інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджують наявність фактів, що слугували підставою для донарахування позивачу спірної суми податкового зобовязання.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на його не відповідність фактичним обставинам справи, в тому числі змісту акту перевірки від 04.07.2006 № 0042/2200/22497202, який містить викладення обставин і щодо отриманих позивачем доходів в розрізі звітних податкових періодів, починаючи з ІV кварталу 2004 року та закінчуючи І кварталом 2006 року, і щодо структури цих доходів, і щодо рахунків бухгалтерського обліку, на яких обліковувались ці доходи, і щодо розбіжностей між даними податкового обліку, задекларованими позивачем, та встановленими перевіркою (а.а.с. 16-20).

Посилаючись на не доведення ОДПІ правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій разом з тим клопотання ОДПІ про витребування у позивача документів, які б підтверджували природу грошових коштів у сумі 8448247,00 грн., не задовольнили, хоча для цього були всі підстави з огляду на те, що позивач відмовився надати такі документи під час перевірки на неодноразові запити контролюючого органу, безпідставно посилаючись на конфіденційність відповідної інформації.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, для правильного висновку необхідно зясувати, чи отримував позивач як неприбуткова організація в періоді, що перевірявся, доходи, які звільняються від оподаткування, та чи мали місце доходи з джерел інших, ніж визначені підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Наведені обставини судами попередніх інстанцій були залишені без уваги та зясування, тоді як вони відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України мають пряме відношення до предмету доказування по справі.

Оскільки без встановлення дійсних обставин справи щодо правових підстав отримання позивачем вказаних грошових коштів вирішення спору неможливо, а ці обставини під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлені в повній мірі не були та не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції з огляду на межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 КАС України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для всебічного та повного зясування обставин справи і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Зокрема суду слід звернути увагу на те, що критеріями правомірності рішення субєкта владних повноважень є відповідність цього рішення закону та компетенції субєкта владних повноважень, визначеної законом. Податковий обовязок вважається виконаним належним чином, якщо платник податків виконав його відповідно до вимог закону. Цьому обовязку кореспондує право контролюючого органу перевірити виконання обовязку шляхом, зокрема, витребування у платника податків документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 16.03.2007, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписО.В.Карась

підпис М.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак